Розповіли, хто такі Bellingcat і чому про них багато говорять
Упродовж останніх місяців в українських ЗМІ регулярно спливає тема нового розслідування Bellingcat про можливий зрив операції із затримання «вагнерівців» українськими спецслужбами.
Що саме буде в цьому розслідуванні і коли його оприлюднять, досі лишається загадкою. Але це не заважає поширенню гучних припущень, що майбутня публікація може стати серйозним ударом по чинній українській владі, – пише ВВС.
В українських ЗМІ припускали, що фільм може з’явитись вже 15 березня, проте самі розслідувачі повідомили, що це станеться пізніше.
За кілька років своєї діяльності група Bellingcat зуміла здобути репутацію чи не головних “детективів від журналістики”, випустивши низку резонансних матеріалів, які наробили галасу в усьому світі.
Як усе починалося?
Проєкт Bellingcat запустили у 2014 році – з подачі громадського журналіста, британця Еліота Хіггінса.
На той момент він був блогером-одинаком, зацікавленим у проведенні розслідувань на основі відкритих даних, доступних в мережі.
Попри відсутність профільної освіти і досвіду роботи в ЗМІ, за кілька років Хіггінс став відносно відомим у сфері громадської журналістики. Свою увагу він зосереджував на подіях у зонах військових конфліктів, зокрема на Близькому Сході.
Розповідає, що спершу не мав жодного наміру перетворювати це на справу свого життя – просто зацікавився тим, як багато можна дізнатися, досліджуючи і зіставляючи дані, які не так вже й складно знайти у вільному доступі.
З поширенням інтернету, пояснює Елліот, користувачі з усього світу щосекунди викладають в мережу мільйони фотографій, відео та повідомлень. На це накладаються величезні масиви персональних даних, доступних в мережі – від білінгів мобільних операторів до злитих листувань і паспортних баз. Які часом можна знайти на звичайних торент-трекерах, часом – придбати за невеликі гроші в даркнеті.
Розуміння того, де шукати такі дані, як їх правильно зіставляти та інтерпретувати, в поєднанні з володінням певними інструментами перетворює усе це на потужний засіб для проведення розслідувань.
Нерідко усе, що для цього потрібно – ноутбук та вихід в інтернет, пояснював Хіггінс. Він і сам свого часу працював, не виходячи з вітальні свого помешкання у Лестері.
У 2014 році Хіггінс вирішив запустити сайт для людей, зацікавлених у фактчекінгу, боротьбі з дезінформацією та журналістиці відкритих даних – так на світ i з’явився Bellingcat.
Перші гроші збирали на краудфандинговій платформі Kickstarer. Хіггінс заявляв про дві мети проєкту.
Перша – створити місце, де блогери та журналісти могли б ділитися досвідом та інструментами проведення онлайн-розслідувань. Друга – запустити незалежну платформу, де вони б розповідали про свої знахідки та допомагали одне одному.
Найвідоміші розслідування
Уже через кілька днів після запуску Bellingcat, у липні 2014-го, сталася катастрофа рейсу MH17, який збили в небі над підконтрольною бойовикам частиною Донбасу. Загинули усі 298 людей, що перебували на борту.
Розслідування обставин цієї трагедії, за яке одразу ж узялися журналісти Bellingcat, принесе їм першу славу.
Вони користувались даними з відкритих джерел – фотографіями та відео різних років, оприлюднених в інтернеті, записами у соцмережах, залишених військовослужбовцями, аналізом фото та визначеннями місця їхньої зйомки.
Їм вдалося з’ясувати, що авіалайнер збили ракетою, випущеною з установки “Бук”, яку в Україну доставили з території Росії.
Згодом ці висновки підтвердить і Об’єднана слідча група, яка проводить офіційне розслідування справи, а матеріали, зібрані Bellingcat, цитуватимуть під час судового процесу щодо катастрофи.
У 2015 році група Bellingcat оприлюднила розслідування про обстріли українських військ з російської території. Висновки ґрунтувалися на аналізі супутникових знімків та кратерів від артилерійських ударів, а також вивченні ймовірних позицій військових на території РФ.
Вивчалися і оприлюднені в соцмережах відео, які зафіксували ймовірні запуски ракет систем “Град” з російської території в напрямку України. Зокрема запис, зроблений в російському селищі Гукове (Ростовська область).
(Росія будь-які звинувачення в участі у військових діях в Україні неодноразово заперечувала, а розслідування Bellingcat називала фальсифікаціями).
Військовим конфліктом на Донбасі розслідувачі Bellingcat не обмежувалися.
Паралельно група також публікувала численні розслідування про події в Сирії – зокрема, застосування там хімічної зброї.
У 2018 році Bellingcat взялися за справу про отруєння експрацівника ГРУ Сергія Скрипаля нервово-паралітичою речовиною “Новачок” у Солсбері – і першою встановила особи підозрюваних, які виявилися співробітниками ГРУ (Росія це так само заперечувала – Ред.).
На початку 2020-го розслідувачі Bellingcat одними із перших озвучили версію про те, що причиною катастрофи українського пасажирського літака в Ірані стала випущена в нього ракета.
Через кілька днів офіційний Іран визнав, що літак дійсно помилково збили місцеві військові.
Проте найбільш резонансним розслідуванням групи за останній рік стала справа про отруєння Олексія Навального “Новачком”.
Разом із колегами з видань The Insider, CNN та DerSpigel розслідувачі назвали імена ФСБшників, які нібито стежили за російським опозиціонером напередодні його отруєння.
Для цього вони аналізували білінги мобільних операторів, інформацію про авіаперельоти та інші бази даних, які були злиті в мережу або доступні для покупки на “чорному ринку”.
Офіційна Москва усі закиди Bellingcat і будь-яку причетність ФСБ до отруєння Навального, знову ж таки, заперечує.
Хто фінансує?
Враховуючи масштаби розслідувань Bellingcat, групу нерідко підозрюють у співпраці з західними спецслужбами – повірити в те, що проводити розслідування такого рівня можна на основі відкритих даних, можуть не всі.
Найчастіше подібні звинувачення лунають з боку представників Кремля, де розслідування Bellingcat називають не інакше як “легалізацією матеріалів американських спецслужб”.
Прессекретарка російського МЗС Марія Захарова у 2018 році називала групу “спеціальною конторою, яка під прикриттям розслідувань навмисно зливає дезінформацію”.
Проте в Bellingcat усі звинувачення у співпраці зі спецслужбами різко заперечують і запевняють: використовують виключно такі методи розслідувань, які за певних навичок зміг би повторити практично будь-хто, в кого є доступ до інтернету.
“Іноді пазл складається за годину. Іноді спостереження доводиться проводити роками. Але якщо у вас є пристрасть слідчого і детектива, то результат може бути вражаючим”, – пише Еліот Хіггінс у своїй книзі про Bellingcat, фрагменти якої доступні в мережі.
Джерела свого фінансування Bellingcat вказує на своєму сайті. Там йдеться, що 35% бюджету проєкту формуються з доходів від платних семінарів для журналістів-розслідувачів, які постійно відбуваються по всьому світу.
Решту коштів, кажуть в Bellingcat, вони отримують у вигляді грантів від кількох фондів – Adessium (Нідерланди), Auxilium (Німеччина), Національний фонд демократії (США) та низки інших.
Свого часу Хіггінс розповідав, що серед головних спонсорів проєкту – фонд Джорджа Сороса “Відкрите суспільство”, але зараз у списку донорів його не згадують.
У 2019-му році, відповідаючи на питання журналіста BBC Стівена Сакура про те, чому об’єктом розслідувань Bellingcat так часто стають саме дії російської влади і чи можна вважати проєкт неупередженим, враховуючи джерела його фінансування, Хіггінс відповів:
“Ми підтримуємо лібералізм у широкому сенсі. Але ми також підтримуємо факти і правду. Ми пишемо про Росію, але ми пишемо і про інші країни. Ми розслідували нальоти американської авіації в Сирії, в яких загинуло мирне населення […] Хоча в нас і був фокус на Росії, причиною цього було лише те, що так розвивалися наші розслідування”.
Тоді ж Хіггінс розповідав, що увесь штат Bellingcat складається усього з 20 людей.
З розслідуваннями їм допомагають волонтери та “колективний розум”, коли до пошуку тієї чи іншої інформації – наприклад, коли треба з’ясувати місце зйомки якоїсь фотографії – підключають численних підписників проєкту в соцмережах.
