Подорож на шахту Нововолинська (фоторепортаж)
Вугільні шахти Нововолинська я бачив ще з дитинства. Вже тоді мені подобались ці чорні копри з підйомниками, різнокольорові терикони з транспортерами і ланцюжки вагонів, заповнені вугіллям. А тепер мені вдалось там побувати, на глибині 370 м, де працюють шахтарі.
Вже з самого нашого прибуття на шахту нам почали показувати, як там все працює. не просто “он подивіться, електровоз”, а “Володя, виїдь електровозом з гаража, хай подивляться, як він їздить”. і так на всіх дільницях. це мене дуже вразило. а працівників дивувало, що ми приїхали аж з Києва, щоб це подивитись…

Шахта стара, ще з 50-х років, саме вона дала початок місту Нововолинську. але тим не менше, вона ще працює, тоді як половина нововолинських шахт вже закриті.

По всій території проходять такі вузькоколійки.

В котельні нам дали спробувати покидати вугілля в топку )

Електровозне депо. На поверхні працює всього 1 електровоз, ще 8 внизу.






До цієї поїздки мої уявлення про підземну частину шахти базувались на малюнку з підручника природознавства для молодших класів: вертикальний ствол і горизонтальні виробки, в яких комбайни риють вугілля. Після того, як перед нами розгорнули карту виробок, як зрозумів, наскільки складніше все відбувається насправді.

Сучасні виробки розташовані досить далеко від ствола і шахтарів туди возять на підземному електропотязі.

Потім пересадка на вантажно-людський квершлаг. аналог нашого фунікулера. самі ж вони його називають “каретою”.

Йдемо до проходки, де працює шахтний комбайн.

Незважаючи на вентиляцію, пилюки дуже багато.

Я навіть не очікував, що в нашій присутності будуть бурити пласт, але нам це показали! прямо за 5 метрів від мене бур вгризався в вугілля і дробив його на шматки. а коли комбайн вимкнули, було чути, як вугілля тріщить від внутрішніх напружень.

А потім ми повернулись тією ж дорогою, переодягнулись і пішли гуляти на терикон.

Вечір. Шахта продовжує працювати. А ми повертаємось до Львова. Одна з мрій здійснилась :)







