Округ №19. Хто проти Ігоря Гузя?

2019 рік вже приніс на Волині (як і в Україну загалом) президентські вибори, які викликали чимало суперечок та соціальних збурень через не зовсім прогнозований результат та персони самих кандидатів. Проте поки волиняни раділи/обурювалися через перемогу Володимира Зеленського, політики продовжили активно готуватися до переобрання Верховної Ради, а можливий достроковий розпуск Ради тільки підігрівав ці активності.

Ми вирішили дослідити, як готуються до парламентських виборів потенційні кандидати в нардепи від округу №19 і хто з них наважиться кинути виклик чинному представнику округу Ігорю Гузю.

Команда самого нардепа впродовж його каденції намагалася активно їздити по округу, регулярно збирати на форуми та інші заходи голів ОТГ, сприяти обранню на посади лояльних голів громад та залучати політичних союзників, передусім “УКРОП” на чолі із Ігорем Палицею.

В результаті “конструктивної співпраці” та ймовірної підтримки напередодні парламентських виборів вдалося добитися підтримки майже від усіх голів громад та команди міського голови Володимира-Волинського Петра Саганюка. “Холодними” залишаються лише стосунки  Гузя із міським головою Нововолинська Віктором Сапожніковим – передусім через амбіції самого Сапожнікова та його політичні вподобання.

Тим не менш, всі ці зусилля Ігор Гузь спрямовував на те, щоб мати міцний ґрунт для переобрання в цьому ж мажоритарному окрузі, де ще до 2014 року мав тут мінімальну впізнаваність. Нині ж, за даними соцопитувань, на які посилаються співрозмовники в оточенні нардепа, Гузя готові підтримати близько 40% виборців Прибужжя.

Попри такий серйозний результат, охочі позмагатися, за нашими даними, таки будуть. Чи зможуть вони серйозно конкурувати – побачимо.

За даними соцопитування групи “Рейтинг”, за партію обраного президента “Слуга народу” на всеукраїнському рівні готові голосувати 39,9% серед тих, хто визначився. Це майже в 4 рази більше, ніж у найближчого конкурента. Очевидно, що саме від “Слуги” мріятимуть балотуватися мажоритарники, які отримають солідний електоральний бонус.

Проте на Волині, і зокрема в окрузі №19, “Слуга народу” залишається “віртуальною” структурою, яка так чи інакше пов’язана із “УКРОП”. Хоча під час виборчої кампанії і на Волині, і в Україні загалом у Зеленського намагалися дистанціюватися від впливу Ігоря Коломойського та Ігоря Палиці, активне повернення Палиці у волинську політику одразу після перемоги розставило все на свої місця. Це справді добре для Ігоря Гузя, адже його співпраця із Палицею може допомогти не тільки забезпечити підтримку “УКРОП”, але і уникнути сильного суперника від “Слуги народу”.

Головні опоненти укропівців – представники команди Петра Порошенка (яку ймовірно чекає ребрендинг), не мають явного та сильного кандидата на Прибужжі. Тут є аж два депутати облради від БПП – Валерій Діброва та Юрій Гупало. Тим не менш, Діброва до “київського” підвищення не готовий та зосереджений на розвитку власного агробізнесу. Союзник команди Порошенка на Волині, олігарх Степан Івахів також більше зосереджений на власному окрузі №21 і поки не планує “псувати життя” Гузю.

Юрій Гупало потрапив у список БПП за квотою партії “УДАР”. Оскільки брати Клички – засновники УДАР вже заявили про власні політичні амбіції окремо від Порошенка. Якщо ж Гупало балотуватиметься за підтримки Кличків, у нього є шанси завоювати підтримку на Любомльщині, особливо у рідній йому Рівненській ОТГ. Натомість Володимирщина та Іваничівщина, а також Нововолинськ цього кандидата поки не дуже “знають”.

Досить сильним кандидатом на Володимирщині може стати В’ячеслав Католик – голова Зимнівської ОТГ та представник “Батьківщини”. Проте його регулярна співпраця із командою Гузя суттєво зменшує шанси на те, що Католик піде на пряму конфронтацію із ними.

Натомість про шанси самостійно йти на парламентські вибори заявила “Самопоміч”, яка має двох депутатів облради від Володимира. Один із них – Костянтин Зінкевич під час виборів у 2014 році показав непогані результати у Володимирі, тому може спробувати повторити свій успіх. Щоправда, у 2019 позиції “Самопомочі” дещо слабші, а їх рейтинг близько 2%. Сам Зінкевич навряд чи зможе додати багато до цього рейтингу, адже за каденцію в облраді відзначився лише відносною пасивністю та “вічною опозиційністю” без суттєвих результатів для самого округу.

Ще один кандидат з 2014-го Микола Юнак, схоже, вирішив цього разу не брати участь в кампанії, адже має неприємний досвід протистояння із Петром Саганюком у 2015-у, а також цілком реальні проблеми із бізнесом.

Натомість найбільш серйозну загрозу для Гузя може становити Олег Борбелюк – один із основних спонсорів кампанії кандидата в президенти Анатолія Гриценка. Окрім власне осередку “Громадянської позиції” Борбелюк має вплив на “Радикальну партію” у Володимирі та медіа-активи тут.

Проте наразі у Олега Борбелюка є значно легший шлях балотування за списком “Громадянської позиції”. Зважаючи на 28 мільйонів гривень внеску до партійної каси, такий варіант був би для нього значно вигіднішим, ніж “війна” із командою Гузя на місцевому рівні.

На Іваничівщині традиційними опонентами Гузя і Ко. з 2014-го лишалися “свободівці” на чолі із головою облради Андрієм Бадзюнем. Він досить активно критикував Гузя та боровся за крісло голови Іваничівської ОТГ із Федором Войтюком, якого нардеп активно підтримував.

Невідомо, чи захоче Бадзюнь балотуватися у раду. Його спортивна активність та соціальні мережі говорять, що ймовірно – ні. Одруження із гендиректоркою Володимир-Волинської птахофабрики Аліною Сич перемкнуло його увагу з політичних баталій на марафони та інші змагання.

Ще одним претендентом на участь у виборчій кампанії може стати екс-депутат від округу #19 Олександр Скіпальський. Нещодавно він побував на Любомльщині, де зустрівся зі своїми прихильниками, в основному поважного віку. Не виключено, що Скіпальського може підтримати партія «Сила і Честь» екс-кандидата в президенти Ігоря Смєшка. Нагадаємо у 2014 році на виборах до парламенту Скіпальського в окрузі підтримали 1,79% виборців.

Також малоймовірно, що вирішить спробувати щастя в раді вже згаданий міський голова Нововолинська Віктор Сапожніков. Він відчуває власну силу та готовий змагатися лише на “своєму полі” – у Нововолинську. Їхати агітувати, наприклад на Любомльщину, чи змінювати насиджене крісло в обмін на мізерні шанси перемогти та псування стосунків із Палицею – точно не найкраща  перспектива для Сапожнікова.

Станом на травень 2019-го ніхто із політиків Прибужжя поки не готовий активно боротися за депутатський мандат із Ігорем Гузем. Тому його опонентам доводиться розраховувати на потенційних “парашутистів”, які змогли б об’єднати “антигузівські” сили. Чи потрібно це комусь із інших частин Волині чи інших областей – питання поки відкрите. Натомість для самого Ігоря Гузя дострокові вибори Верховної Ради загалом вигідні. Нині він має високий рейтинг, базову мережу агітаторів у окрузі та мінімум потенційно сильних суперників.