Обмін чи виконання рішення трибуналу: експерти пояснюють, як Росія використовує заручників

Проаналізували, чи варто віддавати (випускати на свободу) тих, хто скоїв злочини на території України, в обмін на звільнення українських громадян, яких Росія незаконно ув’язнила і утримує у заручниках, чи є звільнення українських моряків у рамках анонсованого обміну виконанням рішення Міжнародного трибуналу з морського права щодо інциденту в Керченській протоці

Президент Росії Володимир Путін, від рішення якого тільки й залежить, на думку аналітиків, те, чи будуть звільнені незаконно утримувані Росією українські громадяни, анонсував «близьку фіналізацію» переговорів з Україною про обмін утримуваними особами, – пише Радіо Свобода.

Виступаючи 5 вересня 2019 року на Східному економічному форумі у російському Владивостоці, Путін сказав, що цей обмін «буде масштабним».

«Виходячи з міркування гуманності, ми підходимо до фіналізації переговорів, які ми ведемо в тому числі і з офіційною владою, так що я думаю, що найближчим часом це стане відомо», – процитувало Путіна російське державне агентство новин ТАСС.

Паралельно із тим, як прозвучала ця заява Путіна, у Києві сталася подія, яка викликала великий резонанс і в Україні, і за її межами. Київський апеляційний суд 5 вересня звільнив з-під арешту громадянина України Володимира Цемаха, «командира ППО» угруповання «ДНР», який, як підозрюють, є свідком або причетний до збиття малайзійського літака рейсу MH17 у липні 2014 року.

Як припускають, Цемах є серед осіб, яких Росія хоче бачити у списку для обміну утримуваними особами з Україною.

Тож суд випустив Цемаха з-під варти, попри те, що нідерландські слідчі просять Київ не видавати його Росії, бо хочуть допитати як свідка на слуханнях у Гаазі у справі збиття малайзійського «Боїнга» рейсу МH17 у небі над Донбасом влітку 2014 року.

40 депутатів Європейського парламенту звернулися до президента України Володимира Зеленського із закликом не обмінювати громадянина України, колишнього бойовика угруповання «ДНР» Володимира Цемаха. Європейські парламентарі вказують, що Цемах може бути важливим свідком у розслідуванні збиття літака рейсу MH17. Про це повідомила в твіттері євродепутатка від Нідерландів Каті Пірі.

Західні оглядачі вважають, що рішення українського суду про звільнення з-під арешту Володимира Цемаха створює загрозу міжнародному розслідуванню щодо збиття літака рейсу MH17 і судовим перспективам цієї справи.

У його звільненні західні аналітики побачили намагання Володимира Зеленського продемонструвати своє прагнення виконувати обіцяне і по-новому вибудувати політику офіційного Києва з Кремлем.

Аналітики застерігають, що Росія хоче використати нового українського президента для послаблення підтримки України Заходом та скасування санкцій, а також щоб ускладнити розслідування щодо збиття малайзійського «Боїнга».

А дослідник розслідувального сайту Bellingcat Христо Ґрозев вважає, що у такий спосіб Москва намагається делегітимізувати судовий процес.

В українському сегменті соціальних мереж теж відреагували на звільнення Цемаха. Назвали це «зрадою національних інтересів».

А на майдані Незалежності у Києві відбулася акція, на якій вимагали повернути Цемаха за ґрати і закликали нову владу «не переходити за червону лінію».

Напередодні офіційний Кремль заявив, що не буде анонсувати дату обміну через «чутливість» теми.

Перед цим з’являлося дуже багато повідомлень про звільнення заручників Кремля, навіть про те, що вони вже от-от прилетять в Україну, які виявилися дезінформацією.

4 вересня російське агентство «Інтерфакс» із посиланням на два дипломатичні джерела повідомило, що процес обміну, «можливо, буде запущений до кінця цього тижня», а ймовірною датою його проведення назвали 7 вересня. При цьому в повідомленні йшлося, що це все – попередня інформація, узгодження триває.

4 вересня колишня представниця України у гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи Мінського процесу, народний депутат від партії «Європейська солідарність» Ірина Геращенко спочатку написала, що з 6 вересня 2019 року можуть бути задіяні санкції проти Росії за невиконання рішення Міжнародного трибуналу з морського права, але потім виправила свій пост, зазначивши: «Невиконання РФ наказу трибуналу може стати підставою для введення обмежень. Обмеження вводяться державами – сторонами конвенції на їх розсуд. І тут дуже цікаво, чи наважаться наші європейські партнери вводити обмеження проти РФ, чи і надалі будуть обмежуватися занепокоєнням…».​

Радіо Свобода запитало правників, а також колишню заступницю міністра закордонних справ Олену Зеркаль, яка готувала матеріали для міжнародних судів і представляла там інтереси України, про те, чи можна вважати повернення моряків через обмін, анонсований Володимиром Путіном, виконанням рішення Міжнародного трибуналу з морського права щодо захоплення Росією українських кораблів разом з екіпажами у Керченській протоці.

Ось що повідомила Олена Зеркаль:

– Думаю, що вони його таки виконають найближчим часом. І важливим є саме факт звільнення. Нагадаю, захоплені на голландському кораблі Арктік Санрайз (восени 2013 року Росія затрималау Баренцовому морісудно Arctic Sunrise, що належить організації Greenpeace, за протест проти видобутку нафти в Арктиці, екіпаж утримували кілька місяців, судили, а потім відпустили за амністією після наказу Міжнародного трибуналу із морського права – ред.)були звільнені шляхом амністії.

Але звільнення є фактом, а все решта, включно з тим, як це подається, – лише інтерпретації.

Звичайно, в ідеальному вигляді це мало б бути просто звільнення, але ми ж всі розуміємо, що у випадку з Російською Федерацію це буде зовсім іншим чином представлено в першу чергу для її внутрішньої аудиторії. Але, окрім моряків, для виконання наказу трибуналу мають бути повернуті і кораблі. Чекаємо рухів і в цьому напрямку.

Микола Голомша, відновлений рішенням суду на посаді заступника генерального прокурора:

– Справа у тому, що якби Росія виконала вимоги трибуналу, то Кремль би відпустив українських моряків і повернув українські кораблі без будь-яких умов і без будь-яких обмінів.

Обмін відбувається за взаємною таємною двосторонньою схемою, а у випадку з моряками ми маємо справу з дією міжнародного права. Росія не виконала рішення трибуналу з морського права з точки зору міжнародного права.

Офіційний Кремль використовує заручників, щоб реалізувати свої інтереси і видати обмін за виконання рішення трибуналу.

Росія хоче забрати людей, які скоювали злочини на території України і засуджені за українським законодавством, в обмін на звільнення людей, яких вони зробили заручниками, незаконно затримали, утримують і засудили за надуманими звинуваченнями.Україна вимушена віддати Росії злочинців в обмін на те, щоб звільнити своїх громадянМикола Голомша

Україна вимушена віддати Росії злочинців в обмін на те, щоб звільнити своїх громадян, адже Конституція України визначає, що людина є найвищою цінністю. Так і у США, і в Ізраїлі –будь-яким способом намагаються витягнути своїх людей із неволі.

Отже. Росія просто використовує цю ситуацію, щоб забрати своїх злочинців і уникнути можливих санкцій за невиконання рішення Міжнародного трибуналу з морського права, а можливо, й послабити санкції Заходу проти неї.

Зрозуміло, що Україна програє у цій ситуації. Щоб посилити свою позицію, Україна мала б щодня інформувати світ через компетентних експертів про порушення міжнародного права, до яких вдавалася і вдається Росія, відібравши в України Крим і проводячи агресію на Донбасі.

Я не розумію і не приймаю ситуацію, коли держава Україна і її високопосадовці бояться називати речі своїми іменами, бояться належно кваліфікувати ситуацію і дії Росії, відповідно до українського законодавства і міжнародного права.

Друге, Україна має терміново ратифікувати Римський статут. Це треба зробити негайно і ставити питання у Гаазькому трибуналі про злочини проти людяності і агресію Росії проти України, а разом з цим висувати супутні вимоги про притягнення до відповідальності конкретних осіб та стягнення компенсацій за завдану шкоду.

Крім іншого, стаття 4 закону України «Про оборону» каже, що якщо чужоземна армія перетнула кордон, то треба давати відсіч ще до указу президента і має тривати воєнний стан до повного звільнення території.

У нас воєнний стан не був запроваджений, і світ не розуміє, що у нас відбувається. Тому кажуть і про «повстання сепаратистів», і про «громадянську війну».

На мій погляд, минула влада невірно зрозуміла закон «Про оборону». Там мовиться не про оголошення війни, а про оголошення воєнного стану в країні або на частині території країни.

А далі були Мінські домовленості, які, наголошую, не є міжнародним документом, а лише домовленістю між певними особами.Україні треба було одразу після захоплення моряків заявити, що вона виходить з Мінського процесуМикола Голомша

Так от, Україні треба було одразу після захоплення моряків заявити, що вона виходить з Мінського процесу через брутальне невиконання його умов Росією. А якщо тоді пропустили, то вже зараз – після загибелі морпіхів треба було вийти з Мінських домовленостей. Але при цьому треба на усіх можливих медійних майданчиках і усіма можливими способами інформувати світ, чому ми це робимо, треба пояснювати, що відбувається і чому Україна вдається до таких дій.

А оскільки Україна цього не робить, то вона програє Росії, а Росія диктує свої умови і заводить Україну і світ у підготовані пастки.

Тимур Короткий, професор кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія», координатор Південного регіонального центру Української асоціації міжнародного права:

– Розуміння ситуації із можливим поверненням Росією українських моряків ускладнюється нерозумінням чи незнанням норм міжнародного права і тим, що дуже часто плутають щонайменше три міжнародні судові органи.Розуміння ситуації із можливим поверненням Росією українських моряків ускладнюється тим, що дуже часто плутають щонайменше три міжнародні судові органиТимур Короткий

Рішення (наказ) про звільнення українських кораблів та військових моряків ухвалив Міжнародний трибунал з морського права у рамках своєї компетенції ухвалювати забезпечувальні заходи. Його юрисдикція не торкалась порушень Російської Федерацією Конвенції ООН з морського права 1982 року, це юрисдикція арбітражного трибуналу, що утворюється для розгляду конкретної справи, згідно з Додатком VII до зазначеної Конвенції. Це різні органи.

Ми ще з самого початку прогнозували, що можливість невиконання Росією наказу Морського трибуналу дуже висока.

По-третє, наказ трибуналу про забезпечувальні заходи є обов’язковим, відповідно до Статуту Міжнародного трибуналу з морського права та його Регламенту.

Обов’язком сторін справи є інформування трибуналу про заходи щодо виконання наказу, а трибунал може запитувати у сторін додаткові відомості з цього питання. І все.Жодні санкції, як це часто розуміють у широкому сенсі, безпосередньо трибунал встановити не можеТимур Короткий

Жодні санкції, як це часто розуміють у широкому сенсі, безпосередньо трибунал встановити не може. Він не має на це юрисдикції. До того ж, Росія не визнає юрисдикцію трибуналу у цій справі.

Але згадаймо справу «Арктик Санрайз», стороною якої була Російська Федерація. Тоді Росія не виконала наказ трибуналу, але вплив наказу трибуналу на звільнення екіпажу та судна у справі «Арктик Санрайз» був великим. В результаті політико-дипломатичного тиску Росія застосувала амністію до затриманих, а пізніше і відпустила судно.

І щодо «санкцій» – безпосередньо трибунал їх запровадити не може. Але будь-яка держава може запровадити контрзаходи (індивідуальні санкції) на підставі серйозних порушень Росією імперативних норм міжнародного права, зокрема щодо Керченського інциденту, та невиконання Російською Федерацією наказу трибуналу (це невиконання Росією зобов’язань за Конвенцією з морського права 1982 року).

Це право, але не обов’язок третіх держав.

Іншими словами, санкції можливі, але в односторонньому порядку, зокрема щодо закриття морських портів для заходу російських військових кораблів або торговельних суден під прапором Росії.