Кому потрібно знищити олійний завод у Нововолинську?

Керівництво олійного впевнене: є сторони, зацікавлені в тому, аби прибуткове підприємство потрапило в інші руки, або «поїхало» на металобрухт.

Історія олійного заводу розпочалася у 2007-му році, коли серйозний інвестор прийшов у Нововолинськ і придбав там виробничі площі, які використовувалися раніше переробним підприємством. Тоді ж було встановлене сучасне технологічне обладнання шведського виробництва фірми “Альфа Лаваль”. Його потужність передбачала виробництво ста тонн готової продукції на добу. Через рік після реконструкції продуктивність була збільшена вдвічі. За чотиризмінний цикл на усіх технологічних процесах задіяні чотири апаратники та начальник зміни. Завдяки сучасним технологіям двадцять чоловік фактично здатні виробити 200 тонн олії за добу. Зрозуміло, що в цілому до усього виробництва задіяні служби контролю якості, головного інженера, головного енергетика, служба обліку та адміністрація. Загалом, це сто чоловік, які виготовляють якісний продукт і отримують пристойну заробітну плату. В планах колективу було на нових виробничих площах реалізувати новий проект з переробки ріпакового насіння. Але їм, як кажуть, не судилося збутися.

У 2011 році власники заводу почали співпрацю з банком ПУМБ (Перший Український Міжнародний Банк), взявши там кредит. Підприємство ретельно і в повному обсязі виконувло всі свої фінансові зобов’язання. Від банку, який практично на таких позичальниках живе, отримувало завжди схвальні відгуки як про хорошого корпоративного клієнта. Так тривало до 2013-го року, коли почався обвал гривні. Саме тоді керівники банку покликали на зустріч представників заводу й порекомендували позику перевести з гривневої у доларову. Коли незадовго долар почав стрімко рости, власники підприємства зрозуміли, що потрібно рятувати ситуацію. Звернулися до своїх партнерів з проханням повернути кредит в гривнях, але отримали відмову.

“Коли долар зріс до 24-х гривень, попросили реструктуризувати кредитну суму, а керівництво банку ніби погодилось, – пригадує начальник виробництва Юрій Кулішинський. – Однак згодом нам заявили: або ви віддаєте весь борг, або ми забираємо бізнес. Зрозуміло, що курсова різниця “з’їла” кошти, і ми не змогли повністю погасити борги. Тим скористалися позичальники, і в травні 2015 року банк заблокував рахунки підприємства.

Стало відомо, що ПУМБ у силу відомих причин перереєструвався з Донецька в Київ – донецькі керівники стали київськими. А в вересні відбулися події, коли 80 чоловік в чорній формі здійснили захоплення території і активів олійного заводу.

Активісти міста менш як через місяць відвоювали у “тітушок” підприємство. Довелося працівникам докласти багато сил, енергії, часу, коштів, аби за короткий проміжок часу відновити електро – , водо -, та газопостачання і усунути всі технічні неполадки після наслідків хазяйнування попередники, а через трохи – стати до роботи.

“Те, що зараз працюємо не на повну потужність – вина банку, – каже Юрій Кулішинський. – З партнерами так не поступають… Ми готові до продуктивної роботи, а якщо нам не заважатимуть – даватимемо продукцію сповна”.

Попри ситуацію, що склалася, на підприємстві відсутні борги із зарплати та сплати податків. Поки що триває судова тяганина, остаточного рішення нема. І справа тут не в поганому менеджменті підприємства, а в тому, що поступили з олійним не як з партнером. У цілому світі банки йдуть назустріч бізнесу, даючи йому можливість повернути гроші. В цьому випадку так не сталося.

Працівники впевнені: хтось зацікавлений, аби не просто прибуткове підприємство потрапило в інші руки, а швидше «поїхало» на металобрухт. З достовірних джерел відомо, що економісти банку вже порахували : свої витрати «залізом» повертають, а виробництво, працівники, податки їх не цікавлять. Очевидно, принцип один: «змели» своє, «зметемо» і їхнє.

Керівники заводу розраховують в першу чергу на стійку й впевнену позицію колективу, розуміння, підтримку нововолинців, які не піддадуться на провокацію та дешеву дезінформацію, що поширюють проти підприємства.