Німеччина запрошує іноземців на роботу: хто залишиться в Україні
Німеччина в 2020 році відкриває свій ринок праці для громадян країн, що не входять до Європейського Союзу. Ангела Меркель офіційно запросила іноземців на роботу до Німеччини.
Апостроф з’ясовував, кого чекають на роботу в Німеччині, і чи не загрожує Україні витік працездатного населення.
У своєму відеозверненні Меркель заявила, що в її країні існує гострий дефіцит працівників на багатьох підприємствах і навіть у цілих галузях економіки.
“Федеральний уряд ухвалив стратегію залучення кваліфікованих фахівців”, – заявила Меркель.
Показово, що виступ канцлера супроводжувався титрами німецькою – очевидно, в розрахунку на тих, хто ще не дуже добре опанував мову країни, в якій їм незабаром оселиться на певний час.
А те, що бажаючі знайдуться, – можна не сумніватися. Адже Німеччина є однією з найбільш розвинених країн світу з найбільшим в Європі (за винятком Росії) населенням – понад 83 мільйони осіб, диверсифікованою економікою і, що важливо, по-справжньому високими зарплатами.
Поспішати не треба
У березні 2020 року в Німеччині набуде чинності новий міграційний закон, який істотно полегшить процес працевлаштування громадян країн, що не входять до ЄС.
Зокрема, відпаде необхідність проходження перевірки зі сторони Федерального агентства з праці в плані пріоритетності професій. Крім того, у претендентів з’явиться можливість протягом півроку перебувати в Німеччині з метою пошуку роботи на законних підставах.
Так що, поки можна не поспішати пакувати валізи. Крім того, як вважає HR-експерт сайту rabota.ua Тетяна Пашкіна, норми згаданого закону будуть запроваджуватися поетапно.
“Ця система буде впроваджуватися поступово, вона буде доопрацьовуватися, і, думаю, протягом року за процесом спостерігатимуть”, – сказала вона.
Також, за словами експерта, кожна земля (Німеччина за своїм адміністративним устроєм є федерацією, в якій землі мають широкі повноваження) буде по-своєму застосовувати новий закон. І там, де ситуація з кадрами відносно сприятлива, – буде більше бар’єрів, де гірша – прийматимуть, що називається, всіх підряд.
Зрозуміло, для роботи в Німеччині потрібно знання німецької мови. При цьому для сільгосппрацівника і медсестри вимоги різні, та й в землях, де спостерігається підвищений дефіцит кадрів, на недосконалість лінгвістичних знань будуть дивитися більш поблажливо.
До того ж можна очікувати, що на виробництвах будуть складатися цілі колективи з українців (з можливими доповненнями представниками інших національностей, наприклад, поляків), у яких, за винятком бригадира, необхідності спілкуватися німецькою мовою може навіть і не виникнути.
Усі професії потрібні…
Кожен може самостійно вирішувати свою долю, тим більше, поки наша країна, як з об’єктивних, так і з суб’єктивних причин, не може забезпечити всім своїм громадянам гідне життя. У зв’язку з цим видання має намір і далі говорити про проблему міграції, зокрема, трудової, обговорюючи найрізноманітніші її аспекти.
Таким чином, якщо українці все ж зважаться на переїзд у найбільшу країну Європи, що їх там очікує? Які професії найбільш затребувані німецькими роботодавцями?
“Німецькі роботодавці найбільше зацікавлені в розробниках і тестувальниках програмного забезпечення, працівниках на виробництві, медичному персоналі”, – розповіли в експертно-аналітичному центрі hh.ua | grc.
Президент Всеукраїнської асоціації компаній міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник озвучує схожий список: представники робочих спеціальностей – будівельники, електрики, оператори кранів, а також медсестри, працівники складських комплексів, далекобійники, пекарі.
“Кваліфіковані фахівці зможуть відносно легко підтвердити свою спеціалізацію і почати заробляти чималі гроші, порівняно з Україною. Але є і попит на некваліфіковану працю – існує багато вакансій в готельно-ресторанному бізнесі, сільському господарстві, на виробництвах”, – сказав він.
За даними Тетяни Пашкіної, в Німеччині також великий попит на кваліфікованих робітників із нарізки металу, зварювальників, механіків-інструментальників.
До того ж не вистачає фахівців із роботи з автоматизованими системами управління, будівельників практично всіх спеціальностей, фахівців із прокладання тунелів, каналів і рейкових шляхів, сантехніків, працівників транспорту, сільськогосподарських робітників, медпрацівників – від середнього медперсоналу до вузьких фахівців-лікарів, розробників програмного забезпечення .
Польща не здається
Дуже важливий рівень зарплат, адже саме гроші є однією з головних причин (але не єдиною), через яку українці зриваються з насидженого місця в пошуках кращого життя. За даними hh.ua | grc, в основному наші співвітчизники очікують, що будуть отримувати в Німеччині щомісяця від 24 100 до 48 300 гривень.
Насправді, це навіть дещо менше, ніж готові запропонувати німецькі роботодавці: половина з них готові надати зарплату від 46 900 до 90 тисяч гривень, ще в 30% пропозицій про роботу фігурують заробітки від 91 тисячі до 135 тисяч гривень.
Експерти впевнені, що передусім на заробітки до Німеччини кинуться ті, хто вже працює за кордоном. По-перше, вони вже вийшли із “зони комфорту”, вирушивши на роботу за кордон.
По-друге, багато з них від початку розглядали, в першу чергу, близьку не тільки географічно, а й ментально Польщу (саме там найбільше на сьогодні наших заробітчан), як якийсь трамплін для працевлаштування в країнах із більш високим рівнем зарплат. А Німеччина, безумовно, завжди була серед найбільш пріоритетних місць призначення для українців.
За словами Василя Воскобойника, згідно з даними соціологічних досліджень, більше половини українців, які проживають у Польщі, не проти поїхати попрацювати в Німеччину. І, навіть якщо далеко не всі зважаться на такий крок, значна кількість “польських” українців можуть незабаром стати “німецькими”.
Але Польща просто так не здасться. За словами Тетяни Пашкіної, багато польських працедавців вже зараз намагаються на додаток до зарплати забезпечувати українських працівників соціальними бонусами – безкоштовним житлом, харчуванням.
“Польща в цьому році активно намагалася зробити так, щоб на руках у трудових мігрантів залишалося приблизно стільки ж, скільки в Німеччині”, – уточнює експерт.
При цьому тепер уже не рідкість, коли польські роботодавці оплачують іноземним працівникам курси польської мови. Крім того, заробітчанам вигідно перевозити в Польщу сім’ї через постійне покращення соціальних умов. Це вже не кажучи про більш прийнятні умови за кредитами і, в цілому, більш спокійну обстановку в країні.
“Польща робить все можливе, щоб не тільки утримувати українців у себе, а й залучити нових із території України, погоджується Василь Воскобойник. – У Польщі готові відкривати українські школи, церкви, вводити українську мову в побут. Наприклад, вже є можливість замовляти послуги в Польщі українською мовою, сайти найбільших польських міст мають українську версію. Також українською можна купувати квитки у вуличних автоматах. У Німеччині нічого подібного поки що немає”.
Так що можна не сумніватися, що українці і далі будуть їхати в Польщу – адже там їх дійсно чекають.
А ось на батьківщині на таке ставлення до себе шукачам роботи розраховувати не варто.
“На жаль, в цьому ярмарку вакансій не беруть участь українські роботодавці”, – із сумом констатує Тетяна Пашкіна.
Дійсно, незважаючи на стогони про те, що в Україні дефіцит кваліфікованих працівників, більшість компаній на ділі не особливо намагається відповідні кадри залучити й утримати.
Поки вистачає на їжу
Крім Польщі, наші співвітчизники працюють у Чехії, Словаччині, Литві, Естонії, Італії, Іспанії – практично скрізь, де є попит на робочі руки. Тоді виникає закономірне питання: якщо українців чекають на роботу в самих різних країнах світу (вже і Канада збільшує квоти для мігрантів), чи не загрожує нашій країні справжнісінький кінець?
“Так говорити не можна, так як всі українці не поїдуть, – заспокоює Василь Воскобойник. – Звичайно, шкода, що мільйони наших громадян, причому активних і освічених, їдуть працювати за кордон. Але ми живемо у відкритому глобалізованому світі, де люди самі можуть вибирати, де їм жити і працювати”.
За його словами, у трудовій міграції беруть участь приблизно 15-17% українців працездатного віку.
“Якщо раніше більшість українців їхали в Росію, то тепер вони вибирають для себе країни ЄС”, – уточнює Воскобойник.
Озвучена цифра дійсно не критична. Але мова йде про людей працездатного віку, тобто не про дітей і пенсіонерів. Але, якщо будуть їхати працездатні, то в Україні буде залишатися менше тих, хто платить податки і робить відрахування до Пенсійного фонду.
Значить, у держави буде менше грошей на виплату допомоги на дітей і пенсій. А це призведе до збіднення значних верств населення, яке і зараз не дуже заможне.
“Трудова міграція з України може істотно збільшитися, якщо рівень життя в нашій державі впаде настільки низько, що людям не вистачатиме на їжу”, – констатує Василь Воскобойник.
