Хроніки виборчого трешу: шоу-бізнес на службі в політиків
“Музика поза політикою” – останнім часом ця позиція часто лунає від популярних українських виконавців. Але раз на п’ять років це правило стабільно скасовується. Причина – вибори, які поряд із корпоративами є найприбутковішим періодом для артистів.
Ані Лорак, Наталя Могилевська, Потап і Настя, Олександр Пономарьов і навіть Тото Кутуньо та Жан-Клод Ван Дамм – це далеко не весь перелік зірок, які свого часу агітували за різні політичні сили в Україні.
Однак говорити про це вголос український шоу-бізнес соромиться. Адже часто артисти, відкрито підтримавши одного політика, під час наступної виборчої кампанії перебігають до його конкурента.
Буває, що один виконавець примудряється виступати за двох кандидатів одночасно. Та й навіщо розповідати про співпрацю з депутатами й президентами, коли на виборах у 2019-му в зірок назріває новий робочий сезон?
Спецпроекту “Вибори вибори” вдалося розвідати деякі секрети українських музикантів. Скільки коштує замовити зірку як VIP-агітатора? Хто і яких артистів використовував, щоб завоювати любов електорату? Чи ефективні політичні концерти та кліпи для перемоги на виборах?
Хліба і видовищ
“Політика – це шоу-бізнес для некрасивих людей”, – розповідає закурюючи цигарку політтехнолог Олексій Ковжун. Свого часу він консультував таких топ-політиків, як Борис Ельцин та Юлія Тимошенко, які любили залучати естраду до виборчих кампаній.
Тож розкриває секрети технології – артисти необхідні політикам для того, щоб зібрати якомога більше людей: “Простіше це зробити, коли є, наприклад, молода красива дівчина, яка ще й заспіває. А коли політик, немолодий і некрасивий, вийде поруч з цією дівчиною, то буде світитися віддзеркаленням її краси. А людей, що зібралися на цю красу, можна вдало використати”.
Артисти – це вудка, на яку гарно клює електорат. Якщо від політики люди дратуються та розчаровуються, то появі зірок навпаки – радіють. Для виборців, особливо в маленьких містах та селах, безкоштовні концерти – це справжнє свято, де можна відволіктися від щоденних турбот. Тож поки люди розслаблені і налаштовані на позитив, політики “продають” їм свої лозунги та обіцянки.
Успішно використовували зірок в агітації під час парламентської кампанії 2012 року. Наприклад, кандидат-мажоритарник від “Партії регіонів” Антон Яценко підкорив своїх виборців в Умані безкоштовним концертом італійського співака Тото Кутуньо.
Вражав електорат ще один кандидат-мажоритарник від “регіонів”, а нині втікач від правоохоронних органів Олександр Онищенко. На свій округ у місто Кагарлик, що на Київщині, він привіз актора Жан-Клода Ван Дамма, який особисто брав участь у прем’єрі свого фільму. Пізніше, щоб остаточно завоювати серця електорату, Онищенко залучив VIP-агітатора з Росії – співака Ігоря Ніколаєва з безкоштовним концертом.
Зірки є прикрасою передвиборчої кампанії і сприяють довірі людей до політичної сили. Залучивши артиста до своєї команди, політик наче демонструє – дивіться, яка в мене потужна підтримка, ця відома людина зі мною, вона розділяє мої ідеї.
“Ця традиція ще з часів Римської імперії, – відзначає політтехнолог Ковжун. – Пам’ятаєте фільм “Гладіатор”? Імператор виходить на арену, тільки на місці співаків – гладіатори. Цим він закріплює свою владу, показує, що піддані йому вірні. Мовляв, і ви вірте мені – ми всіх переможемо!”.
Зірковий прайс
“Для мене ця історія почалася з Віктором Ющенком. Це громадянський вибір, а не якийсь інший”, – ділиться своїм досвідом політичних виступів фронтмен гурту “Мандри” Сергій Фоменко. Він єдиний артист з-поміж усіх, кому ми дзвонили, хто погодився відверто поговорити про вибори.
“Фома” тричі підтримував політиків зі сцени. У 2004 році під час Помаранчевої революції, у 2007-му на виборах у парламент співав за “Народну самооборону” нинішнього генпрокурора Юрія Луценка та в 2014 році за кандидата в президенти Петра Порошенка.
Музикант переконує: пропозицій виступати було набагато більше, але для нього вибори – це не стільки заробіток, скільки можливість висловити свою громадянську позицію.
“Я не тільки співаю, я завжди пояснюю, чому тут знаходжуся, бо несу відповідальність перед людьми. Проаналізувавши цей досвід, можу сказати, що не зрадив своєму баченню, і та мета, яку я мав, коли підтримував цих політиків, втілилася – бачу, хоч і повільний, але розвиток країни і відхід від “совка”, – каже Фоменко.
І все ж “Мандри” не виступали за політиків безкоштовно. Лідер гурту суму не приховує: “У нас усі роки гонорар стабільний – у районі 120 тисяч гривень. Ми його не збільшуємо і не зменшуємо”.
Але такий підхід до вартості виступу на виборах – швидше виняток, ніж правило. Не секрет, що в шоу-бізнесі для політиків існує спеціальна ціна – відмінна від корпоративів та звичайних концертів.
“Якщо ви знаєте, скільки може коштувати артист, то сміливо множте цю суму на два, і це може бути правильно”, – коментує заробітки музикантів на виборах Ігор Кондратюк, телеведучий та продюсер культових музичних програм “Караоке на Майдані” та “Шанс”.
Кондратюк зауважує: якоїсь середньої ціни за виступ на виборах не існує. Кожен співак/співачка/гурт коштує індивідуально – це залежить від популярності, досвіду, репертуару тощо. Є ті, хто просить 2-3 тисячі доларів за концерт, якщо ж це хтось дуже розкручений, то суми можуть доходити до 30-40 тисяч доларів і вище. Причому політик оплачує не тільки сам виступ, а й райдер артиста (проїзд і проживання зірки та її команди, харчування, технічне забезпечення тощо).
Але фінанси можуть призвести й до конфліктів між артистами та політиками. Продюсер Володимир Бебешко в інтерв’ю нашому спецпроекту зізнався, що насправді кандидати жадібні і люблять торгуватися: “Немає щедрих. Вони всі скупі. Без винятку”.
Доходить навіть до того, що, використавши артиста у своїй кампанії, політики не вважають за потрібне розраховуватися. У січні цього року про такий “кидок” відверто написав лідер гурту Yurcash Юрко Юрченко. Виявляється, свого часу народний депутат-мажоритарник і ректор Київського національного університету культури і мистецтв Михайло Поплавський за участь у політичній кампанії заплатив йому 10 тисяч доларів замість обумовлених 42 тисяч.
“Поплавський мені винен 32 тисячі доларів. Я відпрацював на нього три тури виборів у народні депутати. Безкоштовно! Думав, він мені хоча б допоможе з молодіжним кредитом на квартиру. Дав Заслуженого артиста, а я і не просив, тому що не заслужив. Спасибі, Михаличу. Мама щаслива”, – написав Юрченко в січні цього року. Коментувати нам цю заяву співак навідріз відмовився, пояснюючи, що не хоче говорити про негатив.
Політики вдаються і до інших хитрощів. Наприклад, “заманюють” артиста на концерт, не повідомивши про його політичну складову аж до моменту виступу.“Були випадки, коли тебе запрошують виступити на день міста. Приїжджаєш, а сцена завішена якимись гаслами, –згадувала в інтерв’ю нашому спецпроекту співачка Анжеліка Рудницька. – Ти кажеш: “Алло, ми про це не домовлялися!”. А вони: “Коли ви будете виступати, ми не будемо гасла ці показувати”. Але гасла все одно покажуть, бо інакше б це свято не відбулося. У якийсь момент, коли ти набив шишки, питаєш в організаторів: політичні партії будуть? Під кого це робите?”.
Нещодавно в схожу ситуацію потрапила ще одна відома співачка – Христина Соловій. У липні вона була змушена скасувати свій виступ у місті Зміїв, що на Харківщині, адже в останній момент дізналася, що концерт відбудеться за підтримки нардепа-мажоритарника з №181 округу Євгена Мураєва та його дружини – депутатки Харківської обласної ради Валерії Мураєвої.
“Я не виступаю на підтримку політиків та політичних партій. Організатори порушили умову контракту, використавши моє ім’я без моєї згоди для реклами, ще й політичної”, – прокоментувала Соловій свій вчинок на Facebook-сторінці.
Оптом дешевше
І все ж частіше, після тривалих переговорів, продюсери та політики доходять згоди щодо суми виступу. Щоб зекономити, кандидати замовляють одразу кількох зірок і влаштовують їм тури по округах. Бо якщо один концерт коштує, наприклад, 5 тисяч доларів, то у випадку кількох концертів в рамках туру замовник може виторгувати доларів 500 за концерт: “Така собі оптова ціна, бо шоу-бізнес нічим не відрізняється від оптового ринку”, – каже продюсер Ігор Кондратюк.
Пік залучення зірок-агітаторів на виборах припав на кінець 90-х і початок 2000-х років – у часи другої президентської кампанії Леоніда Кучми. Саме його команда ввела у виборчих технологіях моду на цілі зіркові турне на підтримку кандидата.
Велику роль у розвитку цієї технології зіграв музичний фестиваль “Таврійські ігри” бізнесмена Миколи Баграєва, який активно розкручували на телебаченні. У свою ж чергу, учасники фестивалю, пов’язані з ним контрактом, сумлінно розкручували Кучму.
У розпал президентської кампанії у 1999 році керівництво “Таврійських ігор” відкрито підтримало Кучму на виборах та ініціювало проведення так званої всеукраїнської благодійної культурно-мистецької акції “Обирай майбутнє!” за участю 19 зірок естради, серед яких – Наталя Могилевська, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Віктор Павлик, Тарас Петриненко, гурти “Океан Ельзи”, “Скрябін” і так далі. Тур на підтримку кандидата в президенти тривав 3 місяці у 35 містах України.
До речі, родзинкою кампанії Леоніда Кучми став кліп молодої співачки Ані Лорак та популярного тоді Лері Віна. Співаки, лежачи на ковдрах у жовто-блакитних кольорах, закликали: “Голосуй по уму, голосуй за КучмУ. Будешь спать спокойно ты по утру!”.
Кучма вдруге став президентом. Частково в цьому є заслуга зіркового десанту, орієнтованого переважно на залучення молоді. Тоді ж, у 1999 році, Ані Лорак та її партнер по кліпу Лері Він стають заслуженими артистами України.
А засновник “Таврійських ігор” Микола Баграєв у 2000 році стає членом Нацради з питань телебачення і радіомовлення, а пізніше – чотириразовим народним депутатом. Неймовірний збіг.
Пізніше “Таврійські ігри” ще раз виручали Кучму – у 2001 році. Тоді на фоні вбивства журналіста, засновника “Української правди” Георгія Гонгадзе та протестів “Україна без Кучми!” рейтинг президента стрімко котився вниз.
Для порятунку гаранта керівництво “Таврійських ігор” мобілізувало новий зірковий тур “Україна. Президент. Стабільність”. На сцені запалював майже той самий зірковий склад – Наталя Могилевська, Олександр Пономарьов, Ірина Білик, Таїсія Повалій, Каріна Плай, Руслана, Віктор Павлік та гурти “Скрябін”, “Грін Грей”, “Друга Ріка”, “Іграшки”, “4 королі”. У другій “благодійній соціально-мистецькій акції” вже не співав гурт “Океан Ельзи”.
На скандальних президентських виборах у 2004 році технологія зіркових турів продовжилася. На той момент шоу-бізнес, як і українське суспільство, поділився на тих, хто за Януковича, і на тих, хто за Ющенка – одного чіткого кандидата-фаворита, за якого естрада агітувала одностайно, вже не було.
Віктор Янукович перейняв у спадок від Кучми і технологію, і зірковий десант. На його підтримку було організовано тур “Молодь – проти! Молодь – за!”, який тривав півтора місяці і також об’їхав усю Україну. Виступали: Ані Лорак, Ірина Білик, Альона Вінницька, Віктор Павлік, Каріна Плай, Асія Ахат, Ірина Шинкарук, “Грін Грей”, “Алібі” та інші. Заключний музичний марафон протягом 6 годин у прямому ефірі показував найпопулярніший на той час музичний телеканал України М1.
У цьому ж турі брали участь і обличчя популярної музичної програми “Шанс” –Наталія Могилевська та гурт “Скрябін”. Продюсер “Шансу” Ігор Кондратюк пригадує: “Ініціатором цього був телеканал “Інтер”, на якому виходив проект. Команда Януковича заплатила каналу за таку акцію підтримки як, мабуть, за політичну рекламу. Це було досить резонансно для проекту “Шанс”, бо тоді вже суспільство ділилося на людей, які хотіли в Європу, і які хотіли в “совок”. А команда “Шансу” – я маю на увазі людей, які працювали в проекті – в основному підтримувала Ющенка”.
Але Ющенко не відставав – його музична група підтримки складалася з Тараса Петриненка, “Океану Ельзи”, “Воплів Відоплясова”, Олександра Пономарьова, Руслани, Дмитра Гнатюка, гумориста Анатолія Паламаренка, гурту “Мандри” і куми Ющенка Оксани Білозір.
“Пам’ятаю розмову з одним дуже відомим російськомовним українським бендом, який тоді підтримував Януковича, – розповідає Сергій Фоменко, лідер “Мандрів”. – Вони казали: “Так Янукович же будет нас от фашистов защищать”.
Але несподівано випробувана технологія дала тріщину. Вибори у 2004 році стали першими, на яких караван із зірок-агітаторів не спрацював. Пісні-танці не врятували Януковича від масового спротиву людей на Майдані. І це був прецедент, що артисти – це задоволення дороге, але не таке вже й ефективне.
Пізніше підтвердити це правило вирішила Юлія Тимошенко. Її не злякав невдалий досвід опонента, і на президентських виборах у 2010 році вона запустила новий музичний тур “З УкраїноЮ в серці”. Це стало роковою помилкою, переконаний її колишній політтехнолог Олексій Ковжун.
“Я вже тоді не працював з Тимошенко, але ще встиг благати її не включати до туру Потапа і Настю. Це вже тоді була застаріла технологія – ці пісні-танці. Я вважав, що Юля могла збирати стадіони сама, адже вона була кращою з того, що було”.
Тимошенко наполягла на своєму. Мало того, кістяком її підтримки були ті самі артисти, які у 2004 році виступали за її нинішнього конкурента Віктора Януковича. А саме – Ані Лорак, Ірина Білик і Наталя Могилевська, яка колись клялася у вірності Януковичу.
Долучили до туру і свіжіші обличчя – Потапа і Настю Каменських, Тіну Кароль, Олександра Пономарьова, Руслану (які у 2004-му підтримували Віктора Ющенка), гурти “Танок на Майдані Конго”, “ТіК”, “Друга ріка” і “Мед Хедс XL”.
“Юля проти Януковича – зрозуміло, що це був останній шанс. Бо з президентом Юлею буде складно, але якось буде, а з Януковичем буде капець. У турі Тимошенко були люди, які це усвідомлювали, і тому виступали за цього кандидата”, – вважає Ковжун.
Музичний батальон Тимошенко піарили з величезним розмахом – у найкращих кучмівських традиціях. Телебачення було сповнене зірковою рекламою на підтримку кандидатки.
Співаки випускали кліпи, присвячені Тимошенко.
У репертуарі гурту Потап і Настя навіть з’явилася пісня, присвячена леді Ю, яку вони урочисто заспівали на Майдані в Києві. На жаль, коментувати агітацію співаків за Тимошенко їхня піар-менеджер відмовилася, заявивши, що команда аполітична
Зрештою, президентські вибори 2010 року і поразка Юлії Тимошенко остаточно довели: музичні тури за кандидатів для виборців – уже не аргумент. Схоже, українців розчарувало, що одні й ті самі обличчя за 10 років засвітилися в кампаніях трьох кардинально протилежних кандидатів.
“Можу сказати, що архітектором її поразки стала її команда, – резюмує політтехнолог Ковжун. – Було позиціонування на більш дорослих людей, не на молодь. Можливо, саме тому Юля і програла на тих виборах”.
Чи запалюватимуть зірки на наступних виборах?
Від зірок на виборах кандидати все ж не поспішають відмовлятися. Більше того, технологія залучення артистів до політики еволюціонує – якщо раніше були тільки співи-танці, то тепер музиканти все частіше з’являються в списках партій, щоб привабити електорат. Ходять чутки і про політичні амбіції співака Святослава Вакарчука та коміка Володимира Зеленського, які мають досить непогані рейтинги.
Оскільки президентська та парламентська кампанія 2019 року вже негласно стартувала, можемо спостерігати перші політичні концерти за участю зірок –Наталі Могилевської, гуртів “ТІК”, “Дзідзьо” та інших.
Але продюсер Володимир Бебешко переконаний: виступ зірок ніяк не впливає на голос виборця і перемогу кандидата: “Люди все одно прокидаються, з’їдають гречку, яку їм подарували, послухали концерт і потім ідуть на виборчу дільницю. Маю надію, що там включають свій мозок і голосують так, як їм серце підказує, а не як музика навіяла”.
Його колега Ігор Кондратюк взагалі вважає цю технологію безглуздою: “Це нераціональне, м’яко кажучи, викидання грошей. Такі концерти працюють лише для збирання публіки, перед якою можна сказати пару слів, – і все. Це думка, перевірена багатьма роками”.
Кондратюк не вважає, що весь український шоу-бізнес непатріотичний і виступає тільки за гроші. Доказом цього є музиканти, які виявили активну громадянську позицію під час війни, і ті, хто свідомо бере участь у політичній кампанії, а не співає за всіх поспіль.
“Думав після Майдану й останніх виборів президента, що, ну все, більше не доведеться цього робити, – коментує Сергій Фоменко з гурту “Мандри” можливість виступати на наступних виборах. – Але зараз бачу, що, напевно, доведеться брати участь. Хоча мені це не особливо подобається, скажу чесно. Але в такий час, як зараз, “поетом можеш ти не бути, а громадянином – зобов’язаний”.
