День із Ігорем Гузем у Верховній Раді

Матеріал про мажоритарника із «прибужанського» округу №19 Ігоря Гузя – нардепа із фракції «Народний фронт», який, щоправда, з багатьох питань вже давно голосує та працює у розріз із офіційною позицією фракції.

За останній рік Гузь став спікером №1 від Волині в парламенті, знайшов нових друзів у команді Ігоря Палиці та почав активніше «наїжджати» на команду президента Петра Порошенка. Таким чином, він в чомусь він став більше опозиціонером, ніж провладним нардепом, залишаючись в коаліції, – пише ВолиньPost.

А ще Гузь заявляє про прийдешню презентацію громадсько-політичного руху та розширює сферу інтересів на всю Східну Європу. Мовляв, на рівні однієї області чи навіть парламентської рутини вже «не цікаво».

***

Тричі на тиждень Ігор Гузь традиційно виходить на ранкові пробіжки. Так намагається тримати себе у формі, адже у холодну пору займатися улюбленим перепливанням озер складно (навіть у термокостюмі). У Луцьку це «вишівський» стадіон поруч із його будинком, а в Києві – Маріїнський парк, що біля Верховної Ради та готелю «Київ», де мешкає нардеп. Саме тут і розпочинається наш «день».

«На піку форми був після Революції у 2014-му. Тоді бігав 20 кіл на стадіоні (близько 5 кілометрів, – ред.). Зараз менше, намагаюся себе із певних причин не перевантажувати», – розповідає Гузь.

Перед пробіжкою традиційна розминка, потім – крос імпровізованими «колами» парку під улюблену музику. Під час пробіжок Ігор Гузь зазвичай слухає Dr. Alban, DJ Bobo, La Bouche та інших виконавців із епохи Eurodance (90-і роки).

***

Далі Гузь змінює спортивний костюм на діловий і вирушає на засідання фракції «Народний фронт», куди, на жаль, журналістів не запрошують.

А ми в цей час заходимо у приміщення комітетів ВРУ, де на 8-му поверсі розташований кабінет його помічників. Хоча найбільший офіс команди Гузя у Луцьку, в столиці теж багато роботи: прийом кореспонденції, організація зустрічей із посадовцями, візитів у Раду гостей, міжнародних поїздок тощо. Зокрема тут працюють помічники-консультанти Вікторія Климчук та Марина Хромих. Вікторія зосереджується на напрямку роботи зі учасниками війни та їхніми родинами, а Марина – на загальній координації роботи всієї команди в окрузі, Луцьку та Києві.

Тим часом засідання фракції завершується, і нардепи спішать на пленарне засідання.

«Про що говорили на фракції?» – цікавлюся в Гузя.

«Якщо загалом: всі погані, а ми «дартаньяни», – жартує депутат.

Останнім часом він часто не погоджується з більшістю своїх однопартійців у різних аспектах. Зокрема більшість «фронтовиків» не підтримує стихійну організацію редутів блокади ОРДЛО активістами на чолі із нардепами Семеном Семенченком та Володимиром Парасюком. Наприклад, волинянин Ігор Лапін пропонує інші шляхи обмеження «торгівлі на крові». Проте тут Гузь має спільну позицію із Волинською облрадою та її головою Ігорем Палицею.

«Чи вдається втримувати таку позицію і не заробити «санкції?» – питаю нардепа.

«Намагаюся не голосувати за речі, які, в першу чергу, не сприймають мої виборці. Поки вдається. Я заявляю все більше про свою особисту позицію, яка часто іде в розріз. Пробують впливати у різний спосіб, але я сказав, що я її не буду змінювати. Наприклад, якщо зараз буде стояти питання в залі про зняття Парасюка (конфлікт з поліцією, – ред.), я не буду голосувати, я буду категорично проти. Якщо буде стояти питання про зняття Сироїд, я теж буду проти, бо вважаю, що посада віце-спікера повинна належати опозиції. Можливо вона помилилася, коли вчора закрила засідання. Треба вивчати ситуацію. Але за це її із посади знімати не можна. Якщо далі будуть тиснути, я буду приймати рішення…» – переконує Гузь.

Щоб ефективніше відстоювати інтереси округів та збільшити свої можливості, 15 мажоритарників «Народного фронту» створили об’єднання. Хоча під запис нардепи цього не озвучують, насправді всі розуміють, що частину із них хочуть зробити слухняними «натискачами кнопок» – так, як потрібно лідерам фракції та політичної сили загалом. Саме тому і виникають внутрішньо фракційні групи. Так, мовляв, легше сказати «фе» нав’язуванню певних рішень.

Хоча засідання Верховної Ради розпочинається і спікер Андрій Парубій починає «закликати» нардепів сісти на робочі місця, «вставити» картки і голосувати, це зовсім не означає припинення «броунівського» руху в залі. Саме за тим, хто із ким «кучкується» в залі, можна визначити і групи впливу та об’єднання за інтересами. А ще підтверджують свій імідж «сірих кардиналів» нардепи Ігор Кононенко, Сергій Березенко «(«Солідарність»), Андрій Іванчук («Народний фронт»). Хоча також люблять «походити» й інші обранці, зокрема майже весь час на ногах «головний радикал» Олег Ляшко.

В результаті таких міграцій досить комічно виглядають ситуації, коли нардепи за 10 секунд (час на голосування) намагаються пробігти півзали чи навіть забігти із кулуарів, щоб натиснути кнопку. Вирішив тимчасово «мігрувати» на початку засідання й Ігор Гузь. Аби поспілкуватися із представницею «УКРОПу» Іриною Констанкевич, він пересів на місце відсутнього колеги із «Солідарності» Максима Єфімова. Адже голосувати можна із будь-якого місця, просто потрібно вставити в пульт іменну картку.

Після обрання Констанкевич Ігор Гузь почав досить тісно з нею працювати і навіть став першим «наставником», давши поради щодо різних аспектів роботи Ради та народного депутата. А крайнім питанням, де їхні позиції зійшлися, стала більша кількість госпітальних округів на Волині.

«Чи не боїшся за тісної роботи із «УКРОПом» стати «рядовим солдатом» в команді Ігоря Палиці», – запитую в Ігоря Гузя вже під час перерви.

«Я співпрацюю із головою обласної ради і не є членом «УКРОП». Така співпраця додає не тільки Палиці чи Гузю, але і області тому, що в нас є взаємодія. Тим більше, я довгий час в політиці, я маю свою позицію і буду її відстоювати. Але з ідеологічної точки зору: щодо блокади, госпітальних округів та в інших питаннях наші позиції збігаються. Але я є тим, ким я є. І я вже «пережив» багато губернаторів чи голів обласних рад. Тому не думаю, що хтось може мене перетворити на свого «солдата», – вважає депутат.

Зважаючи на проблеми із «збиранням» голосів за проекти рішень та узгодження позицій, Андрій Парубій призначав кілька перерв за день. А перерва у Верховній Раді – це саме той час, коли найпопулярніші нардепи виходять у кулуари, де їх «ловлять» журналісти. Оскільки телеканалів, онлайн каналів, відеоблогерів та просто фотографів у парламенті досить багато, за зручний ракурс для зйомки Юлії Тимошенко, Ігоря Кононенка, Оксани Сироїд, Андрія Парубія чи іншого політика, пов’язаного із «гарячою темою», доводиться поборотися.

Тим часом ми разом із Гузем та його сусідами у Раді Олександром Кодолою і Вадимом Сидорчуком ідемо у їдальню Верховної Ради. Ціни у цій «сакральній» їдальні насправді відносно демократичні: повноцінно пообідати можна за 50-70 гривень.

За чаєм говоримо про погану практику плати грошей за ключові голосування у ВРУ окремим депутатським групам. Такі «платні» голосування постійно приписують групі «Відродження», наближеній до олігарха Ігоря Коломойського.

«А вам пропонували?» – не можу не запитати у фронтовиків.

«Не пропонували. Вони знають, що в нас є своя патріотична позиція», – переконує Олександр Кодола. У це можна повірити, адже окрім патріотизму, на нардепів із «коаліційних» фракцій впливає і партійна дисципліна та «ресурси на округ», які вона передбачає. Й не всі готові від цього відмовлятися.

По обіді Ігор Гузь скористався можливістю провести брифінг у прес-пойнті Верховної Ради. Цього разу він запросив до Ради родичів загиблих на війні із Росією бійців. Їх турбує той факт, що для родин живих учасників війни передбачено більше пільг щодо проїзду та комунальних послуг, санаторного лікування, тощо, а про родини загиблих Героїв забули: «Ми хотіли б привернути увагу до проблеми таких родин в контексті нібито «допомоги» держави».

Після перерви нардепи голосують також і за інші законопроекти,зокрема із галузі ЖКГ. А «рухи» у залі продовжуються. Зокрема волинський нардеп Юрій Савчук збирає підписи під зверненням на підтримку активістів-«блокадників». Просто у залі 16 січня йому вдалося зібрати підписи лише Гузя та Ірини Констанкевич. За словами Гузя, Ігор Лапін вирішив спершу вивчити звернення, а Степан Івахів не погодився.

Проте лідери усіх фракцій розуміють, що головним питанням дня залишається можливе призначення аудитора Національного антикорупційного бюро від парламенту.

Питання настільки гаряче, адже саме НАБУ залишається чи не єдиним органом в системі правоохоронних структур, щодо якого немає серйозних підозр у залежності від Президента чи олігархів. Отож, три аудитори: від президента, прем’єра та парламенту мають проаналізувати його роботу. Якщо ж третій аудитор теж буде «від президента», є більший ризик усунення нинішнього голови НАБУ Артема Ситника та встановлення контролю над цим органом.

Тому для «ліберального» крила Верховної Ради, так званих «младореформаторів» (Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Єгор Соболєв, Світлана Заліщук та інші) це ключове питання боротьби проти корупції. Можливо, не менш гостре, ніж справа Романа Насірова.

По обіді депутат від «Солідарності» Іван Мельничук у виступі просить поставити на голосування рішення членів антикорупційного комітету від фракцій БПП, НФ та «Відродження», яким рекомендується розглянути на посаду аудитора НАБУ двох кандидатів – Роберта Сторча та Найджела Брауна. Другого вважають ставлеником Адміністрації Президента. А ще, за словами Соболєва, він раніше «обслуговував російських олігархів».

Передбачаючи ризик призначення Брауна, «антикорупціонери» зайняли трибуну ради. Проте після перерви рішення так і не вдалося внести до порядку денного – лише 205 голосів «за». Зокрема не голосував й Ігор Гузь, хоча всі його сусіди натиснули «за». Проте «провал» голосування не означає, що спроби «протиснути» кандидатуру «ручного аудитора» триватимуть далі.

Фактично це було останнє важливе голосування робочого четверга. Проте далі на Ігоря Гузя чекає продовження роботи: ефір на «Громадському радіо». Для депутата різні ефіри на телебаченні, радіо, у Facebook та «текстові» інтерв’ю вже стали «роботою», адже він є одним із спікерів «Народного фронту», а також має активну прес-службу, що стежить за достатнім рівнем «присутності» у інформпросторі. Так, від початку депутатства Гузь відвідав понад 125 ефірів на центральних телеканалах. Він переконаний, що це додає впізнаваності та дозволяє виборцям бачити, що робить їхній нардеп.

На радіо їдемо особистим автомобілем Ігоря Гузя Hundai Sonata. Дорогою обговорюємо підсумки парламентського дня.

«Парламент з мене дуже «витягує» сили. Ніби ж немає важкої фізичної роботи, але оцей постійний шум, емоції, негативна енергетика…» – зізнається нардеп. Погоджуюся із ним, адже наприкінці парламентського дня відчувається серйозна психологічна втома. Відчуття, схожі на ті, що й після крайніх «скандальних» сесій Луцької міськради.

«Але ж є люди, які відчувають себе там, як риба у воді. Той же Ляшко з його «кремлівськими зозулями». Цікаво, він усвідомлює, що займається відвертим і цинічним популізмом?» – запитую в Ігоря Гузя.

«Ляшко розуміє свою аудиторію. Є певна частина людей, яка на такі речі «ведеться». І він знає, що ці люди його підтримають», – пояснює волинський нардеп.

«Політика – складна штука. Хочеться завжди бути «білим і пухнастим», але не завжди так виходить…» – додає згодом.

До слова, Гузя також не раз звинувачували у популізмі за велику кількість виступів та гучних заяв і відсутність іміджу «господарника». Проте спостереження навіть за одним парламентським днем дає розуміння, що там є чимало «персонажів», які за рівнем популізму розташувалися значно вище, ніж волинський нардеп.

Студія «Громадського радіо» розташована на Хрещатику, 26 у центрі Києва. Хоча від Верховної Ради не так і далеко, київські затори затримують переїзд на 15 хвилин.

Розмову із Ігорем Гузем у прямому ефірі ведучі розпочинають із підбиття підсумків парламентського дня. Говорять передусім про перипетії із «провалом» голосування за аудитора НАБУ (читайте вище). Гузь ще раз задекларував, що готовий підтримати не креатуру АП Брауна, а «американського» Сторча: «Я буду голосувати за американця. Все-таки його біографія, його бачення, його авторитет значно більший. А от з Брауном є багато проблем».

Далі ведуча Ірина Ромалійська розпитує волинського нардепа про деталі поїздки у Молдову та невдалу спробу потрапити у Придністров’я. «Насамкінець, основне питання — Придністров’я. Не дай Боже, Росія захоче дестабілізувати ситуацію на півдні, вона може через Маріуполь наступати військовими силами, фактично з іншої сторони до Одеси з Придністров’я не так далеко. Ми нічого не робимо, щоб шукати інструментарій, виводити військових і склади з території Придністров’я», – підсумовує цей «блок» Гузь.

Звершили ефір розмовою про блокаду ОРДЛО. Тут депутат заявив, що буде категорично проти можливого зняття із Володимира Парасюка депутатської недоторканості за бійку із поліцією під час «прориву» на редут блокади: «Більше того, якщо в зал буде виноситись питання про зняття недоторканості з Володимира Парасюка, з яким я дружу, це мій колега-побратим, я не просто буду проти, я буду категорично виступати. За три роки діюча сьогодні влада (хоча я — член коаліції і певним чином несу за це відповідальність) не змогла посадити ні вбивць Небесної сотні, ні Добкіна, ні Льовочкіна, ні Бойка, але береться за Парасюка».