Реформа освіти на селі – необхідність, продиктована часом

Питання майбутнього малокомплектних сільських шкіл – одне з гострих та болючих для усіх районів нашої держави. Не виняток і Володимир-Волинський район. Під час виїзного прийому голови Володимир-Волинської райдержадміністрації Наталії Василець в Оваднівську та Галинівську сільську раду посадовці, сільські голови та педколективи місцевих шкіл намагалися знайти “золоту середину” у вирішенні даної проблеми.

Президент України Петро Порошенко 24-го грудня 2015-го року підписав Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно з яким протягом 2016-го року має відбутися закриття малокомплектних шкіл з чисельністю учнів менше 25-ти чоловік у сільській місцевості. А із об’єднанням громад буде переглянуте питання і наявності декількох загальноосвітніх шкіл в одному об’днанні. До уваги братиметься фактор доречності існування навчального, 11-річного закладу в зв’язку з малою кількістю учнів у ньому.

Яскравим приладом потреби у такій реформі є Оваднівська та Галинівська сільські ради. У першій сільраді – дві загальноосвітні школи безпосередньо в Овадно – І-ІІІ-го ступенів та в селі Жовтневе І-ІІ-го ступенів. Потреба у витраті фінансів із бюджетів всіх рівнів на оплату енергоносіїв, покращення матеріально-технічної бази, виплату зарплат вчителям, які навчають по 4-5-ть дітей у класі – дуже сумнівна. З точки зори економності та навіть якості в навчальному процесі варто було б укрупнити школи. У Галинівській сільраді, в селі Красностав ще одна, правда початкова школа, яка, однак не має 25-ти учнів та підпадає, згідно змін до Закону, під закриття.

“При програмі “шкільний автобус” дітей з легкістю можна довозити у Галинівську ЗОШ, відтак вкладати більші ресурси, покращувати стан класів, матеріальної бази вже в одну школу. А так фінансовий ресурс розпорошується на дві школи, одна з яких не має майбутнього”, – поділилася своїми думками голова РДА.

Найбільше вражень журналістам “БУГу” дала Свійчівська початкова школа. В класах – 13-ро дітей. Уроки фізкультури проходять у вигляді гімнастики на коврику, гарячим харчуванням тут називають чай та печиво. В туалет першачки, та й інші діти ходять на вулицю і влітку, і в зимові морози. Можливості розвивати свої таланти дітки не мають. У школі палять торфобрикетом, який дає в приміщенні нещадно гидкий запах.

Село не газифіковане, у хатах немає вбиралень та води – розповідають місцеві вчителі. Тому діти до спартанських умов життя звиклі. На пропозицію влади району добровільно, без “верховного” ЦУ перевести дітей в Галинівську школу, – отримано категоричне “ні”. Мотивація – школа поруч із будинком, нехай буде так як є. Рівень освіти батьків не цікавить.

Ось і виринає людська сторона медалі з реформацією освіти на селі. Ні вчителі, ні дирекція, ні батьки вперто не хочуть закриття малокомплектних шкіл. Мотивацію педколективу зрозуміти можна – це зарплатня та робота у своєму населеному пункті. Що викладатися перед класом у 30-ть дітей, що навчити 4-ро учнів – різниця суттєва. Так само і директору школи – що керувати великою ЗОШ, що навчальним закладом із колективом у кількості 5-10-ть працівників. Від умов праці сума заробітку не змінюється.

Не зрозуміла позиція батьків, яким пропонують з-під хати забрати та під хату привезти шкільним автобусом учня. А якість навчання у школі, де є їдальня, спортивний та актовий зал, спортивні майданчики біля школи, вбиральні в приміщенні закладу – не йдеться у порівняння із малокомплектним халупами без елементарних санітарно-гігієнічних умов. Тим паче, що в сім’ях, де двоє та більше дітей шкільного віку все одно старші їздять у школу в Галинівку. Відстань між селами – всього 3 кілометри!

Галинівська та Оваднівська сільради – сусіди. Однак, контраст між ними величезний. Газифіковане Овадне, із хорошою дорогою, не бідними будинками, та не газифікована Галинівка, із значно меншим бюджетом, проблемними об’єктами типу Свійчівської школи та посереднім станом доріг. Проте, тут є місцева пожежна охорона, яка одна з 3-х в районі, що діє, має справний та заправлений водою автомобіль. В рік на МПО виділяється 74-ри тисячі гривень. У штаті – три водія.

Гордістю ж Овадного є дитячий садок, який капітально відремонтований та має дві діючі групи. У планах – відкриття ще двох. Розкішна стеля в актовому залі, новенькі меблі, килимки, вбиральні, ліжечка та постілі тішать око. Таких покращених умов не мають навіть усі міські садки. Фінансування здійснюється за рахунок виграного проекту від обласного Фонду регіонального розвитку. Свою частку вніс і районний та сільських бюджети.

Такі поїздки відкривають очі на реалії та перспективи життя і реформ на селі. Як і століття тому прогресивні ідеї традиційно категорично не сприймаються. Пояснення наразі – марні. Згадуються шокова політика Польської Республіки після виходу із СРСР, яка на сьогодні забезпечила процвітання державі. То як Ви гадаєте, можливо не ліберальними методами, а все ж диктаторськими змушувати наших людей жити краще?

Наталія Пашкетник, журналіст