Патологоанатоми розповіли про поховання в пакетах і справжні тарифи за послуги моргу
«Ніхто на похорон не прийшов. Тільки голова сільської ради, який сказав, щоб нікого не було, ніхто не підходив до хати», — такі моторошні історії розповідали близькі померлих із діагнозом COVID-19 протягом перших місяців протистояння України з епідемією.
Тіла в пакетах, закриті труни, заборона збиратися на цвинтарі великою родиною — такими були правила поховань, встановлені МОЗ за рекомендаціями ВООЗ. Нині це здається певним дикунством, а через рік адаптації до нового вірусу прощання відбуваються навіть із відкритою домовиною, – пише Громадське.
У серпні 2020 року рекомендації МОЗ змінились і стали значно лояльнішими. У пакетах дозволили не ховати, адже офіційно визнали, що потенційний ризик передачі вірусу через контакт із тілами «є низьким».
Про нові рекомендації МОЗ знають не всі. Тому досі трапляються випадки, коли в моргах за «тіньову» плату нібито «йдуть назустріч» клієнту.
Так, один із працівників сфери поховань восени 2020 року розповідав авторці про таксу в 4 тисячі гривень за дозвіл «приховано» організувати прощання в ритуальній залі на території моргу з тілом не в пакеті.
А в одному з київських моргів нібито вимагали до 30 тисяч гривень за підготовку до поховання померлого з діагнозом COVID-19. Після заяви родичів у поліцію керівника закладу й лікаря затримали.
Ще кілька прикладів цієї весни: киянка анонімно розповіла, як була вимушена заплатити 6 тисяч гривень за індивідуальне транспортування тіла. Бо хоча за перевезення «ковідників» з моргу до крематорію і платить місто, але лякають кількаденним очікуванням машини.
А мешканка Львівщини розповіла авторці, що в березні у районному морзі довелося викласти 3500 гривень за розтин, видачу свідоцтва про смерть та одягання померлого. Проте насправді платною є тільки послуга вбирання та макіяжу тіла. І вона набагато дешевша — так, у Львівському міському патологоанатомічному центрі офіційно це коштує 800 гривень. Розтин і довідка є безкоштовними.
hromadske навідалося до двох моргів, щоб дізнатися, як зараз готують тіла до поховання, наскільки потенційно вони є заразними та які реальні тарифи на послуги покійницьких.
Кого везуть у морг і чи треба платити за транспортування?
«Це на судмедекспертизу повезли?», — питає санітарів, які везуть повз нас каталку з накритим тілом, директор Львівського обласного патологоанатомічного бюро Борис Рібун.
Оскільки на території тривають ремонтні роботи, автівки, які перевозять померлих, не можуть під’їхати впритул до дверей. На судмедекспертизу везуть не «ковідників», а померлих за нез’ясованих обставин.
Рібун каже, що й «ковідних» зараз можна привозити в морг без пакета — «просто накрити простирадлом, просоченим дезінфікувальним розчином».
До патологоанатомічних відділень везуть померлих із лікарень. А ще тих, кого смерть застала вдома, однак є потреба в розтині, щоб з’ясувати її точну причину й можливі супутні патології, які до неї призвели. До таких належить і COVID-19.
Важливо: якщо лікар, який встановив факт смерті, видає направлення на розтин, таких померлих (не лише з лікарні, а й із дому) мають забрати й довезти до моргу безкоштовно. Розтин і видача довідки про смерть теж є безоплатними послугами.
Якщо немає потреби в розтині (тривала хронічна хвороба, зафіксована попередніми медичними оглядами та лікуванням, тобто причина смерті є очевидною), сімейний чи лікар «швидкої» можуть самостійно видати довідку про смерть. Тоді в морг везти не обов’язково.
Але якщо є потреба у платній послузі — миття, переодягання, макіяж або прощання в ритуальній залі біля моргу, у такому разі треба наймати спеціальну службу перевезення.
Чи можна заразитися коронавірусом від померлих?
Директор Львівського обласного патологоанатомічного бюро зустрів нас біля входу в заклад без маски на обличчі. Усю подальшу екскурсію моргом він теж провів без індивідуального захисту. На наше здивування пояснює, що від покійників заразитися нереально.
І в обласному, і в міському морзі ми проходили повз одягнених чи накритих покривалами покійників — тих, кого вже готували для видачі родичам або церемонії в ритуальній залі. На запитання, чи можна так близько перебувати біля тіл (ми не знали діагнозів), нас заспокоювали: вірус «не літає».
«Інфікування від покійника може відбутися лише під час розтину в секційній залі. Тому ми працюємо з такими померлими в комбінезонах. Бо під час розтину йдуть бризки, і можна заразитися. А коли тіло вже зашите, дезінфіковане — ризику немає», — каже Рібун.
Проходячи біля секційної зали, ми побачили, що лікар зашиває тіло без комбінезона. Директор пояснює: спочатку проводять розтини покійників з іншими діагнозами, а вже після них у цьому ж залі — лише з коронавірусом. Та останніми місяцями більшість померлих до них надходить саме з COVID-19.
«А якщо людина померла від пневмонії, але ще точно невідомо, чи це був коронавірус, — як тоді відбувається розтин?», — питаю вже в іншому морзі Євгена Панасюка, директора Львівського міського патологоанатомічного центру.
«Якщо ми не знаємо, ковід це чи ні, то в будь-якому разі одягаємо захисні щитки й респіратори. А коли вже під час розтину бачимо, що картина типова для вірусної пневмонії, то зупиняємо розтин, персонал переодягається в комбінезони — і продовжуємо», — каже Панасюк.
У міському морзі розповіли, що для зручності з трупосховищ лікарень тіла доставлять усе-таки в пакетах. Далі поміщають у холодильник до розтину, під час якого проводиться й дезінфекція тіла.
За словами Панасюка, вірус не живе в тілі покійника довше ніж 36 годин. Коли по нього до моргу приходять родичі, то навіть без дезінфекції, яка є обов’язковою, заразитися практично неможливо.
«Для розмноження вірусу потрібні живі клітини», — додає Панасюк.
І Рібун, і Панасюк розповідають, що інколи родичі так бояться заразитися, що все одно просять помістити тіло в пакет.
«Але ми пояснюємо, що тіло вже продезінфікували, до того ж воно додатково знезаражується разом із труною. І що покійник уже не дихає», — іронізує Рібун.
Коли пакети все-таки потрібні, чим їх можна замінити і скільки це коштує?
Якщо з померлого виділяються рідини, за рекомендаціями МОЗ герметичне пакування таки потрібне. А втім, за кілька годин перебування у двох моргах ми не побачили жодного тіла в пакеті, яке б готували до видачі.
«Випадків із надмірною кількістю рідини дуже мало. Таке трапляється, коли людина з набряками, великим огрядним тілом. Але в такому разі можна провести бальзамування — і пакета тоді не треба», — пояснює Рібун.
Оскільки бальзамування — послуга платна, то родичі самі вирішують, обрати її чи безкоштовний пакет.
«Також родичі можуть замовити бальзамування, коли забирають тіло в село, тримають там кілька днів перед прощанням, і воно може не долежати до самого похорону», — деталізує Панасюк.
У міському морзі Львова бальзамування входить до переліку офіційних платних послуг від клінічної лікарні швидкої допомоги, якій підпорядкований цей патологоанатомічний центр. Ціна коливається залежно від ваги тіла — від 1278 до 2118 гривень.
Ще одна офіційна платна послуга від лікарні — це перукар і косметолог для померлого. За все разом — 795 гривень.
В обласному морзі бальзамування можна замовити тільки через приватну ритуальну службу. Будівля однієї з них розташована одразу поруч. Там є й платний зал для прощань.
Лікарка з обласного патологоанатомічного бюро, яка теж пройшла курси косметолога для померлих, розповіла нам, що ціна на цю послугу не залежить від діагнозу — лише від стану обличчя. Якщо це людина з видимими травмами, то вийде дорожче. Мінімальний тариф тут — 1200 гривень.
Чи безпечне прощання з померлим?
«Це була дурість. У цьому не було потреби», — реагує Рібун на запитання про те, наскільки виправданими були тотальні заборони минулого року, коли людей навіть не допускали на цвинтар.
Панасюк розповідає, що часто родичі просили не використовувати в довідці про смерть слова «коронавірус» чи COVID-19. Мовляв, священники в селі бояться, та й люди можуть не прийти прощатися. У такому разі йшли назустріч — писали просто міжнародний код діагнозу.
«Тіло, тим паче дезінфіковане, не є загрозою для оточення. Можна і відспівувати, і прощатися з відкритою труною. Але прямого контакту, зокрема поцілунків, усе-таки варто уникати, бо мінімальний процент небезпеки існує», — додає він.
Хоча організація прощання з тілом не входить до функцій моргу, у цих будівлях або поруч із ними часто є ритуальні зали, де за плату можна провести панахиду.
Панасюк зауважує, що родичів попереджають, аби не цілували й не торкалися тіла, якщо був діагностований коронавірус. Та ніхто пильно за цим не стежить.
«Перед відспівуванням труна в залі чи в каплиці стоїть відкрита, і родичі можуть біля неї попрощатися. А вже під час служби я прошу, щоб труну закрили», — каже нам отець Степан, настоятель каплички на території обласного моргу.
Коли були тотальні обмеження й паніка, відспівували померлих із закритою труною лише на вулиці, пригадує священник. Поховання тіл у пакетах, яке масово практикувалося раніше, він не засуджує.
«Тоді були такі правила. Але для Бога всі живі. Для християн людина є жива, її образ має бути живим і відкритим, а коли її поховали й відправили в останню путь, це вже інше», — додає отець Степан.
Відспівування він здійснює у масці — не так через страх заразитися від померлого, як через контакт із тими, хто прийшов попрощатись.
Наскільки ризиковано працювати в морзі та чи є там доплати?
Лікарка з обласного патологоанатомічного бюро розповіла нам: щойно минулого року вийшла з декрету на роботу, за тиждень захворіла на COVID-19. Проте вона не знає, чи заразилася під час розтину, а чи десь у транспорті дорогою на роботу.
В обласному морзі, за словами директора, «короною» перехворіли приблизно 10% працівників. Є серед лікарів і один летальний випадок.
«Але в нього ще була супутня легенева патологія», — додає Рібун.
У міській покійницькій перехворіла більшість працівників, зокрема й наш співрозмовник, завідувач Панасюк.
Співробітники моргів вважають, що їх несправедливо позбавили доплат із державного бюджету за щоденний контакт із COVID-19. Мовляв, під час розтину вони ризикують не менше, ніж лікарі, які працюють із живими.
Ані міський, ані обласний морг не були перетворені на комунальне неприбуткове підприємство, яким через Національну службу здоров’я України виплачується надбавка 300% від зарплати за роботу з «ковідними» хворими.
Восени 2020 року керівництво обласного патологоанатомічного бюро закидало центральні органи влади зверненнями з вимогою виплатити надбавки. Проте врешті ці доплати реалізували із субвенцій місцевих бюджетів.
Патологоанатоми кажуть, що їхня робота завжди була небезпечною. Так, померлий із туберкульозом вважається заразним до 15 діб.
Проте зараз наплив інфікованих тіл у морги суттєво збільшився. Уже за чотири місяці 2021-го у Львівський міський патологоанатомічний центр привезли таку кількість померлих, яка була за весь минулий рік.
«За весь 2020 рік у нас було трохи менше ніж 400 покійників, а на початок травня 2021-го ми вже мали понад 400. І це до нас везуть лише з трьох лікарень Львова», — каже Панасюк.
А у квітні, коли в окремі дні Україна лідирувала за кількістю померлих від COVID-19 у Європі, в міському морзі бувало 32 тіла за добу, які доводилося класти навіть на підлогу.
Попри це, за словами Панасюка, затримок із видачею покійників близьким не траплялося, і тіла можна було забирати наступного дня після їхнього надходження в морг. Тим паче в таких закладах немає вихідних — і в неділю, і на державні свята чергові патологоанатоми роблять розтини. Та через пандемію їхнє щоденне навантаження тепер значно більше.
