Черговий раунд судової тяганини у справі бійця 51-ї ОМБР Максима Силюка знову закінчився нічим

28-го січня, під час чергового судового засідання по справі бійця 51-ї ОМБР Максима Силюка, у режимі відео-селектору нарешті допитали свідка обвинувачення Сергія Чембулаткіна. Олександр Жакун – комбриг  новоствореної 14-ї ОМБР у Червоноармійський суд Донецької області для дачі свідчень не з’явився. Причина – виконання важливих службових завдань. 

Сергій Чембулаткін у період несення служби Максимом Силюком був його командиром. Правда, пригадати підлеглого одразу не зміг. Точних фактів, дат та причин виникнення кримінального провадження проти даного військовослужбовця командир не озвучив судові. Щось приблизно пам’ятає, однак чітких свідчень дати не міг. Чому так наполягав державний обвинувачувач на важливості показів Чембулаткіна – не зрозуміло.

Все, що повідомив свідок – це порядок залишення військовослужбовцями частини. “Закон ми знаємо. А як насправді відбувався розпуск бійців при поверненні 51-ї ОМБР зі Сходу на місце постійної дислокації у Володимир-Волинський?”, – таке питання поставив суддя Олександр Лященко. На що Чембулаткін ще раз повторив статутний порядок залишення бійцями території в/ч.

Далі почалася довга та нудна тяганина із з’ясуванням, чому Силюк не перебував постійно в частині у Володимирі-Волинському. Максим сказав, що усним наказом, відданим полковником Яцківим, їм дозволили відбути у місце постійної дислокації. У вересні-жовтні 2014-го року у частині В 3938 проводилися масові збори військовослужбовців, де командування бригади не віддавало солдатам жодних наказів, не ставило завдань до виконання та взагалі казали, що не знають як чинити із бійцями і що з ними робити.

На той момент в частині взагалі панував хаос – ніякого чіткої контрольно – пропускної системи, повальна пиятика та не облаштовані для нормального проживання казарми. Про це розповів свідок захисту, товариш Силюка Віталій Несторик. Максим двічі в тиждень приїжджав у в/ч, з’являвся на очі командирам дивізії, однак ніхто ніяких наказів йому не віддавав. На нього просто не звертали уваги.

Боєць оформлював документи – довідки – на посвідчення “Учасник бойових дій”. Усі командири, які підписували документи, бачили Силюка. І лише рік поспіль прокуратура зацікавилася фактом його відсутності на місці несення служби.

Хлопці із телевізійних новин дізналися про реорганізацію 51-ї ОМБР у 14-ту ОМБР. Ніхто до їхнього відома не доносив накази про те, що вони автоматично стали бійцями нового формування.

Через дурість військового механізму, сьогодні тим, хто вижив та намагається жити далі, замість “дякую” “шиють” кримінальні справи. Подібних прецедентів в Україні більше 1700-т.