Як описував озеро Світязь вчений Павло Тутковський наприкінці ХІХ століття

Ще наприкінці ХІХ сстоліття озером Світязь захоплювався вчений-дослідник Павло Тутковський.

Про це на сторінці у Facebook в групі «Світязь: історія, факти, відпочинок» написала Світлана Лукашова, завідувач бібліотекою НВК ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназії смт Шацьк, – пише Район.Шацьк.

«Величезна, могутня, чорно-синя водна площа… Мов величезно оксамитна плахта, всіяна сапфірами, смарагдами, діамантами, неспокійно рухається, тремтить; по ній ходять один за одним величезні вали та буруни, немов на морі, з білими «зайчиками», як білими хмарками чи перлинами, котрі то з’являються, то раптом зникають… Біжать буруни по воді, докочуються до берега і з грізним, суворим рокотом навалюються на нього; безугавне ремство прибою заглушає людську мову, а відгук прибою лунає навкруги, котиться кудись у безвість…»

Ось так описав волинську перлину молодий вчений Павло Аполлонович Тутковський (майбутній академік АН УРСР), який в 1899 році здійснив ґрунтовне дослідження озера Світязь. Він допускав, що саме тут, в районі озера, зупинив свій шлях великий льодовик, який спустився сюди зі Скандинавії. Вздовж берегів озера, на полях, на горбах можна натрапити на величезні валуни, принесені льодовиком. Про підводні світязькі «гори» вже годі й казати.
Дослідження вченого були опубліковані в 1901 році в журналі «Киевская старина».