Чемпіонат, на котрому нема “наших”

10:15 | 10.06.2018 / Рубрика: Погляд / 15 коментарів

Вже залишились лічені дні до старту мундіалю, але на стіні не висить карта, в календарі – жодних позначок і не робиться прогнозів, хто переможе.

Питаєш у друзів, чи дивитимуться змагання контитентальної першості – і не дивуєшся, чуючи від заядлих прихильників негативну відповідь, а часом вона супроводжується чистим здивуванням.

Я не знаю розкладу, хто, коли і з ким, чи є “групи смерті” і скільки їх, на кого ставлять букмекери і для кого з гравців світового рівня ЧМ-2018 буде лебединою піснею.

І не хочу знати.

Коли запитують, за кого вболіваю, завжди відповідаю: за красивий футбол.
На жаль, жодної краси не жду цьогоріч.

Жодної.

В період Євро-2016 спробувала себе у спортпубліцистиці і люди (в тому числі й окремі журналісти) казали, що то читабельно та має сенс. Але цьогоріч нема чого ждати післяматчевих рефлексій…
До слова, і Федерація Футболу України з логічних причин не проводить акредитацію на ЧС-2018.
Заборонити бажаючим слідкувати за перипетіями неможливо, бо бажаючі обійдуть всякі заборони, адже продовжують сидіти в російських соцмережах, VPN-и ніхто не скасовував, ще й є канал “Інтер”, котрий таки придбав у національної громадської телерадіокомпанії України пакет трансляцій – і це ганьба.
Серед вболівальників дуже мало тих, котрі з нетерпінням чекають мундіалю. Цього мундіалю. Ажіотажу нема. Нема збуджених розмов, домовленостей про спільний перегляд матчів, захоплених і трошки заздрісних шепотів, що хтось там купив квитки на матч. Хтось скаже – справа у тому, що збірної нема. Чесно, навіть не можу уявити, аби наші грали на цих змаганнях, в цій країні. І де гарантія, що патріот і наш земляк Артем Федецький, котрий не приховує патріотизму, не отримав би звинувачення у тероризмі?

Пам’ятаєте?

Серед Героїв неоголошеної війни були залюблені у спорт.

Наприклад, нововолинець Андрій Комаристий, що займався гандболом. Йому завжди – 20 років. Вічно 23-річний Віталій Ставський з Костополя, що на Рівненщині, – боєць 80-ї аеромобільної, був майстром спорту з греко-римської боротьби. Його земляку, відомому каратисту Тарасу Білоцькому – 39.

Кажуть, солдат – це людина, котра береже чужі щастя і життя, але при цьому втрачає своє…

Неможливо, тотально неможливо зрозуміти тих, хто таки вирішив їхати до країни-агресора. І наскільки вони українці, якщо обираючи між державою та футболом, зупинились на другому. Згадуються спільні марші фанів різних команд, котрі співали веселих пісень про Путіна, ситуація в країні мотивувала подати руки ультрас і піти спільною колоною – колоною спротиву. Не секрет, що вболівальники ФК “Динамо” (Київ) та ФК “Шахтар” (Донецьк) були запеклими ворогами до 2014 року. Все змінили анексія Криму та початок бойових дій на Донбасі. Чимало прихильників помаранчевих були вимушені стати переселенцями, і сама команда теж. Руку допомоги простягнули нещодавні противники, а навіть самі футболісти. Стало зрозумілим, що справжнім ворогом є той, хто розділяє.

Тут можна було би писати чимало всього, але не хочеться втікати в потік емоцій.
На цьому чемпіонаті мені нема за кого вболівати, бо там Україна не має “наших”.

15 коментарі
  1. Все правильно і сміливо. Написано дуже зрозуміло і вдумчиво , респект автору за таке

  2. якась непатріотична стаття… очевидно, шо кожний патріот який подивиться гру рашка-команди, буде відчувати надхнення на боротьбу з окупантом !

    • кращий коментар навіть за саму статтю:))

    • той випадок , коли коментар кращий за саму статтю:)
      p.s. наТхнення

    • Та я вот переживаю, аби результат ïхньоï гри не визвав жалю. Ми ж то люди сердечнi, aле тут ця риса може бути проти нас.

  3. все більше патріотів там, де з телевізорами проблемно… пічалька…

  4. Олександра Струбицька, нема за кого вболівати? Так не дивіться.. не будьте занудою

  5. Миха Коваль / 12.06.2018 - 18:29 / Відповіcти

    Спасибо за мнение.51/14 бригада,укроп и горд этим.Украине – слава,погибшим братьям вечная слава и вечный покой.

  6. …живим – безгаз і вічна деградація !

  7. Індикатор українськості

  8. Шось таке популистсько-безглузде ви, Олександро, написали, вибачте мене!
    Повірте, і Андрію Комаристому, і Віталію Ставському, і Тарасу Білоцькому все, шо зараз хочеться, то шоб використання їхніх достойних імен не використовували і бодібного роду “статєйках” тим самим давши змогу ЗВЕРХУ наблюдати за улюбленою ігрою!

  9. У маршрутці трясе, соррі, в попередньому коментарі трохи не те натикалось…
    Шось таке популистсько-безглузде ви, Олександро, написали, вибачте мене!
    Повірте, і Андрію Комаристому, і Віталію Ставському, і Тарасу Білоцькому все, шо зараз хочеться, то шоб їхніх достойних імен не використовували y подібного роду “статєйках” тим самим давши змогу ЗВЕРХУ наблюдати за улюбленою ігрою!

  10. Ну шо, громадо, як вам матч-відкриття?

  11. 2016 год, разгар падения цен на нефть. Звонок короля Саудовской Аравии президенту РФ:
    – Мы хотим, чтобы Россия присоединилась к ограничениям ОПЕК на добычу нефти.
    – А мы хотим выиграть хотя бы один матч на ЧМ-2018.
    – Договорились.

Додати коментар


Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Накипіло…Сьогодні мене цинічно, підло і цілеспрямовано робили злодієм і наймерзеннішою людиною!
Так, так мої фейсбушні і не тільки друзі, не думайте, що я звихнулась і не посміхайтесь, мене матір 4 дітей, волонтера і просто гідну людину змішали з лайном. – пише жінка на ...
9 днів пустоти, суму, відчаю, страждань…Біль втрати неминучий
9 днів… 9 днів пустоти, суму, болю, відчаю, страждань… Я не живу, я вже навіть не існую, я як та примара, ходжу з кімнати в кімнату, думками з Ромою… Біль втрати неминучий. ...
Неочікуваний сюрприз. Я в рейтингу «100 людей, які змінили Волинь. 2017»
Нове досягнення в моє резюме несподівано прилетіло з Луцька Я в рейтингу найуспішніших волинян, що опублікований в унікальному журналі «100 людей, які змінили Волинь. 2017». Ото ...
Ви все добре знаєте, що вони зробили і що саме вони вбивці…
Пишу вам з біллю в серці. Друге серпня для нашої родини стало страшним днем, днем, коли жорстоко вбили мою донечку. З цього дня минуло два роки, а біль від втрати меншим не став. ...
Дзвінок бійця з першої хвилі: “може й мені себе підпалити в Києві, бо не вирішується ніяк моя проблема”
Подзвонив один з бійців ще першої хвилі, і каже на повному серйозі: – може й мені себе підпалити в Києві, бо не вирішується ніяк моя проблема з … Вирішимо, але: Хлопці не ...