Пам’ять Героїв Небесної Сотні вшанували у Володимирі-Волинському

Напередодні другої річниці розстрілу активістів Майдану на Інститутській, у Володимирі-Волинському відбувся захід по вшануванню пам’яті Героїв Небесної Сотні. Біля дошки пам’яті та меморіального знаку на вулиці Небесної Сотні священнослужителі собору Різдва Христового відслужили панахиди. Представники влади міста та району – поклали вінки та квіти, усі присутні запалили лампадки. 

З кожним роком на площу Героїв виходить все менше містян, які з доброї волі виявляли б пошану та вдячність тим, хто загинув під час Революції Гідності. З кожною датою, присвяченою Майдану, на площі та біля пам’ятного знаку зникають активісти та безпосередні учасники тих подій. Все більше чиновників та студентів, яких організовано приводять на мітинги.

Не чути спогадів про побратимів, мовчать про ідеї, які відстоювали у Києві, та й на місцях. Усі промови зводяться до загальноприйнятих фраз, на кшталт “вони поклали життя за незалежність України”, “Герої боролися із злочинним режимом Януковича” та “Світла пам’ять Героям”. На заклики “Слава Україні” – юрба мляво відповідає “Героям слава”…

Можливо, одним – соромно і нема чого сказати на запитання в очах людей про те, за що ж справді загинула Небесна Сотня? Інші – просто розчарувалися, спостерігаючи у що перетворили результати Революції. Що змінилося в Україні на краще? Саме про це сказав учасник майдану, ветеран АТО Віталій Дубовий. “Я відстоював незалежність і мир в своїй державі, ідеї кращого життя для простих людей. Однак, все сталося не так. Через певний час після Майдану, мені довелося брати в руки зброю та вже відстоювати ці інтереси у війні”, – зі сльозами на очах зазначив боєць.

Сколихнутися сонну процесію змусив сивочолий активіст Дмитро Себій. У своїй запальній та гучній промові, він зазначив, що те, за що загинули хлопці, сьогодні спаплюжене, розтоптане, знищене. “Ми – раби! Ми як працювали так і працюємо на магнатів, помітьте – тих самих, що і раніше. Народ – як віл: витягує жили, аби добре жилося можновладцям. Люди! Давайте підіймемо нарешті голови та нагадаємо тим, хто очолює нашу державу про 5-ту статтю Конституції України, в якій говориться, що джерелом влади є народ! Чиї слова написані на пам’ятній дошці Героям Майдану? Що вони означають? Нехай той, хто їх писав – прийде і розтлумачить! В них немає душі! Тут мали би бути написані слова аристократії українського народу таких як Ольжич, Франко, Шевченко”, – не говорив, а взивав до присутніх старець.

Залишаючи міський майдан, згадалося, як гамірно і революційно було на ньому два роки тому. І як порожньо та байдуже на ньому сьогодні…