29-річний Віктор Дудюк, який народився у селі Озютичі Володимир-Волинського району, ще у 2014-му боронив кордони України від путінської орди. Захищав Луганський аеропорт, отримав поранення в ногу. Волинянин гордився своїм бойовим досвідом, тож коли росія почала загарбницьку війну, не зважав на поранення, а одразу пішов у військкомат, пише Руслана Татарин для Вісника. Віктор живе у селищі Пульмо Шацької громади. Має двох маленьких донечок-квіточок. Тож рідним непросто було змиритися з його рішенням добровольцем іти на війну. Мовляв, у тебе дітки дрібні, будь вдома. Але чоловік заявив: «Якщо не я, то хто захищатиме моїх дівчат?» Його одразу як бійця з досвідом відправили в гарячі точки. Під час сутички з окупантами в одному із сіл отримав поранення обох ніг. Ще важчий стан був у його побратима Ігоря з Нововолинська. Йому куля потрапила у спину та вилетіла через живіт. Знесилених українських військових схопили орки і кинули в льох. Двері закидали камінням та цеглою. Певно, хотіли, щоб загинули від втрати крові або голоду. Проте, перебуваючи навіть у важкому стані, волиняни не думали здаватися. Найважче було піднятися нагору сходами. Ігор підштовхував наверх Віктора, а тоді той підтягував побратима. Перемагаючи біль, Віктор невпинно штовхав двері, і йому дивом вдалося зробити невелику щілину та виповзти. Потім витягнув Ігоря. «Ми трималися і рятували одне одного, як … Читати далі Військовий родом з Володимира, якому прострелили ноги, врятував побратима з Нововолинська від полону