Новий Херсонес: як забудова античної памʼятки стала улюбленим проєктом Путіна

На території заповідника Херсонес Таврійський в анексованому Криму Росія незабаром відкриє величезний історико-археологічний парк.

На руїнах давньогрецького поліса, визнаних обʼєктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, зʼявилися десятки яскравих будівель, фонтани, газони та навіть ціла річка з містками.

На ділянці з 10-метровим культурним шаром, де, за словами археологів, могли бути десятки тисяч цінних історичних артефактів, працювали бульдозери.

Парк побудували у рекордні строки, про його будівництво звітували у російських ЗМІ і гучно презентували на міжнародному економічному форумі у Петербурзі в червні.

Але чому забудова Херсонеса стала проєктом, яким особисто опікувався російський президент? І як з початку анексії Криму Росія послідовно нищить унікальну античну памʼятку?

Особистий проєкт Путіна

Ідею збудувати парк на території заповідника Володимир Путін озвучив ще у 2015 році під час поїздки до Севастополя з колишнім італійським премʼєром Сільвіо Берлусконі.

Парк мав розміститися на величезній території у понад 23 гектари, три з яких віддали під будівництво музеїв, амфітеатру, центрів для молоді.

Масштабне будівництво, яке називали особистим проєктом Путіна, відбулося рекордними темпами, і вже цього червня парк гучно презентували на міжнародному економічному форумі в Петербурзі.

“Унікальний проєкт, реалізований у немислимі строки”, – так казав про парк президент російського “Сбербанка” Герман Греф. Власне дирекції цього банку російська влада доручила керівництво майбутнім обʼєктом.

Будівництво комплексу також активно просував митрополит Російської православної церкви Тихон Шевкунов, який з 2023 року став главою Кримської митрополії РПЦ.

Шевкунов давно має близькі стосунки з російським президентом, у російських ЗМІ його часто називають “духівником Путіна”.

Виступаючи перед журналістами незабаром після свого призначення, Шевкунов заявив, що Путін доручив йому придумати, що “можна зробити цікавого і важливого для людей на основі цього неоціненного скарбу – Херсонеса”.

Створював археологічний парк фонд “Моя історія” Патріаршої ради з культури Російської православної церкви. А виконавцем і генеральним підрядником будівництва було російське міністерство оборони.

На початку цього року Володимир Путін відновив діяльність монастиря у заповіднику Херсонес Таврійський.

Усі споруди на території городища, в яких розміщалися музейні фонди Національного заповідника, віддали церкві, а музей переїхав у новобуд – “Новий Херсонес”.

Історико-археологічний парк, який мають незабаром відкрити, містить музеї, присвячені, не лише історії Античності та Візантії, але й музей Християнства, музеї так званої Новоросії та Криму.

Бульдозери у передмісті античного поліса

Те, що збудували росіяни в Херсонесі, складно назвати науковим чи освітнім центром, каже BBC Україна кандидатка історичних наук і старша наукова співробітниця Інституту археології Евеліна Кравченко.

“Це пропагандистський центр, адже його увага зосереджена не на античній памʼятці, а на російській історії Криму”, – пояснює дослідниця.

Утім, найголовніше – те, що для будівництва парку знищили частину історичної памʼятки.

Як пояснює Кравченко, археологічний парк побудували на території південного передмістя Херсонеса.

Херсонес Таврійський – одна з найпізніших давньогрецьких колоній, заснована у V ст. до н.е., і єдина дорійська колонія.

Залишки античного міста та його укріплень, а також хора мають унікальну збереженість як для Північного Причорномор’я, так і для античних пам’яток загалом, пояснює Кравченко.

Однією з найважливіших знахідок для світової культурної спадщини була присяга громадян Херсонеса. Мармурову плиту з майже повністю збереженим текстом виявили наприкінці XIX ст.

На думку вчених, присяга, за допомогою якої мешканці давньогрецького поліса обіцяли “бути однодумцями у справі добробуту міста та не зрадити Херсонес”, є унікальним свідченням античної демократії та організації міста.

Не в останню чергу завдяки цьому “Античне місто Херсонес і його хору” у 2013 році внесли до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Ділянки, які збереглися найкраще, зокрема, городище, визначили охоронюваною територією, а все, що навколо, – буферною зоною, пояснює Кравченко.

Тут не можна будувати обʼєкти без погодження ЮНЕСКО чи зводити будівлі, які будуть перевищувати чи затуляти памʼятку.

Саме в цій буферній зоні, у передмісті античного поліса, росіяни й побудували “новий Херсонес”.

Будували на залишках стародавнього храму, заміських комплексів з керамічними майстернями та на території міського некрополя з унікальними могильно-меморіальними спорудами.

Це частина античного міста, яка проіснувала найдовше, і тепер вона повністю знищена, каже BBC Україна експерт Кримського інституту стратегічних досліджень Денис Яшний.

“Фактично росіяни знищили можливість дізнатися, до якого часу Херсонес існував як місто”, – каже Яшний.

Досліджувати цю ділянку не можна було і до 2014 року, адже ще з радянських часів на ній були російські військові бази.

Як заявляла російська влада, на території майбутнього парку провели масштабні розкопки, де виявили мільйони археологічних знахідок.

Проте історичних цінностей там могло бути ще більше.

Під час будівництва шари ґрунту грубо знімали бульдозерами, а мешканці Севастополя ще довгий час знаходили на міському звалищі монети та різні стародавні артефакти, розповідає Кравченко.

Що саме знайшли під час розкопок російські археологи, також невідомо, публікацій про це немає, додає Яшний.

Нищення Херсонеса

Будівництво археологічного парку далеко не єдина шкода, якої російська влада завдала заповіднику за часи анексії Криму.

У звіті, який Кравченко підготувала для World Heritage Watch за 2024 рік, йдеться про будівництво обʼєктів прямо на руїнах стародавнього міста, а також техніки реставрації, які руйнують античну памʼятку.

Серед грубих порушень – будівництво оглядових майданчиків, що не відповідають стилю давньогрецького поліса, а також зведення театру на залишках римської цитаделі.

“Це – єдина збережена римська цитадель у Північному Причорномор’ї, і на неї поставили сцену з глядацькими рядами вагою понад 60 тонн”, – каже Евеліна Кравченко.

Конструкції сцени, декорації, світлове та звукове обладнання шкодять старому камінню і затуляють решту памʼятки.

Сучасні світові вимоги до реставрації передбачають збереження пам’ятки та мінімізацію будь-яких її змін.

Але, каже експертка, Росія використовує стратегію “прикрашання” у стилі “нового Херсонеса”.

Йдеться про поширений ще в СРСР підхід. коли метою було не стільки зберегти обʼєкт в його історично достовірному вигляді, скільки надати йому привабливого зовнішнього вигляду.

На фото, які поширюють російські ЗМІ, яскраві будівлі комплексу з газонами й містками нагадують бутафорні декорації на тлі оригінальних руїн античного міста.

Імперські амбіції Росії

Щоби зрозуміти таку увагу російської влади до Херсонеса, треба пригадати історію.

У 1825 році всього за кілька десятиліть після анексії Кримського ханства Росія починає пошуки місця хрещення Володимира.

“З того часу Херсонес стає певною точкою в імперських амбіціях Росії”, – пояснює Яшний.

У середині XIX століття на території античного городища виникає монастир. У 1891 році начебто на місці хрещення Володимира будують Володимирський собор.

У такий спосіб Російська імперія намагалася створити звʼязок між собою, Візантією і Володимиром, твердить дослідник.

Після Жовтневого перевороту влада більшовиків монастир закрила, а його приміщення віддали музею.

З 2017 року російська влада почала спроби повернення монастиря, вочевидь, водночас розробляючи план переведення музейних відділів заповідника “Херсонес Таврійський” у нове місце.

За словами Евеліни Кравченко, фактично відбулося знищення структури охорони і управління памʼяткою культурної спадщини.

У спілці архітекторів припускають, що наступною вивезуть колекцію основного фонду Херсонеського заповідника. Це близько 300 тисяч одиниць.

Їх планують передати вже не на виставку, а на реставрацію в один із російських музеїв, попри те, що в херсонеському музеї працює відома на весь світ лабораторія фонду Паккарда США.

Досі невідома доля знахідок, отриманих під час розкопок у Севастополі з 2014 до 2023 року, а також розкопок під будівництво “Нового Херсонеса”. Науковці припускають, що цінних артефактів може бути сотні тисяч.

Дії росіян у Херсонесі Таврійському є порушенням міжнародного гуманітарного права за Гаазькою конвенцією 1954 року про захист культурних цінностей під час війни, пояснює Аблялімова-Чийгоз.

Утім, судового прецеденту через втручання в обʼєкт культурної спадщини чи незаконні археологічні розкопки ще не було.

Міністерство культури, офіс генерального прокурора та громадські організації України документують порушення та втрати культурної спадщини.

Водночас довести ці справи до судових рішень найближчим часом навряд вдасться, вважає Аблялімова-Чийгоз.