Чотири каденції «всенародно обраного» нововолинського мера

У контексті відповіді міського голови Нововолинська В.Сапожнікова на публікацію В.Мигаса «Пробудись, Нововолинськ!» на сайті «БУГ», скажу відверто вам, Вікторе Борисовичу: «Ну, ви й хам!» Навіть я, котрого із якогось дива вважають вашим неофіційним «баблографом», деколи дивуюсь: як вам, невихованому та нахабному совєцькому мужлану, що довгий час перебував у злочинній організації тоталітарного зразка під назвою КПСС та в іще одній – напівтаємній жандармській охранці, стільки років вдавалось дурити виборців міста? Чи, може ніяких чесних виборів ніколи й не було, а тільки інтриги та фальсифікації? Як майже все, за що брались? Людей не можна вважати за бидло і відгороджуватись від активістів поліцейським караулом. Що неодноразово мало місце у часи пікетувань сесій міськради – турнікетами та шеренгами міліціонерів під командуванням начальника МВ УМВС «багатенького буратіни» – полковника М.М.Дубія. А перед тим – підполковника А.М.Трофімова. Тільки за одне оце – підминання під себе державних силових органів та прокурорів, вам потрібно було писати заяву про свою добровільну відставку. Ви – непокаране зло. Поки-що. Я розумію, що відважитись на 5-ту каденцію В.Сапожнікова змусило його найближче оточення – родичі, «братки», червоні директори, бізнес-партнери тощо. І ще, як вбачається, цербери. (Вікіпедія. Розділ «Давньогрецька міфологія») Двоє із них є вашими заступниками. А найбільш запопадлива та підстаркувата фурія – у ЖКО. Є й інші. Наприклад у ЦМЛ. Їх, (церберів) посеред вашого оточення, аж надто вже багато. Ви вкотре, Вікторе Борисовичу, не робите абсолютно нічого, щоб у Нововолинську запанували прозорість та відкритість дій місцевої владної команди, порядок і свобода слова, а конституційні права простих громадян стали найвищими пріорітетами у повсякденній роботі контрольованих вами чиновників. Котрих, як і вас, незле утримують на своїх горбах члени територіальної громади. І за дії яких, ви відповідаєте перед суспільством. Як і декларували, неодноразово, у всіх своїх передвиборчих програмах, чотири рази поспіль. Ви майже нікого не змінюєте на ключових посадах, а як і робите це то підбираєте собі іще зліших, злодійкуватіших та нахабніших. Ви до смерті боїтесь патріотично налаштованої молоді, вбачаючи у молодих кадрах загрозу своєму особистому пануванню. Вам це не потрібне, не вигідне і до невідворотного краху подібне. Ви, та ваша давня команда – одне, спільне і величезне ніщо! Злодії, за вашого головування, стали кримінальною елітою Нововолинська.

Неандертальське оточення, у вигляді бандюків – її передовим авангардом. Вам не потрібні чесні і патріотичні люди на посадах начальників управлінь та керівників відділів міськради і виконкому. Ви пригодували місцеві ЗМІ та більшу частину міського депутатського корпусу. Багато чого можна віднайти у замаскованих сесійних рішеннях «обранців» нововолинської територіальної громади! Безліч комунального майна та землі, за ці роки, спливло до рук слухняних вашій волі посадових та «потрібних» осіб. За стільки років «перебування», Нововолинськ, як і наша волинська земля так і не стали для вас близькими та рідними. Ви, навіть, не вивчили мови корінного народу, яка є державною і спілкуєтесь на роботі та під час інтерв’ю зі «своїми» ЗМІ, жахливим суржиком. Ви не знаєте досконало ніякої мови – ані російської, ані польської, ні івриту. Я радив би, для тренінгу та із метою налагодження нормальних і доброзичливих стосунків між вами та простими виборцями Нововолинська, розмовляти вдома із Тамарою Олексіївною тільки українською, або винайняти репетитора. Ви, за вашим власним визначенням, «всенародно обраний» міський голова західноукраїнського міста! Де іще 60 років тому Українська Повстанська Армія, підтримувана корінними мешканцями, люто билась не на життя, а на смерть із російськими загарбниками. За свої та всіх поневолених фашистами і комуністичною заразою народів, права і свободи. Як, зрештою й нині на сході Держави, звідкіля ви родом. Ви постійно брешете, Вікторе Борисовичу! Щодня. Собі та людям. Це дуже легко довести. Всі ці роки, за вже незалежної Української Держави й аж до недавнього часу, ви навмисно організовували у міському парку свята за тоталітарними сценаріями. Із розпиванням горілки на газонах у громадських місцях. Непокорою міліції і бійками у присутності жінок та дітей. Нецензурною лайкою і блювотинням. Були натхненником відзначення празників неіснуючої держави – СССР та особисто, разом із заступниками, брали у них найактивнішу участь під червоними, зі серпом і молотом прапорами. Із георгіївськими стрічками на грудях. Зігнавши у колони людей зі шкіл, підприємств та вугільних шахт, як у радянські часи.

В.Янукович теж стверджував, що є всенародно обраним президентом. Як і ви – міським головою. То й де він тепер? Український народ його вигнав. Така ж доля чекає й вас. Ви не добудете до кінця вашої 4-ї каденції. Нововолинська громада більше не хоче бачити вас на посаді міського голови. Особисто я не довірив би вам і посади жеківського сантехніка. В умовах де-факто, Вітчизняної війни із російськими окупантами ані ви, ані ваше найближче оточення, очевидно, так і не відмовились від доплат невідомого для громади розміру, незароблених премій та нагороди у вигляді ордена із рук диктатора. Міська громада дотепер, як вбачається, утримує своїми коштами ваше персональне авто і закріплені за вашими заступниками автомобілі та міські приручені, зомбувального типу, ЗМІ.

Ви вже не перший раз відмовляєтесь від нинішньої своєї посади. Вперше це сталося при масовій ліквідації шахт і промислових підприємств Нововолинська. Ви не заступились за викинутих на вулиці ваших виборців. Хоча, й обіцяли. А востаннє, письмово, відмовлялись від посади міського голови 25 лютого 2014 року. Ви зрадили присязі, у якій клялись бути вірним народу України та територіальній громаді Нововолинська. Ви перетворили наше шахтарське місто у корупційний гнидник, розсадник поборів та хабарів. Кубло кумівства, сватівства, крадіжок майна та бюджетних коштів. Заповідник сталінізму і феодалізму. На вигрібну яму авторитарно-вождистських нечистот. Ваше оточення, підібране вами за принципом особистої відданості і багато хто із місцевого депутатського корпусу, своєю покірністю та системними «непомічаннями» (як правоохоронцями так і службовцями структурних підрозділів) посадових зловживань бюрократів, перетворили вас у розбещеного надмірною увагою нарциса, ледь не напівбога – майже небожителя. Зі всіма ознаками «наполеонівського синдрому». Якого прокурори, міліціонери та спецслужбісти запопадливо захищали від простих виборців – членів територіальної громади міста.

Наші українські Герої – хлопці та дівчата, люди старшого покоління із дерев’яними палицями та фанерними щитами йшли на автомати і снайперські гвинтівки «беркуту» на київському Майдані за правду та волю. Проти описаних мною вище та притаманних місцевій владі, гидот. Вам нічого не заважало ступити на вузьку стежину правди. Ісус Христос, розіпнутий саме за правду, вмер страждаючи на хресті. Один, лишень, невеличкий крок у бік добра… Ви не наважились на це через особисто-шкурну зацікавленість. Ви обрали собі інший шлях. Широчезний, та кривий. І в пітьмі. Шлях інтриг, балансувань та реверансів перед численними і сильненькими «вождиками» держави, і яких вже нема нині. Шлях гноблення. Шлях збагачення та авторитаризму. Роздоріжжя величі і незаслужених матеріальних благ. А не шляхи Божої правди проти корупції та розкрадань. Саме тієї за яку кладуть на плаху свободи, у ці дні, найдорожче – свої життя, тисячі українців і не українців на сході Держави. А перед тим, була Небесна Сотня на Майдані. Вам, вочевидь, цього зрозуміти не дано.

Занадто тяжкий тягар тоталітарного та атеїстичого минулого дістався вам та вашому оточенню у спадок. Всі ваші численні та пустопорожні присяги на вірність Україні та публічні клятви міській громаді записані навічно, на Небесах. Ви за них будете відповідати у недалекому майбутньому, що невідворотно наближається. І цілком можливо, що процедура покарання передбачена найвищими силами, вже розпочалась… Люди вам багато чого пробачають. Проте, корупції та дерибану комунального майна, не зможуть вибачити ніколи. Хто із простих смертних, до яких належите і ви, зможе за гроші продовжити своє життя чи зцілитись від смертельних хвороб? Відповідь відома. Потрібно достойно піти із посади міського голови. Добровільно, і вже. І то негайно. Вам, та вашим заступникам, як патріотам власних кишень скажу таке: «Це потрібно було зробити ще позавчора!» Так буде найкраще – і вам, і міській громаді, яка вас всіх так довго терпіла. Пишіть заяви на звільнення, не чекаючи обставин, котрі змусять людей пошпурити вас із звичних крісел «жовтого дому, із обжитих за довгі роки кабінетів і поверхів. Можливо, що й вниз головою. Зробіть подвиг, хоча б один раз у своєму житті – підіть самі. Хоча б, із почуття вдячності, якщо воно вам іще притаманне. Про совість, змовчу. Наважтеся – і побачите, як легко та спокійно стане у ваших серцях і душах.

21.02.2015 року
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща»,
журналіст. Нововолинськ