Соня Вакулюк. Фотограф – про себе, перших клієнтів та натхнення
Сьогодні наш кореспондент провів бесіду з цікавою і талановитою дівчиною.
Давайте ж познайомимося із Сонею ближче.
– Привіт розкажи нам про себе.
Народилася у мальовничому місті Нововолинську. Навчання здобула у школі номер 1. Після школи об’єднала на той час дві свої любові у Володимир-Волинському педагогічному коледжі – це любов до діток і до англійської мови. У дитинстві проходила на такі гуртки як, театр юного глядача імені Жуковської, а також танці народні та сучасні. Гуртки допомогли розвиватися саме у творчому плані та знайти себе. Завжди любила займатися самоосвітою.
– Як давно ти займаєшся фотографією і чи пам’ятаєш свій перший фотоапарат та своїх перших клієнтів?
Під час навчання у коледжі активно почала займатися вивченням фотографії. Вже тоді почала поєднувати роботу у агентстві із фотографією.
Перші клієнти не забуваються, це шквал переживань, емоцій і своєрідна відповідальність, яку переносиш і до всіх клієнтів.
– Які події фотографувати найприємніше? Трапляються веселі історії в процесі роботи?
Найприємніше фотографувати щасливих людей,або ж створювати ці емоції.
Так,історій трапляється доволі багато.
От наприклад одного разу на весіллі я так була захоплена своєю справою що… Ми були у парку на мостику без бортиків, я фотографувала молодих і як кажуть захопилася і відходила назад, назад, назад не озираючись. І в один прекрасний момент, мій каблук ніякої землі під ногою не відчув , я якимось чудом туди не впала і мене вже ледве не ловили позаду стоявші дружби і дружки.
Це було епічно і разом з тим розрядило обстановку.
Одним словом-весело. І знаєте, робота фотографа вона така-небезпечна))
– Чим займаєш свій вільний час?
У вільний час надихаюся. Обожнюю читати ще з дитинства. А також музику ,англійську, психологію.
Скільки відносин можна було б врятувати або ж покращити знаючи елементарну психологію.
На мою думку даного предмету у шкільній програмі не вистачає.
– Маєш улюблених фотохудожників? Відвідуєш виставки колег? Чи хотіла б організувати виставку своїх власних робіт?
Якщо не думаючи назвати одного-це Джеррі Гіоніс. Це лише один із мною названих, є ще стільки що збереться на добру таку компанію, які надихають коли опускаються руки.
На виставки колег поки не випадало бути.
Своєї виставки-ні,а от інші проекти-так!
Роботи Джеррі Гіоніса
– Що скажеш про наше місто? Чого не вистачає? Щоб ти хотіла змінити?
У нашого міста є найголовніше працьовиті шахтарі і активна молодь. З такою активною молоддю реалізовується все більше і більше. Нещодавно був прекрасний Благодійний Різдвяний Бал, МРЦ “Нові крила” це те, чого не вистачало місту.
Мінуси-треба вирішувати,що про них говорити. Якщо взяти поверхнево то це наш парк.
– Ти десь навчалася фотографувати? Чи готова ділитися своїм вмінням з іншими?
Навчання в мене проходить 24 години 7 днів на тиждень.Ще іноді є перерви на сон)).
На мою думку, якщо людина чимось горить, вона цьому дає найбільшу віддачу, любов і звісно цю ж роботу вона робить найкраще.
Тому потрібно реалізовувати те, чим гориш, що розпалює внутрішній вогонь.
Ділитися завжди готова, адже коли займаєшся улюбленою справою, йдучи проти стандартної системи, перешкод ще більше і розглядати їх потрібно лише як сходинки, які потрібно долати і підійматися вгору.
– На яку подію тебе запрошують найчастіше? Щоб хотіла фотографувати не для роботи, а для себе?
Найчастіше на свята,особливо День Народження. Це свята душі, українці до свят відносяться з широкою душею.
Хочеться більше реалізовувати для людей.
А пам’ятаєте як раніше було добре показувати фотоальбоми і все життя тут на долонях,з посмішкою і сльозами в очах ми дивимося на такі фотографії.
А нашим дітям ми скажемо відкрий фото в інтернеті п’яте, десяте і сорок перше ось я. І на цьому все.
З розвитком наших технологій прийшли фотокниги у новому зручному і красивішому форматі.
Структура проста, яку не використовувати в наш час просто абсурд. От наприклад, ви насолоджуючись своєю сім’єю проводите певний час в гарному місці, або ж на прогулянці. І все, а все інше робить за вас фотограф. Він фотографує, обробляє, складає, верстає.
І ви вже маєте фотокнигу вашої сім’ї, вашого життя тут на долонях з посмішкою і сльозами в очах ми показуємо такі фотографії через роки…
Дітям в такий спосіб взагалі прекрасно доносити сімейні цінності, адже дивлячись на фотографії вона буде розуміти ось наша сім’я – мама з татом люблять мене. Оце таке тепло, любов, розуміння яке дає фотографія, воно особливе.
– Можеш порадити, як вибрати перший фотоапарат для людини, яка хоче спробувати себе в ролі фотографа?
Знаєте, тут підходить чарівна фраза яку кажуть в перший день навчання в моєму коледжі, “Без любові до дітей тут не варто вчитися”. Так і тут. Ну ви зрозуміли.))
Але якщо хочеться ,то 100 % варто спробувати.
Отже, не дивитися в камері на пікселі, чим більше тим крутіше – ні. Так вони важливі, але не найголовніше що входить в склад техніки. Є набагато важливіші характеристики і це частково виражається у об’єктивах.
А під час процесу зйомки, пам’ятати про освітлення,на одному і тому ж місці можна отримати як погану, так і прекрасну фотографію.
– Що побажаєш читачам?
Горіти! Розпалювати внутрішній вогонь хорошими вчинками і улюбленою справою.
Життя таке коротке…
Так мало часу,на великі справи…
І як сказав О.Сухомлинський «Виховуй у собі Людину – ось що найголовніше,інженером можна стати за 5 років, учитись на людину треба все життя.»
вчитися, вчитися і ще раз вчитися!!! обробка фото жахлива!