Ольга Бурда: фронтмен ковельського гурту “Шум Крові” про джерела натхнення та подальші плани
Редакція інтернет-видання “БУГ” поспілкувалась із юним музикантом із міста Ковель.
– Привіт. Розкажи коротко про себе.
– Привіт. Я 6 років граю на гітарі. Рок-музику обожнюю десь з 10-ти. Вона була моїм рятівником у важкі хвилини, а тепер він повноцінна і невід’ємна частина мене самої. Перед вами признаю, що я хронічний книжковий наркоман. Мені подобається фотографуватись. Але не звичайні селфі чи просто фото з пікніка, а в різних образах, зазвичай щось містичне, незвичне і надихаюче. Вперше спробувала разом з подругою (вона в мене чудовий фотограф зі своїм стилем), коли робили фото для обкладинки синглу.
– Музика – твоє основне хоббі. Ти – фронтмен молодого ковельського гурту “Шум Крові”. Розкажи нашим читачам про гурт, як “народжувався” і чим керувались?
– Маємо велику історію, як на 2 роки існування. Зібрав нас старший чоловік, хороша людина. Все починалось під його керівництвом, я ж з’явилась в гурті останньою. Тоді я мала стати басистом. А потім показала свою пісню і з того часу все змінилося. З початкового складу лишилась лише я і барабанщик Артем. Засновник ж пішов добровольцем на війну, і провоювавши рік, вирішив, що віддає всі права і обов’язки нам в руки. Він багато у чому нам поміг і ми вдячні йому за це. Дякую Тобі, сподіваюсь ти це читаєш. Теперішній склад гурту – це хороші друзі, талановиті та енергійні: барабанщик Артем, басист Стас і гітарист Влад. Вперше зрозуміли, що йдемо в правильному напрямку, коли записали пісні і нас хвалили вже досвідченні музиканти. Оце справді приємно. Звичайно, є багато недоліків, але ніщо не ідеальне.
– Що надихнуло тебе займатись музикою? Переважно, які теми у піснях?
– Надихнула сама ж музика, та люди, які просто йдуть до своєї мети, сильні, чесні і відважні, не здаючись і не лякаючись проблем. Тема пісні залежить від мого душевного стану, пісні, яку я слухаю для натхнення. А іноді просто ні від чого, як є так є. Темою може бути все, що завгодно. Але лише я знатиму сенс до кінця.Неймовірне відчуття, до речі. Творити, створювати нові часові гілки мільйонів імовірностей відчуттів твого єства і переносити їх на папір. І кожен вірш та пісня це лише маленька імовірність, невеличкий спалах почуттів з якогось моментумого життя. В якійсь мірі моя власна магія слів. Мені часто докучають питаннями «А є у вас пісня про Україну, про війну. Щоб такееее, сучасне було?». І коли я віповідаю, що немає, людина вірить, бо ніколи не вслухалася в текст нашої пісні «Душі і Тіла». Насправді ту все завуальовано. Пісня ця про теперішню ситуацію в Україні, проте написана приблизно півроку тому. Не люблю писати прямо. Нехай читач сам подумає про що ж це тут говориться і віднайде в пісні не лише вкладений мною сенс, а й щось своє, що належить лише його серцю. Мене б це дуже порадувало, як автора.
– На яких інструментах граєш, окрім гітари?
– Взагалі гітара – це єдиний інструмент, який легко пов’язався з моєю душею. Я її не лише чую, але і відчуваю. Це важко пояснити. Намагаюся грати на барабанах.
– Що тебе надихає?
– Я не люблю персоналізувати, і порівнювати не порівнюване, як от дві різні книги, чи два різні музичні гурти, бо в кожного своя особливість і свій стиль, тому не маю улюбленого гурту чи пісні. Але орієнтирами є такі гурти, як BuriedInVerona (останній альбом), EscapeTheFate, Slipknot, Suicide Silence, Bring Me The Horizon, а також MotiollessInWhite. Окрім цього джерелами натхнення є книги, які вчать нас багато чому, тому і розвивають розуміння не лише життя, а й музики. Думаю кожен знаходить своє натхнення у різних, для декого, взагалі незбагненно простих речах, як горнятко кави чи просто чорного чаю. Тому моє натхнення взагалі у всьому.
– Звідки прийшла ідея створення гурту?
– Моє марення гуртом почалося одразу ж як я вперше взяла в руки гітару. Але всі мої спроби створити його натикались на стіну. Бо я хотіла цього більше за всіх людей, які нібито хотіли мати гурт. Тому декілька років пройшли просто в очікуванні. І не дарма. Тепер все просто супер. Кожен з гурту хотів цього. Ідея жила разом з нами в усьому: в серці, в душі, в наших музичних інструментах, була нашою несвідомо свідомою мрією. Тепер ми втілили її в життя. Перший крок зроблено. Залишилось іти далі і не обертатись.
– Як молоді та амбіційні, які плани на майбутнє?
– Розвинути навики, працювати над піснями набагато більше, ніж раніше. Ну закінчити, звичайно ж, всім свої універи і коледжі. А взагалі мрія записати альбом за сприяння американського рок-лейблу. Оце було б неймовірно круто. І ми будемо не лише мріяти, але й працювати заради цієї ідеї. Повинні вже довести цьому світу, але насамперед собі, що ми чогось варті. Можливо, якщо ми бідні студенти, знайдемо потрібну суму, то за два роки запишемо повноцінний альбом в Україні.
– Чого побажаєш читачам?
– Перш за все, незалежно від ситуації, завжди чиніть по совісті. Життя любить хоробрих. Не лінуйтесь. Ваша лінь-запорука ваших страждань. Шукайте себе у різних видах мистецтв, наук. Не бійтесь помилятися, це цікаво: знаходити причину провалу, виправляти її і йти далі, не боючись оступитися на тому ж місці, адже ви вже знаєте де чатує на вас та сама небезпека. Цінуйте рідних, друзів і коханих, вони єдине, що насправді цінне в нашому житті. І пам’ятайте, наше життя, це наслідки нашого вибору і лише ваш вибір, і тільки він, впливає на подальший розвиток вашого життя. Успіхів вам у цьому непростому, але такому цікавому, шляху.
