<
Володимир Дибель

Таке враження, що госпітальні округи робили з огляду не на потреби людей, а зовсім з інших міркувань

Цей запис опубліковано більш як рік тому
15:45 | 30.11.2017 / Погляд / /
0
/ Коментарі відсутні

Ми ще не завершили реформи первинної медичної допомоги, а вже пишемо закони… Закон може задекларувати багато доброго й потрібного, але яка буде його ефективність, якщо матеріальна база первинки — слабка? Спочатку потрібно оснастити амбулаторії, ФАПи, дати їм нормальний транспорт, адже медик не перебуває на території, яку має обслуговувати.

Потрібно дати апаратуру для первинної діагностики, та багато чого ще треба, щоб медики в первинній ланці могли надавати бодай мінімальну допомогу. Найпершою проблемою медицини на селі є забезпечення кадрами. Їх нема. Звісно, досвідчені «аси», які вже у віці, працюють і вже не поїдуть за кордон. Але вони відходять, а де молоді лікарі?

Українська зарплата не дозволить прогодувати сім’ю та підвищити свій фаховий рівень.

Сьогодні медик на селі — при зарплаті, котра часто не досягає і 3200 грн! Нема житла для медиків, з цієї мізерної зарплати він ще оплачує квартиру. Ось сьогодні до мене прийшов молодий лікар, добрий фахівець, який поїхав у Німеччину, вивчивши мову, склав там відповідні іспити, і його вже беруть на роботу. Звісно, що він їде, бо українська зарплата не дозволить прогодувати родину, підвищити свій фаховий рівень.

Нема мотивації — ні в медиків, ні в пацієнтів. Пацієнти вкрай зневажливо почали ставитися до свого здоров’я, а з другого боку, коли були колгоспи, ми не мали проблем із транспортом, щоб організувати профілактичні огляди по селах. Я в медицині пройшов шлях від фельдшера до головного лікаря, ми маємо в Любомлі прекрасну лікарню. У нас палати на одну-дві людини, з усіма зручностями, і гаряча вода в нас цілодобово.

Але якщо так піде, то не буде просто кому лікувати людей. Нема стратегії в розвитку охорони здоров’я. Ми чуємо: «Треба щось робити», але наразі по селах медик сам-на-сам з пацієнтом, і я поки не бачу того, що закон щось змінить. Потрібні великі кошти. Телемедицина — це було б чудово, але чи скрізь у сільській місцевості є банально інтернет? Та нема! Або такий, що постійно з перебоями, тому про телемедицину тут нема що і говорити.Ми дуже розраховували на створення госпітального округу в Любомлі.

Села Шацького району віддалені навіть від Любомля, а що казати про Ковель, у якому такий округ має бути? Влітку наш регіон приймає кілька сотень людей, які відпочивають на наших озерах. Люди — з усього світу. Аварії, хвороби… Всього вистачає. А таке враження, що навіть ці округи робили з огляду не на потреби людей, а зовсім з інших міркувань. Тут і політика, і знайомства.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Віктор Вілентко
27.03.2024
Думав до завершення посту нічого не писатиму у фейсбуці, проте, маючи певну інформацію з моїх країв, не можу спокійно на ...
Артем Чапай
22.03.2024
Сьогодні вночі мої діти, як і багато інших, спали в коридорі. Я за них не особливо боявся. Коли друг-військовослужбовець ...
В'ячеслав Стрий
19.03.2024
Хочеться бачити рідне селище Іваничі ошатним, чепурним, упорядкованим. Але воно дедалі занепадає. Бо у голови громади ...
Катерина Матвіїва
13.03.2024
Не можу мовчати. Адже йдеться не лише про видання БУГ у якому я працюю, а й особисто про мене, як журналіста. І про мою ...
Дарина Мироненко
12.03.2024
Нещодавно зустрілася з близьким другом, який військовослужбовець, поговорити про життя. Він розповів, як на фронті мав ...