<

Віталій Скальський

Пам’ятник енкаведистам у Володимирі – це позначка, що місто – радянська територія і сюди сягають щупальця «руского міра»…

У місті Володимир є блукаючий пам’ятник. Без дати виготовлення та встановлення. Без авторства. Кілька разів то повернутий по осі, то перевезений в інше місце.

Містяни пам’ятають його на місці чудового будинку родини Лимонників. Власників знищили нацисти-окупанти, а будинок знесли «визволителі». І поставили пам’ятник, який назвали «Невідомому солдату».

Потім його розвернули в інший бік, бо не вписувався у якусь концепцію. У 1965 році комуністична влада на тому ж місці збудувала шпиль та «вічний вогонь». Пам’ятник став непотрібний. Тож його перенесли на околицю міста. І перейменували на честь радянських прикордонників.

Тих прикордонників, що сотнями затримували українців, євреїв, поляків, які утікали від нацистського терору на Волинь у 1939-1941 рр., та відправляли їх у в’язницю та табори. Тих прикордонників, що виселяли людей з їх батьківських земель та заганяли селян у колгоспи у «прикордонній зоні».

Радянські прикордонники – це підрозділ НКВС. Здоровому українцю немає потреби пояснювати, що означає ця абревіатура. Відтоді він там стоїть. Покинутий усіма, занедбаний. Бо він нікому насправді непотрібен.

Це пам’ятник насправді мертвий. Він не потрібен мешканцям Володимира. Пам’ятник для них не має жодного значення та цінності. Просто стоїть щось малопомітне, незрозуміле і звичне.

Біля того пам’ятника за часів незалежності не було квітів, які поклав би невипадковий перехожий. Ніколи за часів незалежності там не було свідомих відвідувачів. Та й екскурсій там теж не було.

От погортайте свої родинні фотоальбоми. Ви там, на перехресті Устилузької-Володимира Великого бодай колись фотографувались? Ви ходили до того пам’ятника не з примусу і не з робочої потреби?

Та все ж, одна функція у того пам’ятника ще є – ідеологічна. Це позначка, що Володимир – радянська територія, що сюди сягають щупальця «руского міра».

Пам’ятник стоїть при дорозі на Федорівське кладовище, де ховають героїв сучасної російсько-української війни. Енкаведист стоїть і глузливо спостерігає за похоронними процесіями. Володимирчани, вам не гидко?

Історичні травми треба лікувати. Історичні рани на тілі міста треба загоювати.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
один коментар
  1. Гидко і боляче водночас. І в Нововолинську подібного лайна вистачає.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Петро Балога
16.06.2022
У деяких християнських спільнотах вірні позиціонують себе як «громадяни Неба». Все на цьому світі сприймають як ...
Михайло Бучак
14.06.2022
Священники Української православної церкви Московського патріархату мають зробити подвиг – вийти з підпорядкування ...
Юрій Вишневський
9.06.2022
Вісім років тому РПЦ не відібрала в УПЦ МП кримські єпархії, але зараз це зробила. Крім того, синод РПЦ фактично заборонив ...
Євстратій Зоря
28.05.2022
Підсумки «Собору УПЦ» можна коротко оцінити словами Митрополита Епіфанія у Доповіді на Архієрейському Соборі ПЦУ: «з ...
Володимир Сущенко
24.05.2022
Організаційно-правова структура релігійних організацій (у тому числі й об’єднання таких організацій) православних ...