<
Жанна Білоцька

Може хтось скаже, звідки береться час у чоловіків на постійне ниття і обсирання усіх та усього у соцмережах?

Цей запис опубліковано більш як рік тому
09:09 | 8.12.2022 / Погляд /
463
/ коментарі 3

Ще зрозумію жіночу половину. Хтось сидить вдома з дітьми, хтось підпрацьовує дистанційно у тому ж інтернеті, їм нудно і хочеться «пагаваріть», та й жіноча натура ближча до пліток. А як можна пояснити цей синдром у чоловіків?

24х7 виписувати всяху хрєнь. Роздавати усім вказівки та поради, посилати невдоволених їхнею маячнею (чоловіків) на війну, при тому самі не збираються туди йти. Навіть більше, крутять-мутять, щоб відмазатись від повісток. Вони рахують себе експерДами у всьому, але коли пропонуєш прийти і спробувати це зробити, одразу знаходиться тисяча і одна відмовка, або переходять на хамство. Альо!!!! Ви де працюєте? Чи ніде не працюєте? Тоді якого милого ви вважаєте себе мудрішими за інших?

Добре прикидатися волонтером, і продавати при тому амуніцію бійцям, а в інтернеті обсирати інших. Добре активнічати, сидячи вдома, заливати сливку, і посилати молодих хлопців на війну. До речі, про такого одного «активіста» розповім. Сидів у кафе. Оскільки замовлень було багато, довелося чекати трохи. Але порахував себе божком. І став вимагати в офіціантки обслужити його швидше. За неї вступилися молоді хлопці, які сиділи за сусіднім столиком.

Це чудо стало хамити їм і посилати на війну. Однак не на тих натрапив. Бо троє із них якраз проходили реабілітацію після важких поранень, інші – волонтерили. Щоб ви зрозуміли, цим козакам по 23-25 років, а тому чуду біля сорока. Хлопці не хотіли гвалту у закладі, і запропонували вийти поговорити на вулицю. Чудо замовкло і вже спокійно чекало на замовлення, а потім сьорбало свою юшку.

Я не посилатиму таких на війну, як вони це роблять. Для цього є військкомати. Та вони й не підуть. Бо якби мали це зробити, то зробили б. Натомість вважають, що за них мають робити інші, які не вилазять з окопів, які сплять у холодних бліндажах, які знаходяться цілодобово не в інтереті, а під постійними обстрілами і не бачать своїх рідних місяцями, і які не кричать, що у них вимкнули світло чи воду і їм немає чим помитися.

Вони гасять орків і крок за кроком наближають перемогу ціною власного життя. Інші по коліна у болоті ліквідовують порив на водогоні або чистять засрану недобросовісними жильцями каналізацію. Ще одні вдень і вночі працюють над тим, щоб у вас було світло в хаті. У той час, коли інші чешуть яйця під теплою ковдрою і строчать ахінею.

Просто наболіло. Довго вагалася це написати, але наважилась. Можу бути у чомусь не права. Але в одному впевнена: такими чоловіки не повинні бути.

Джерелом для рубрики став допис Жанни Білоцької у фейсбуці

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 3
  1. Якась суміш сексизмів, стереотипів і маніпуляцій. Тобто ахінею в інтернеті можуть строчити лише чухаючи яйця? А чухаючи вагіну не можуть? За моїми спостереженнями виписують всяку хрінь, роздають усім вказівки та поради, хамлять і особливо полюбляють посилати невдоволених їх маячнею чоловіків на війну саме представниці “прекрасної статі”. Аналогічно хочеться спитати й у авторки цього допису: звідки у вас стільки часу строчити такі довгі пости на фейсбуці мало не щодня, поки багато інших жінок на фронті воїнам життя рятують або теж країну захищають нарівні з чоловіками? Але ж ви також, як і описувані вами персонажі, туди не підете, краще чоловіків на своїй сторінці пообсираєте.

    • Шановна, я не питаю вас, звідки у вас береться час на відписування мені відповіді. Напевно з окопу строчите. Чи з намету у лісі. Якщо ні – тоді не вважаю за потрібне надавати відповідь. І наостанок: мене є кому захищати. Тому й знаходжу час на пости і не лише.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Віктор Вілентко
27.03.2024
Думав до завершення посту нічого не писатиму у фейсбуці, проте, маючи певну інформацію з моїх країв, не можу спокійно на ...
Артем Чапай
22.03.2024
Сьогодні вночі мої діти, як і багато інших, спали в коридорі. Я за них не особливо боявся. Коли друг-військовослужбовець ...
В'ячеслав Стрий
19.03.2024
Хочеться бачити рідне селище Іваничі ошатним, чепурним, упорядкованим. Але воно дедалі занепадає. Бо у голови громади ...
Катерина Матвіїва
13.03.2024
Не можу мовчати. Адже йдеться не лише про видання БУГ у якому я працюю, а й особисто про мене, як журналіста. І про мою ...
Дарина Мироненко
12.03.2024
Нещодавно зустрілася з близьким другом, який військовослужбовець, поговорити про життя. Він розповів, як на фронті мав ...