<
Валентин Каленіченко

Моє відрядження в Ковель або Реформа патрульної поліції очима зсередини

Цей запис опубліковано більш як рік тому
10:48 | 10.03.2018 / Погляд /
0
/ 1 коментар

Місто Ковель – чудове місто на Волині і там за задумом керівництва Національної поліції та Департаменту патрульної поліції прийшов час розпочати роботу патруля. Та от незадача, місцева молодь досить скептично віднеслась до такого пориву керівництва Нацполу і вирішила, що 8 000 гривень на місяць це не та сума, заради якої вони будуть віддавати свої кращі роки службі в патрулі.

Але механізм реформи запущений і от 3.02.2018 року перші патрульні Ковеля урочисто приймають присягу. Але їх не більше десяти. Керівництво, співробітників інших підрозділів та інших патрульних добровільно-примусово відправили сюди працювати з Луцька. Але й цих людей замало, тому було прийнято рішення відправити 40 чоловік з інших міст України, в тому числі 30 патрульних з Києва.

3.03.2018 року я та ще 29 патрульних Києва, виконуючи наказ керівництва Департаменту патрульної поліції, поїхали на ротацію в Ковель строком на один місяць. Нам пообіцяли, що умови проживання будуть хорошими. Але, прибувши на місце проживання, ми були шоковані!!!

Заселили нас в один з корпусів колишнього санаторію, який з початку 90-х років минулого сторіччя стояв закинутий, а зараз перебуває на реконструкції. Сам санаторій декілька років томку був переданий Луцькому військовому ліцею, пара корпусів відреставровані і зараз тут навчаються діти.

Фото, які я додаю, не передають той жах і відсотків на 20. Температура в кімнатах не перевищує +15 градусів, гаряча вода відсутня, в деяких кімнатах відсутні навіть розетки, двері в кімнатах не зачиняються, відсутні замки, в коридорі протяги, про санвузол я взагалі мовчу. І тут ми маємо прожити цілий місяць.

Після багатьох спроб довести проблему до керівництва, нам лише пообіцяли давати гарячу воду з 21-ої до 22-ої години та на пкілька градусів підняти температуру в кімнатах. Як нам повідомили, на наше проживання держава не виділяє кошти і це все, що для нас можуть зробити. Мабуть, для таких, як ми, грошей немає. Телефонний зв’язок тут працює через раз, про інтернет я взагалі мовчу. А сьогодні опалення знову прикрутили. Таким чином нас “мотивують” на результат.

Також нам обіцяли виплатить авансом добові аж по 60 грн за добу, але так і не виплатили. Форму та білизну випрати немає де, помитись немає де, на харчування грошей немає!!!

Так от, в яких умовах ми тут живемо, так і будемо працювати, або взагалі не будемо!!! Мотивуйте нас далі!!! І ще… не забудьте в черговий раз нам нагадати про корупційні ризики!!!

Р.S. Люди повірили в реформу, повірили керівництву, залишили вдома дружин, дітей і поїхали виконувать свої службові обов’язки до чудового міста Ковель, де велика кількість гарних церков!!!

P.P.S. А моя донька свій 6-й День народження зустріне без батька!!!

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
один коментар
  1. Це таке відношення у Системи на всіх позиціях… Я не дивуюсь… Але порадувала стаття… Чоловік не хоче бути бидлом… Може в нас, як в нації, є майбутнє?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Віктор Вілентко
27.03.2024
Думав до завершення посту нічого не писатиму у фейсбуці, проте, маючи певну інформацію з моїх країв, не можу спокійно на ...
Артем Чапай
22.03.2024
Сьогодні вночі мої діти, як і багато інших, спали в коридорі. Я за них не особливо боявся. Коли друг-військовослужбовець ...
В'ячеслав Стрий
19.03.2024
Хочеться бачити рідне селище Іваничі ошатним, чепурним, упорядкованим. Але воно дедалі занепадає. Бо у голови громади ...
Катерина Матвіїва
13.03.2024
Не можу мовчати. Адже йдеться не лише про видання БУГ у якому я працюю, а й особисто про мене, як журналіста. І про мою ...
Дарина Мироненко
12.03.2024
Нещодавно зустрілася з близьким другом, який військовослужбовець, поговорити про життя. Він розповів, як на фронті мав ...