<
Олександра Струбицька

Краш-тест виборчого дня

Цей запис опубліковано більш як рік тому
05:24 | 2.11.2017 / Погляд /
2
/ Коментарі відсутні

A,B,C,D,E,F,G – шось зимно (“Скрябін”, альбом “Мова риб”1992р)

Остання неділя жовтня. Однією частиною мозку ще додивляєшся черговий фільм жахів про події на Сході, який вже звично падає у сни, другою – на автоматі відповідаєш на дзвінки колег і збираєшся на вибори.

Надворі все по-осінньому похмуро.

Вітер намагається видерти з рук парасольку, а маршрутка, яка втекла з-під носика, дарує бонус у вигляді невеличкого марш-кидка.

Бажання здобути новий досвід і попрацювати на таких полях брало верх над здоровим глуздом і приглушувало потребу у сні, відпочинку, а свіжа книга Вятровича в торбі каже: “Якщо буде нудно і мало людей – то є я”. Ніби все мало бути добре…

Іваничівські дороги – краш-тест самі по собі. І не треба звалювати на реалії. То певно така карма…

А потім тобі ще розповідають, що міст, через який проїхали, валиться і тріщить. Ухх!!

У клюбі  може  й були танці, але як співали “океани” в перших альбомах, long-long-long time ago…Підлога була не вельми рівною, вікна – не зовсім цілими, а двері – з вентиляцією. І – без тепла. Батареї та труби виконували охолоджувальну функцію…

А стеля! Так, вона пофарбована у кольори державного прапора, однак звідтам крапала дощова вода. І не хотілось алегорій, паралелей чи ще яких поетичних мансів…

Куди дивилась громада, сільська рада, районна влада, зрештою – люди? І що то – зневіра, байдужість чи лінь? Чи коротка пам’ять, що відчиняють двері лише тому, хто стукає в них?

Біля мене стояв завклюбом іншого села, котрий зауважив, що взагалі-то, при великому бажанні, вікна можна було би і позабивати якою фанерою, а не надіятись на целофан та скотч животворящий. І гранти на котла писати кудись – та хоч на конкурс “Крок на зустріч”! Було би бажання…

Іванівка чи то пак Яневичі… Населений пункт з історією, краєвидами, Лугою, бездоріжжям, Свідками Єгови, качками серед шляху, лисами та дикими кабанами на околицях. Однозначно – це село врятує лише децентралізація!

За словами правоохоронця, що мужньо мерз з іншими жертвами виборчої системи, в суботу приїздила перевірка. Що вони дивились – не знаю. Питання в іншому – як дають дозвіл працювати в приміщенні, не адаптованому для довгого перебування людей?

Температура в приміщенні не вельми різнилась від того, що було на вулиці – хіба вітер задував тільки з численних щілин… А на питання до представників комісії, чому нема ніякого обігрівального девайсу ( а тепла в клюбі нема!) – єврейською манерою: “А хто буде платити за електрику?” Хоча один з колег по замерзанню додав, що минулоріч “не дав почати роботу дільниці, поки не принесли “уфошку”.

А що каже Закон?

Згідно п.10.Додатку до Постанови Центральної виборчої комісії від 19 січня 2012 року № 5  (Вимоги до приміщень дільничних виборчих комісій та приміщень для голосування) : Приміщення дільничних виборчих комісій для забезпечення їх роботи та приміщення для голосування повинні відповідати вимогам щодо санітарних і технічних норм, встановлених законодавством України, а також забезпечені електропостачанням, засобами протипожежної безпеки.

Температура, здається, в перелік благ цивілізації, що окреслюються санітарними та технічними нормами, входить. Моє пошкрябуюче горло та легкий надокучливий головний біль тихенько висловили організму невдоволення.

Тут, щоправда не вказано, що двері мають замикатись зсередини, ібо коли після підрахунку голосів у приміщення вривається стороння особа у стані алкогольного сп’яніння і починає чинити перепони роботі комісії, вимагати перерахунку голосів та дати йому бюлетні, аби міг їх порвати, то є певні нюанси. Що взагалі цікаво, були особи, що збирались йому дати це зробити …

До чого це все?

У демократичному суспільстві доцільно сприяти волевиявленню громадян, які то здійснюють шляхом голосування. Із 271 виборця на дільницю прийшло 119. Частина – не користуються можливістю змінити владу через релігійні переконання, частина – була на роботі. Ще частина – гуляли на весіллі. Проглянувши списки, зрозуміла, що суттєва більшість бажаючих заявити про свої електоральні уподобання переступили піввіковий рубіж. І знову ж, що це – зневіра, байдужість чи лінь?..

Втомлена, промерзла, зістресована побаченим та почутим, хоч і окрилена перемогою друзів ( Тетяночко, Арійцю! Успіху!!!), їхала додому крізь дощ і розуміла: краш-тест виборчого дня пройдено. Народилась нова ОТГ, в Іваничівщину прийшла нова епоха.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Віктор Вілентко
27.03.2024
Думав до завершення посту нічого не писатиму у фейсбуці, проте, маючи певну інформацію з моїх країв, не можу спокійно на ...
Артем Чапай
22.03.2024
Сьогодні вночі мої діти, як і багато інших, спали в коридорі. Я за них не особливо боявся. Коли друг-військовослужбовець ...
В'ячеслав Стрий
19.03.2024
Хочеться бачити рідне селище Іваничі ошатним, чепурним, упорядкованим. Але воно дедалі занепадає. Бо у голови громади ...
Катерина Матвіїва
13.03.2024
Не можу мовчати. Адже йдеться не лише про видання БУГ у якому я працюю, а й особисто про мене, як журналіста. І про мою ...
Дарина Мироненко
12.03.2024
Нещодавно зустрілася з близьким другом, який військовослужбовець, поговорити про життя. Він розповів, як на фронті мав ...