<

Микола Савельєв

Історик та письменник Ернест Ренан виділяв п’ять ознак нації: мова, територія, звичаї, самоусвідомлення та історична пам’ять

09:49 | 1.10.2021 / Погляд / , /
262
/ Коментарі відсутні

Думок, як і людей, багато, а отже й ставлення до перейменування різне: від войовничого протесту до абсолютного захоплення. Я ж як людина педантична, ніколи не приймаю рішень на хвилі емоцій, прагну дослідити проблему, порадитися зі знавцями питання, звернутися до експертів.

Історична пам’ять – головна ознака нації! 4-го червня 2021 року рішенням Володимир-Волинської міської ради VIII скликання дано старт процедурі перейменування міста на Володимир. Ідея ця не нова. Як депутат кількох попередніх скликань пам’ятаю, що питання перейменування хоча б раз на каденцію, але поставало або на рівні обговорення на комісіях, або навіть у час сесійних засідань.

До моменту вибору, що тиснути «ЗА» чи «ПРОТИ», я підійшов вже озброєний експертною інформацією, яку отримав від декана факультету гуманітарно-природничої освіти і соціальних технологій, доктора історичних наук, кандидата політичних наук, професора кафедри публічного управління та адміністрування університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур, який був ініціатором та головним реалізатором повернення історичної назви Переяславу.

А також кандидата історичних наук, доцента, викладача Володимир-Волинського педагогічного фахового коледжу ім. А.Ю. Кримського Миколи Нагірного. На їх глибоке переконання, повернення історичної назви місту – це акт визнання української автентичності, стирання останніх «плям», що могли б дозволити загарбнику бачити «свої землі».

Історик, філософ та письменник Ернест Ренан виділяв п’ять ознак нації: мова, територія, звичаї, самоусвідомлення та історична пам’ять. Остання з цих ознак покликана об’єднувати етнічну спільноту за спогадами та формувати з неї історичну спільність.

У так званих «недержавних» (або «неісторичних») націй (тих, які упродовж тривалого часу не мали власної державності) процес власного формування був ускладнений асиміляторською політикою сусідів. Одним із ефективних засобів асиміляції є стирання історичної пам’яті або її спотворення (деформація).

Щодо українського народу, то його називали «вигаданим», гілкою поляків чи росіян, інспіруванням австрійського генштабу тощо. Відповідно, трактування історичних подій, їх викладання у навчальних закладах або висвітлення у ЗМІ носило тенденційний, суб’єктивний характер, покликаний прищепити поняття меншовартості українців або подати їхню історію в зручному для колонізаторів світлі.

Відомо, що Волго-Окське межиріччя (прабатьківщина сучасних росіян) колонізувалася руськими дружинниками з київської династії Рюриковичів. Князі приносили на нові землі знайомі їм назви, тож на російських просторах з’явилися Звенигород, Переяслав(ль), Володимир (Владімір на Клязьмі), Галич (Мерський).

Згодом, коли новопостале Московське князівство розпочало один із проєктів агресивної експансії під назвою «собирание земель русских» і під їхню владу потрапили українські території (упродовж 15-18 ст.).

Офіційна Москва перейменовувала не власні міста, а новоприєднані, як правило, додаючи додаткове слово в їхню назву. Так з’явилися Білгород-Дністровський, Новгород-Сіверський, Переяслав-Хмельницький, Володимир-Волинський. Останній називався так, тільки перебуваючи під владою спочатку Російської імперії, а потім СРСР.

У давні княжі часи та польсько-литовський період назва міста складалася з одного слова. Тож було б логічним повернути йому цю назву, відновивши таким чином історичну пам’ять. Слід зауважити, що дані археології свідчать про наявність на території міста поселенської агломерації ще до офіційної дати заснування Володимира.

Історик Ю. Диба висловив обґрунтоване припущення, що місто існувало задовго до 988 р. під назвою Новгород. Однак, оскільки його аргументи поки не набули загального визнання в українській історичній науці, найбільш доречним видається повернути місту прийняту історичну назву – Володимир.

Економічна складова, пов’язана зі зміною настановчих документів, торкнеться лише не значної частини підприємств та установ, що ж до пересічних громадян, жодних обов’язкових видатків, пов’язаних зі зміною назви міста, їм робити не прийдеться.

Переяслав вже пройшов усю процедуру. Оцінити фінансовий бік перейменування може будь-хто, зайшовши на сайт міста Переяслава.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ганна Доскоч
26.11.2021
На запрошення власника частини будинку за адресою: вулиця Ковельська, 36 Мстислава Бражнікова та власника арт-крамнички, ...
Яна Никитюк
20.11.2021
Все починалося з того, що одного дня треба було взяти відповідальність на себе. Тож почну ділитися своєю історією. Ви ...
Ольга Доманська
18.11.2021
Дуже часто до мене звертаються пацієнти з проханням вправити диски. Або ж з наслідками після вправляння дисків: таких ...
Олеся Поруцька-Сакович
16.11.2021
Напевне, не тільки ми звернули увагу на те, який вигляд мають «нелеґали» біля кордону Польщі. Напевне, саме нам, ...
Руслан Бормовий
13.11.2021
Десь зо 50 тисяч років тому було просто: без племені ти ніхто. Вигнання – смерть. Їжі поза племені немає. Іншими словами, ...