Майстер з Івано-Франківщини створює іграшки з полімерної глини: від гуцулів та упівців до Винника й Зіброва
Покровитель сала та кропиви Михайло Поплавський, покровитель вина та вовчиць Олег Винник, покровитель духмяних лип Іво Бобул – так жартівливо описує свою нову колекцію “Серцеїди” франківець Богдан Савлюк.
Уже три роки він створює мініатюри з полімерної глини: козаків, гуцулів, упівців, сучасних військових та артистів.
“Спершу майстер хотів робити українські іграшки, які були б альтернативою Губці Бобу чи Спайдермену. Це була першопричина. Але потім виявилося, що вони стали не дуже іграшками, а мініатюрами, які полюбили й дорослі”, – розповів Богдан УП.Життя.
Хлопець на багато років забув про своє дитяче захоплення – ліплення з пластиліну. Йому про нього нагадав Майдан.
2013 рік. Богдан поїхав до Києва на революцію. У грудні, під час першої зачистки Майдану, зліпив сніговика-козака.
Друзі хвалили, інші підходили зі сніговиком фотографуватись.
Після Майдану Богдан повернувся додому, та ліплення уже не закинув.
“Почитав в інтернеті, що є така штука, як полімерна глина: якщо її запекти, вона буде твердою і нікуди не розплавиться. Мені припали до душі комікси Ігоря Бежука, там були персонажі мультяшні з великими головами. Вони мене надихнули”, – розповідає майстер.
Рік після Майдану Богдан продовжував ходити на основну роботу – держслужбу, паралельно шукав себе, читав в інтернеті, як роблять ляльки, як замовляти якісну глину, пробував.
У лютому 2015 року хлопець зліпив із полімерної глини відомих українських козаків з мультика і виклав у Фейсбук.
” Друзі полайкали, казали: “Роби бізнес”. Може, це підштовхнуло далі. Складно сказати. Мені по кайфу ляльки і пластика. Друга причина – низька зарплата на основній роботі. Третя – нереалізоване щось, що у це перетворилося” – каже Багдан Савлюк.
Через майже два місяці, 5 квітня, Богдан презентував першу колекцію гуцуликів, з яких місцеві ЗМІ зробило сюжет, після чого продалась перша колекція.
Дотерпів – і пішло. Уже через три тижні, 30 квітня, майстер ризикнув і звільнився з держслужби, щоб повністю зосередитися на мініатюрах.
Друзі підтримали, хоча батьки спершу поставилися з недовірою, але потім вони побачили сюжети в новинах, почали по-доброму хвалити.
Перший рік було нелегко фінансово. Замовлень було небагато, тому Богдан підпрацьовував у місцевому інтернет-сайті, а також їздив на фестивалі в Чернівці, Косів, знайомив мініатюри з людьми.
Тепер уже він відмовляє в частині замовлень, якщо розуміє, що не встигне до потрібної клієнту дати через довгий список інших замовлень.
Перед тим, як ліпити своїх героїв, Богдан їх вивчає. Наприклад, уважно вдивлявся, як виглядають гуцульські киптарі, капелюхи, наскільки сорочка опущена, що вони на постоли накручують.
“Я страшенно закоханий в гори, тому мені дуже до душі побут і субетнос гуцулів. Зараз купив 5-томник [етнографа] Володимира Шухевича “Гуцульщина”, вивчатиму їхній побут детальніше”, – зазначає автор іграшок.
Упівців теж вивчав перед ліпкою: який в них одяг, скільки червоних смуг на рукавах і комірцях на шиї тощо.
ІГРАШКА АРКАДІЯ БАБЧЕНКА
Іграшка Аркадія Бабченка. Кожну мініатюру Богдан створює власноруч. Він не має окремої майстерні. Працює вдома.
Сміється, що для такої роботи достатньо одного квадратного метра.
За три роки випустив п’яту колекцію іграшок, хоча більшість його робіт – спецзамовлення, коли люди замовляють “мультяшні” образи своїх рідних, близьких чи відомих людей за фотографіями.
Наприклад, нещодавно київський письменник Руслан Горовий замовив фігурку журналіста Аркадія Бабченка, що нібито помер.
Щоб створити мініатюру, дивиться на декілька фото людини, яку ліпитиме.
Одної світлини замало: треба добре роздивитись колір очей та волосся, бо може по-різному падати світло.
Одна іграшка – це зазвичай 4 запікання в печі. Для мініатюр майстер замовляє бельгійську глину – українська не підходить для такої роботи, не слухається.
КОРОБОЧКА З НЕВДАЛИМИ ГОЛОВАМИ
Щоб створити героя, спочатку Богдан створює білий квадратик – основу тіла.
Доліплює до нього “ноги”. Штани, наприклад, і взуття. Запікає. Додає підставку – запікає. Доліплює одяг – знову у піч.
Серія мініатюр про українських добровольців
Насамкінець, додає обличчя. Воно в мініатюрі найскладніше. Мініатюра – це 8 сантиметрів. За пропорціями, обличчя має десь 2 см. І в них треба вкласти міміку, щоб людина була на себе схожа – це важко.
Тому головним у мініатюрі є саме обличчя, люди найперше дивляться на лице і на усмішку. Голови вдається добре зліпити не завжди з першого разу.
“У мене є коробочка з головами, які не вдалися, – розповідає майстер. – Мушу інколи переробляти, буває, не виходить і з третього разу.
От Кузьму робив і не виходило. Мусив йому окуляри на обличчя одягнути, щоб був на себе схожим. Є обличчя, які в мініатюрі не вдаються, не схожі на себе”, – додає майстер.
Тому бували випадки, коли Богдан просив вибачення і відмовляв клієнту. Не хотів висилати мініатюру, яка йому самому не подобалась.
На одну іграшку зазвичай іде чотири години. Немало часу витрачає й на те, щоб придумати до колекційної іграшки її історію-легенду.
Найбільше замовлень у майстра з Києва. Далі за популярністю – Харків, Дніпро та Львів. Зазвичай клієнти – чоловіки та жінки старші 25 років.
Майстер не рахує, скільки іграшок зліпив за ці роки. Каже, що просто працює “по кайфу”.
16 липня Богдан представив свою п’яту колекцію мініатюр. “Серцеїди” – це 9 напівоголених мініатюр: Іво Бобул, Віктор Павлік, Віталій Білоножко, Павло Зібров…
Кожну іграшку супроводжує кумедна пікантна історія. Цю колекцію автор створив не просто так:
МУЛЬТИКИ, СТВОРЕНІ З ІГРАШОК
“Воїни лісу” – це мультфільм про упівців, створений з Богданових мініатюр.
Все почалося з того, що місцевий фотокореспондент запропонував майстру спільно зробити мультик.
Хлопці створили пробний мультфільм “Хоробрі серця”, який набрав 10 тисяч переглядів, потім були “Воїни лісу”, що набрали 100 тисяч переглядів.
Згодом зробили другу частину “Воїнів лісу”. Цей мультик на міжнародному фестивалі “Бруківка” отримав приз глядацьких симпатій.
Богданові мініатюри уже встигли зіграти у кліпі гурту Kozak System.
“Мене запитували: “Яка наступна колекція буде?”. Кажу: “Може, ляльки вуду, бо скоро вибори”, – жартує митець.
