<

Занепад вугільної галузі, шахтарські протести та чи знають гірники про персональну відповідальність під час мітингів

Цей запис опубліковано більш як рік тому
19:51 | 15.11.2018 / Новини /
Перегляди
1
/ 1 коментар

Прості гірники, які фактично є заручниками ситуації, у відстоюванні своїх прав навіть не задумуються, наскільки легко їх може використовувати 3-тя сторона для здійснення піару 

В Україні на сьогодні є близько 102 державних шахт, проте більшість із них знаходиться на території проведення ООС. Останнім часом видобуток вугілля з державних шахт зменшується, а вартість вугілля, навпаки, зростає. До того ж значна частина вугільної галузі в минулому, по суті, так і не була реформована. Вірніше, її «реформування» зводилося до передачі в приватну власність найпривабливіших з комерційної точки зору шахт і збереження у державній власності, насамперед, збиткових об’єктів. За таких обставин часто змінювалися джерела постачання вугілля до їхніх споживачів, як то коксохімічні підприємства й теплові електростанції. У зв’язку з цим на підприємствах вугільної галузі почали виникати численні проблеми. Це і проблеми зі збутом вугілля, і з його експортом (через високу зольність і високу собівартість, що робить таке вугілля неконкурентоспроможним порівняно з аналогічною продукцією зарубіжних виробників), і з державними дотаціями (виникали заборгованості по заробітній платі шахтарям). Водночас, варто згадати, що механізм державних дотацій видобутку чорного золота, який тривалий час діяв в Україні, був украй неефективний. Адже ці дотації, по суті, були прив’язані до обсягів видобутку вугілля, а не його якості. Тому, наприклад, на збагачувальні фабрики разом з вугіллям надходив значний обсяг супутньої гірської породи.

Схожі проблеми державних шахт і в нашому Львівсько-Волинському вугільному басейні. Донедавна на Волині було 10 державних шахт, вісім з яких нещодавно закрили. Лишилося всього дві шахти державного підпорядкування: «Бужанcmка» і шахта №9 «Нововолинська».

Ще у 1989 році було розпочато будівництво шахти №10, куди повинні були перейти працювати гірники із закритих шахт. Проте, рудник досі лишається недобудованим (збудована на 85%). За цей час з бюджету витрачено мільярди. Свого часу один з прем’єр-міністрів кілька разів урочисто відкривав цю шахту, перерізаючи стрічку, але в експлуатаціюїї так і не здали. Це стратегічно важлива шахта (з енергетичної точки зору). Здача її в експлуатацію забезпечить людей робочими місцями. А це, в свою чергу, дасть гірникам змогу прогодувати свої сім’ї.

«2 липня 2018 року, гірники першої зміни шахти№10 Нововолинська відмовилися підніматися на поверхню, поки їм не заплатять борг із зарплати і не добудують рудник. Згодом до них приєдналися колеги з другої зміни. Загалом під землею знаходилося 47 осіб», – повідомляв голова незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець на своїй сторінці у ФБ.

Нині ситуація не покращилася. На кінець жовтня поточного року заборгованість по зарплаті становила близько 5 млн 700 тис за липень, серпень, вересень, жовтень. За ініціативи активістів профспілкових організацій шахти ППВПУ та НПГУ шахтарі планували на 29 жовтня 2018 року акцію протесту у вигляді пішої ходи в м. Київ, щоб донести до Уряду та Президента такі вимоги: 1. Виділитикошти за виконані роботи із будівництва та отримання шахти (близько 18 млн грн); 2. Надати кошти на отримання об’єкта до кінця 2018 року (близько 30 млн грн). Сюди ж входять гроші на заборгованість по зарплаті). Організатори готували відповідні письмові звернення з вимогами на адресу Президента, Уряду, Верховної Ради України.

7 листопада 2018 року трудовий колектив шахти N10 «Нововолинська» за ініціативи місцевих профспілкових організацій провели протестну акцію шляхом організації пішої ходи в м. Луцьк за маршрутом: Замкова площа- приміщення Волинської ОДА з вимогами погасити заборгованість працівникам шахти по зарплаті,добудови шахти №10, а також із солідарності з працівниками ДП «Лисичанськвугілля». Під стінами Волинської ОДА було проведено мітинг, на який шахтарі запрошували голову облдержадміністрації Олександра Савченка, щоб вручити йому відповідного листа-вимогу. Шахтарі мали з собою певну атрибутику та каски, якими били по асфальту і скандували гасла. Цю акцію гірники назвали попереджувальною і застерегли, що в разі невиконання їх вимог вони вирушать у столицю. Не виключено, що будуть змушені вдатися до вчинення більш радикальних дій, передусім перекриття руху і транспорту.

У Луцьку до шахтарів-протестувальників вийшов радник голови облдержадміністрації Олександр Киричук. Він зауважив, що облдержадміністрація зацікавлена в добудові шахти. Проте гірники не вірять словам. У результаті переговорів склали протокол зустрічі, де зафіксували вимоги шахтарів. Було ухвалено влаштувати зустріч у Києві з прем’єром, а також міністром енергетики та вугільної промисловості Ігорем Насаликом за участі представників трудового колективу та облдержадміністрації. Дату зустрічі узгодять згодом, але не пізніше, ніж протягом трьох тижнів.

Паливно-енергетичний комплекс Західного регіону України, який створювався у 50–60 роках минулого століття, базувався на комплексному розвитку двох галузей – вуглевидобувної та теплової енергетики. Для його успішної роботи найважливішим є чітка координація планів подальшого розвитку цих галузей єдиного циклу виробництва енергії.

Через низку політичних причин, недостатню увагу до розвитку вугільного басейну та мізерне фінансування на шахтах використовується застаріле технологічне обладнання, що призводить до високої собівартості видобутку вугілля та обмежує можливості з нарощування його видобутку. На сьогодні видобуток вугілля у басейні істотно відстає від потреб енергетики регіону.

Слід також брати до уваги, що нині українська вугільна промисловість розвивається не лише за умов російсько-терористичної окупації частини Донбасу, а й під впливом цілеспрямованої масштабної гібридної війни Росії проти нашої держави. У результаті, об’єктом цієї гібридної війни стала не лише вугільна промисловість окупованих і прифронтових районів українського Донбасу, а й уся українська економіка. Тобто фактично об’єктом російської гібридної агресії є вся українська вугільна промисловість та інші, пов’язані з нею галузі українського господарського комплексу, а також їхні міжнародні економічні зв’язки.

Прості гірники, які фактично є заручниками ситуації, у відстоюванні своїх прав навіть не задумуються, наскільки легко їх може використовувати 3-тя сторона для здійснення піару та набуття власного авторитету. Особливо напередодні виборчих перегонів! Зверніть увагу, які персонажі з’являються на фоні шахтарського протесту та демонструють на увесь світ свою бурхливу діяльність за рахунок здачі профспілкових мас в оренду тому, хто платить?!

Тому і профспілкові лідери, і самі учасники мирного протесту повинні пам’ятати про несення персональної відповідальності під час проведення мирного протесту. Бо коли дії мітингарі починають заважати нормальному функціонуванню транспортних магістралей, спричиняють незручності життєдіяльності інших громадян чи провокують дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в області через блокування роботи установ державних інституцій та силового протистояння з органами правопорядку, то це неминуче призводить до кримінальної відповідальності за вчинені дії.

Борис Семочко, студент факультету журналістики




один коментар
  1. путін, путін… а про те, шо амери вимагають свое вугілля не добувати, а покупати їхне – мовчок ! ну студенту можна таке писати…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

28 Березня, Четвер