Змучилися терпіти і чекати допомоги: у Володимирі-Волинському люди влаштували прибирання стихійного смітника, який створив їхній соціально небезпечний сусід

Мешканці вулиці Коцюбинського у Володимирі-Волинському організували прибирання стихійного смітника, який утворився по-сусідству. Чоловік, що мешкає в кінці вулиці «не в собі». Він зносив сміття до свого обійстя зі всього міста, а потім його підпалював. Люди змучилися терпіти бруд і сморід, тому вирішили не чекати реакції від правоохоронців чи соціальних служб і хоч щось вдіяти.

Нагадаємо, БУГ повідомляв раніше про проблему мешканців вулиці Коцюбинського: уже близько півроку, як чоловік пенсійного віку зносить до своєї оселі на вулиці сміття, його він щодня спалює, а також частенько підпалює будинок, у якому мешкає. Будівля ж поділена на кілька квартир, у одній з них мешкають сусіди. Люди нарікають – живуть, як на пороховій бочці, бояться засинати уночі.

Вдіяти щось з чоловіком, який, впевнені місцеві мешканці, несе загрозу суспільству і потребує догляду, не змогли ні поліція, ні медики, ані родина.

Прибирання організували власними силами, але за рахунок родичів палія. Найняли спецтехніку і заплатили за вивіз сміття.

Сусід “проблемного” обійстя розповів, що наступного дня після виходу першого матеріалу БУГу (12-го травня, – авт.) приїхав дільничний офіцер поліції, який доставив чоловіка до лікарняного закладу, де той мав би перебувати протягом 2-3-х тижнів. Проте уже наступного ранку його знову побачили вдома.

“Ніякої взагалі реакції не було. Я сам за те взявся, бо нікому це не потрібно. Дільничний ходив-ходив, все обіцяв, що заберуть чоловіка до лікарні. Я скільки до нього дзвонив: він то зайнятий, то завтра, то післязавтра… Вже в нього і строк той пройшов, що він в лікарні офіційно лежав. Він собі ходить далі, я, буває, сварюся з ним, аби не наносив сміття.

Бачу, сьогодні (26-го травня, – авт.) знову щось наносив на подвір’я. Я ж також не можу стояти перед каліткою, чергувати. Просто я так бачу, це нікому не потрібно, в тому числі, поліції – вони не хочуть тим займатися. Якби ж його з лікарні не випускали… “, – каже чоловік, який мешкає на тій же вулиці.

За словами чоловіка, дільничний поліцейський повідомив, що у лікаря, який має лікувати сусіда, той просто відпросився.

“Дільничний його водив у психіатричне відділення, де він мав 2-3 тижні лежати. Мені як доказ, дільничний відправив фото 13-го травня ввечері, що він там стоїть на порозі. Поліцейський навіть сам до мене подзвонив, сказав, що “уже вам буде легше, бо він хоча б там 3 тижні побуде”.

Після того, як його доставили до відділення, він відпросився, під приводом, що йому треба пенсію отримати, бо нема грошей на ліки. Ну й він собі пішов, так досі й ходить.

Ми вже так понадіялися всі… І тут, наступного дня, з самого ранку (14-го травня, – авт.) бачимо, що він собі далі сміття возить. В нього питали, чому він не лежить в лікарні, на що він відповів, що там коронавірус і він не хоче”, – розповіли БУГу.

Після того й прийняли рішення прибрати все самостійно.

“Я зв’язався із його сином, який мешкає у Луцьку, попросив його, поговорив з ним, кажу, що якось давай по-людськи. Що я сам все організую, тільки відправ мені гроші. Він гроші відправив, погодився, дав дозвіл на це.

16-го травня я найняв спетехніку – 2 ЗІЛа вивезли: то тільки з подвір’я перед входом і знизу, де пожежний проїзд. Машини були такі повні, аж тріснув борт. Якби людською силою, то це було б дуже довго, а так – справились, нехай, за півтори години. А там далі, поза хатою, навіть ніхто не прибирав”, – каже мешканець вулиці Коцюбинського.

Не дивлячись на прибирання, проблемний сусід продовжує створювати нове сміттєзвалище, але вже за хатою, ближче до річки.

“Проблема в тому, що він знову все наносить і, фактично, знову буде те ж саме, якщо постійно кожного дня не сваритися з ним. А нам тут жити…”

На питання чи знає дільничний про те, що чоловік – поза межами лікарняного закладу, сусід проблемного обійстя відповів:

“Ну, звичайно, знає! Я вже, певно, того дільничного дістав своїми дзвінками. Він вже деколи від мене не бере слухавки. До нього не тільки я телефоную, а є ще один сусід, який в Києві працює у медичному напрямку. Він також дзвонив і до завідуючого психіатричним відділенням.

Всі обіцяють: “Добре-добре, щось будем думати, щось будем робити”

Якби його справді підлікували, можливо, він би й такими дурницями не займався не робив. До того ж, він сам підписав папери, що погоджується на лікування, як розповів мені поліцейський.”

“Сусіди були задоволені, що хоч трохи чистіше буде. Але це, впевнений, на деякий час. Проблема не зникла”