Володимир-Волинський Герой Дмитро Головін увіковічнений на меморіальній дошці в рідній школі

І ще один Герой навічно закарбований на меморіальній дошці у своїй рідній ЗОШ №5 міста Володимира-Волинського. Пам’ять про добровольця, танкіста, Героя, сина та батька двох дітей вшанували сьогодні школярі, рідні, побратими та представники влади міста.

Серце Дмитра перестало битися 1-го лютого 2015-го року поблизу містечка Попасна Луганської області. Лише сьогодні, на відкритті дошки пам’яті у ЗОШ №5, мама Героя Ганна Головіна розповіла деталі загибелі сина.

“31-го січня Діма ще дзвонив додому, казав, що підбили їхній танк, заспокоїв, що з ним та екіпажем все гаразд. Про події 1-го лютого нам розповів хлопчина, який у той роковий день був разом із сином. Обстріл бойовиками позицій, де вони знаходилися, розпочався о 5-тій ранку. Тривав запеклий бік, однак у Дмитра із побратимом закінчилися патрони… Тоді “сєпари” почали кричати: “танкіст, виходь!”. Вони вже знали, що у бліндажі є мій син. Тоді Діма сказав своєму напарнику – ти сиди, а я пішов. І він вийшов до бойовиків, все ж сподіваючись, що в них є щось людське. Хлопчина, який залишився в бліндажу, розповідав, що мій син казав їм і про маму, і про двох діток, казав, що він дуже потрібний дома… Але вони примусили лягти його на землю. Ви знаєте приказку, що лежачого не б’ють, а ті нелюди розстріляли Дмитра, лежачого на землі… Після цього один з них запропонував перевірити бліндаж, але решта запевнили його, що там вже нікого немає. Тому хлопчині, якого виходить спас Діма було 19-ть років…”

Побратим Дмитра обіцяв приїхати, відвідати родину Головіних, та й вони збираються свого часу поїхати у ту землю, де загинув їхній тато та син.

Спокійно слухати свідчення матері про смерть її сина із присутніх не міг ніхто… Плакали не лише дівчата та жінки, а й хлопчики та чоловіки, присутні на скорботній лінійці.

Віддати належну шану Герою прийшло чимало тих, хто пройшов пекло війни, хто вижив, хто носить у серці вдячність до тих, хто своїм життям забезпечує мирне небо над землею, де ми живемо.

Вічна Слава Герою!