Симон Петлюра: “Гірше ніж москальські воші можуть бути тільки українські гниди”. У Володимирі-Волинському вшановували пам’ять Небесної Сотні

Рік тому кров’ю українців вмилися вулиці Києва – Майдан Незалежності, Інститутська, Грушевського… Неозброєні громадяни незалежної України без зброї в руках намагалися довести злочинцям при владі, що вони не мають права очолювати їхню державу. І ось – підлість, на яку не розраховував ніхто – ні учасники революції, ні європейська громадськість, – постріли, смерті, каліцтва, тортури, зниклі безвисти… Це наслідки януковицької демократії та свободи слова.

Вдивляючись у фотографії загиблих, аж не віриться, що їх немає вже рік. У вухах багатьох з нас ще стоїть сміх майданівських побратимів, на пам’ять приходять слова, які хлопці говорили переддень тих буремних подій.

А сьогодні – у центрі Володимира-Волинського ми кладемо квіти революціонерам, які вже, нажаль, посміхаються із пам’ятної меморіальної дошки…

Сум у тому, що на річницю найкривавіших подій Революції гідності володимирці додали ще декілька фотограій загиблих героїв, але уже на війні.

Сказано на мітингу було чимало. Політична окраса промовців також різна. Дивувало лише одне – обличчя тих, хто дозволяв собі висказуватись про Майдан, про загиблих героїв, не доклавши до цих подій абсолютно нічого.

“Треба робити сьогодні усе, щоб не було соромно перед тими хлопцями, які зараз із дошки пам’яті дивляться нам у спину”, – сказав заступник голови Володимир-Волинської районної ради Павло Карпюк.

“Славко Вакарчук сказав, що під час війни чи революції у справжніх патріотів посилюється почуття гідності та патріотизму, а у тих, кому було страшно стає ще страшніше. Аби не було соромно перед моїми побратимами, кожен раз коли даєте чи берете хабар – згадайте їхні обличчя. Кожен раз, коли берете 200 гривень за свій голос на виборах – згадайте тих, хто поліг на Майдані. Це обов’язок наш, українці. Мені сумно, що я живу в інертному місті Володимирі-Волинському, в якому залишився страх, страх перед високими чинами”, -сказала Ольга Нечитайло, яка була десятником Першої Волинської сотні під час Революції Гідності.

Підсумовуючи усевище сказане, хотілося б побажати кожному з нас гідності – з цього починається незалежність.