День скорботи та вшанування пам’яті жертв війни відзначили у Володимирі-Волинському двома панахидами

О 10:00 на площі Героїв у Володимирі-Волинському розпочалася панахида Української православної церкви Київського патріархату та покладання вінків до Обеліску Слави за участю перших осіб міста та району. Однак, перед останнім “амінь” священників київського підпорядкування, на площі з’явився гурт інших священнослужителів, які трималися осторонь від загального дійства та навіть не хрестилися по ходу панахиди. На запитання журналістів з якої ці люди церкви, вони відповіли “справжньої, канонічної”, тобто Московського патріархату.

22-го червня 2015 року виповнюється 74 роки від нападу Німеччини на СРСР. У Другій світовій війні українці понесли людські втрати більше, ніж Великобританія, Канада, США і Франція разом узяті. Загальні втрати України в цій війні оцінюються в 8-10-ть мільйонів життів як серед військових, так і серед цивільного населення. Таким наслідком виявилося зіткнення двох тоталітарних режимів.

Президентом цей день встановлений “… з метою всенародного вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, їхнього подвигу та жертовності … на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань”.

У Володимирі-Волинському, за наказом НКВД, саме 22-го червня 1941-го року відбувся перший, масштабний розстріл в’язнів міської тюрми. Як зазначив у своїй промові диякон Володимир-Волинського деканату,  отець Юрій Пилипець, ще не всі кістки загиблих більше півстоліття тому перепоховані, не всі імена жертв тоталітарної машини встановлені. На даний момент на території Володимир-Волинської тюрми насправді тривають археологічні розвідки, з подальшим планом розкопок.

В такі дні громада кожного району, міста, села чи селища повинна бути по-особливому згуртована, аби пам’ятаючи минулий гіркий досвід не допустити подібного в майбутньому. Однак, на жаль, далеко не всі розуміють, що в державницьких моментах, в тяжкій для України момент треба згуртовуватися.

Важко було присутнім спостерігати за поведінкою священників, кліру православної церкви Московського Патріархату. На площі Героїв вони трималися осторонь громади міста, а під час Богослужіння стримувалися, не хрестячись разом з усіма та не підтримуючи слова спільної молитви.

Біля пам’ятного знаку у Валах городища, Отець Юрій Пилипець із сумом зазначив, що така зверхність священниками Московського Патріархату за недовгих два місяця демонструється вже вдруге. “Ці “представители русского мира” демонструють свою окремішність, свою вищість перед нами, українцями. нажаль, як не боляче, але так було і на початку війни. Ви думаєте звідки бралися співробітники НКВД? З Москви їх завозили? Ні, це були свої ж, місцеві жителі, які так старалися вислужитися перед Москвою, що стріляли в своїх же – українців. Ця позиція так званих “українських священників” демонструє стан речей в стосунках із Російською Федерацією в цілому. Їх не стосується мобілізація, захист кордонів нашої вітчизни – їм байдуже. так чинила і безбожна комуністична влада, коли панувала на Україні”, – з гіркотою констатував священник.

Процесія розійшлась, але неприємний осад та обурення позицією церкви, що керується з Москви, але називає себе “єдиною правильною, канонічною, українською”, залишився в серцях присутніх містян.