<

68-річна жителька Затурцівської громади може дві години без упину декламувати вірші

Цей запис опубліковано більш як рік тому
17:10 | 29.07.2022 / Володимир / , /
Перегляди
517
/ Коментарі відсутні

Дві години може розповідати вірші без зупину. Жителька села Кисилин Затурцівської громади Віра Савонюк, попри поважний вік, має напрочуд хорошу пам’ять.

Жінка, як і її батьки свого часу, співає у церковному хорі та бере участь майже в усіх культурних заходах у селі, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Вірі Савонюк нині 68 років. Народилася вона в Кисилині. Дім, у якому живе, будували її батьки.

«Із 50-го року перебралися сюди. Батько будував. У 54-му я народилася. Прожила тут 17 років. Вийшла заміж молодою і пішла на Полісся. 12 років у свекрухи прожила. Готувала в печі, навчилася хліб пекти. Народила трьох дітей», – розповідає жінка.

Її чоловіку дали трикімнатну квартиру в Луцьку, тому з Полісся подружжя переїхало до обласного центру Волині. Згодом, аби побудувати житло дітям, квартиру продали. У 45 років жінка знову приїхала в Кисилин. Зараз у батьківській домівці живе сама. До неї часто приїжджають діти, а чоловік, із яким прожила 50 літ, помер пів року тому.

Нині Віра Савонюк на пенсії. За життя встигла попрацювати і на АЗС, і на молокозаводі, і в магазині, і в їдальні, і в колгоспі.

Замолоду з чоловіком тримали і корів, і свиней. Зараз має тільки курей і вирощує городину:

«Ми з чоловіком тримали і по дві корови, і по п’ять свиней. Городи обробляли. Старалися, бо будувалися. Дітям потрібно було допомогти хати поставити».

Діти запрошують пані Віру жити разом із ними, але жінка не хоче покидати село.

«Що я там буду робити? Тут город, можна господарство завести. А діти, внуки будуть по черзі приїжджати… Дід і бабця тут прожили. Мама й тато тут прожили. І я тут проживаю. Вже третє покоління», – усміхається пенсіонерка.

Найбільша проблема, за словами пані Віри, – те, що в селі немає транспортного сполучення. Автобуси сюди не курсують.

«Трохи почало все рухатися, але війна приглушила. І школу, і садочок, і медпункт побудували. І церкву відремонтували. Своїми силами якось зробили дзвіницю», – зазначає жінка.

Життя в селі та важка фізична праця – не завада таланту пані Віри. Вона, як і її батьки, співає в церковному хорі й бере участь майже в усіх культурних заходах у селі.

«Моя мама в хорі співала. Тато співав у хорі в церкві. І я пішла. Зараз неділя, свято – я до церкви. Бувало, що ходила до клубу. Я вірші читаю», – ділиться жінка.

Вона знає напам’ять близько 30 віршів. Додає: поезію потрібно любити і відчувати душею.

«Я можу дві години розказувати вірш за віршем. Прочитала – й поезії ніби самі в мене входять», – каже Віра Савонюк.




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

29 Березня, П’ятниця
28 Березня, Четвер