Святкування Івана Купала: значення свята, як не продати чортові душу та навіщо стрибати через вогнище

7-го липня в Україні святкують Івана Купала.

За давніми віруваннями, цього дня вода може перетворюватися на вино, тварини і рослини розмовляють людськими голосами, сонце «грає», а небо і земля – «відкриті», – пише Укрінформ.

Непомітно спливає святе літечко, – наче вода в річечці, і в нас із вами ниньки вже Купайла! Ду-у-же древнє і надзвичайно містичне свято стародавніх слов’ян, яке, попри товщу віків дожило до наших днів. Достоту, як та чарівна квітка папороті, яка, за повір’ями, квітне лише один-єдиний раз – на Купайла. Хто її віднайде і зірве – стане до кінця днів своїх «видющим»: бачитиме місця, де заховані скарби. Пам’ятаєте у Миколи Гоголя «Вечір проти Івана Купала»? Отож. Головне – не продати нечистому душу…

На Поліссі вірили, що на це свято «всі відьми виходять». Нечисть набуває максимальної сили, тож якщо з вами трапляються неприємності – не дивуйтеся – це її рук справа. До речі, на тому ж таки Поліссі це свято називали ще й так: Іван-відьмак, Відьомський Іван, Чаклунський Іван.

Головні стихії Купайла – вогонь і вода. Головні атрибути – вінки, які дівчата пускають за водою; купання, пірнання, обливання водою; стрибання через багаття; збір зілля, прикрашання зеленню, так само як і на Трійцю оселі; танці, пісні.

Купання в проточних водоймах гарантувало дівчатам і жінкам красу і молодість, а чоловікам – силу. Купатися варто було вдосвіта, коли «сонце у водоймі купається». Подекуди цього дня чистили колодязь – вважалося, що вода впродовж року буде в ньому чистою. Не бажано було і спати на Купайла – «чорти могли душу викрасти». Жінку, котра відмовлялася стрибати через ритуальне багаття, вважали відьмою.

Купайло – сезонний рубіж. Після нього перестає співати зозуля, перестають жалити змії, можна спокійнісінько купатися у водоймах, можна братися за заготівлю зілля на зиму (білоруси називають цей день Іваном-Травником). Хоча, існує й інша думка: в деяких районах Полісся вважають, що трави потрібно зібрати «до Яна», інакше «відьми обплюють зілля» й воно стане отруйним. Цього дня добре зірвати хоча б гілочку полину і вдихнути його холоднуватий гіркий запах – обгородитися ним від усього лихого.

Церковна ж назва цього дня – Різдво (тобто народження) чесного славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господня Іоанна. Того самого, якого обезголовив Ірод Антипа на догоду пасербиці Саломеї. Пророк Іоанн – утілення аскетизму, максимальної скромності та стриманості в усьому. Починаючи з Середньовіччя народні гуляння та вакхічні ігрища на Купайла Церква вважала «бісівськими» і намагалася всіляко заборонити. Однак народ на те не надто зважав… Тож кому Купайло не до душі – мерщій до церкви! Вшануйте пам’ять святого пророка. У храмі і душу, і тіло порятуєте, і від наповратливих відьом сховаєтесь. Та й піст ще триває.