Що полюбляє читати волинський нардеп
Нардеп Ігор Гузь у студіях політичних ток-шоу буває частіше, ніж у книгарнях. І це правда. Але це не означає, що він не читає.
Він не належить до тих людей, які купують книги, бо це модно. Або фанатіють, скажімо, від Кінга, чи Андрія Кокотюхи. Але в цьому Ігор Володимирович, як кажуть росіяни, “прєдєльно” чесний, – пише видання Волинь 24.
Чомусь зовсім не дивує, що навіть з книжками у його житті все чітко: список, категорії і тільки, те, що цікаво. Або те, що треба.
Отож, #скажименіщотичитаєш – з Ігорем Гузем. Чи вдасться за розмовою посеред книжок і про книжки “прочитати” відомого волинського (і вже й не тільки) політика?
(Він переступає поріг книгарні Волинської обласної друкарні. Усміхається. Тисне руку. Мимоволі згадається один із Трампових афоризмів: “Я тисну руку завжди. Не думаю, що можна стати політиком, якщо не любиш тиснути руки”… Зустрічаємося саме у день виборів у Сполучених Штатах, і нардеп прогнозує “назавтра” перемогу Хіларі Клінтон)
…”О, те, що треба – “Подорож стародавнім Володимиром” (Ігор Гузь, не втрачаючи часу, одразу береться розглядати книжкові полиці й тут же натрапляє на …путівники містом з 19-го округу. Іронія долі?). Соромно, що такого ще не маю. Куплю. Мій округ все-таки. Це варто знати”.
…”Ніколи не біжу за якимись популярними тенденціями. Не комплексую. І не вважаю себе обмеженою людиною. Так склалося, що література, яку я читаю: або історична, або пов’язана з політикою, або мотиваційна. Такі ж фільми я дивлюся. Не читаю поезії, фантастики. Але якщо мені книжка подобається, то я її просто ковтаю”.
…”Мені цікаво те, що відбувалося, а не те, чого не було. Щоб якось переживати цей процес”.
…”У мене підбірка, яку я збирав самостійно, – це приблизно півтори тисячі книжок. В основному, це видання російською мовою, тому що так складається. На жаль, українських варіантів тих видань просто ще нема”.
(минає відділ із краєзнавчими дослідженнями волинських авторів, розкішні альбоми…)
…”Недавно перейнявся темою Білої гвардії (а народний депутат Ігор
Гузь – історик за фахом). Колчак, Денікін, Врангель… Я прочитав всі їхні біографії та спогади. Потім більшовики: про Троцького, про соціал-революціонерів. Ця партія була дуже цікава, яка була союзниками більшовиків і яку вони фактично знищили”.
…”А ще – революція 1917-го року та більшовики. Чогось мене туди тепер потягнуло”.
…”У дитинстві подобався Джек Лондон. Пригоди, мандри, природа – це мене захоплювало. Зрозуміло, книжки про індіанців. Не знаю, чи діти тепер таке читають… Але наше покоління таким захоплювалося. Джеймс Фенімор Купер і таке інше”.
…”Як вона тут опинилася, цікаво? (десь із верхньої полиці дістає книжку у добротній обкладинці, але видавництва кількарічної давності). “Єврорегіон “Буг”. Автор – Борис Клімчук… Якого року? 2002-го. У таких книжках можна багато цікавого знайти (вочевидь, помічає мій здивований погляд). Я так розумію, це аналітика. Її треба взяти”.
…”Читав книги Володимира Дмитрука (волинський історик). Це наша історія, тому це важливо. Я в хороших стосунках із паном Андрієм Бондарчуком (помічаючи серед інших книги першого волинського нардепа періоду Незалежності), тому що він мій земляк, родом із Старовижівщини, з села Сераховичі. Раніше ми частіше перетиналися якраз по темі Старовижівщини. “Хроніки волинського “камікадзе”треба купити. Має бути цікаво (про книгу спогадів того ж таки Бондарчука).
…”До речі, сьогодні вибори (помітивши досить популярну донедавна книгу кандидатки у Президенти США Хіларі Клінтон). Думаю, що вона виграє. Безумовно, це для України важливо: їхні вибори будуть відображатися на наших перспективах, на нашій історії”.
…”Що тут? “Майдан”… (кидає погляд на книгу редакторки популярного інтернет-видання і частої гості різних політичних передач Соні Кошкіної). Знайомий з нею тільки так, побічно… Я от недавно спогади Віктора Ющенка прочитав. Оце справді цікаво”.
…”Зараз у мене на порядку денному “Мастер игры” (російською) Роберта Гріна(бестселер американського письменника, який спеціалізується на популярно-публіцистичних книгах про психологію та владу). От дивіться: на 102-й сторінці (демонструє закладку на електронній книжці). Вона мені дуже подобається. Це книга про владу. Настільна – для кожного політика. Всім рекомендую. Політика – страшна штука. Варта уваги і його “48 законів влади”. Написана у такому, дещо макевіалістському стилі. З тих книг, до яких я час від часу повертаюся”.
…”Мотивує і книга Олександра Кравцова “Наступний рівень. Для тих, хто досягнув”. Це більше про тих, кому за 30-ть. Хто вже зумів зробити якусь кар’єру, але хоче вийти на новий рівень. Теж – раджу”.
…”А ще раніше я прочитав “Магія ранку”. Автор – Хел Елрод. Чоловік, який пережив аварію у 20-ть років, написав книжку про те, як ця подія змінила його підходи до початку робочого дня. Багато чого з цієї книги взяв на озброєння”.
…”Я справді багато читаю про біг, спорт і здорове харчування”.
…”Ну, це дискусійне питання, чи я себе постійно вдосконалюю (усміхається). Якщо чесно”.
…”Сам. Все сам. Ніхто: ні батьки, ні вчителі, ні товариші ніколи не впливали на те, що мені читати”.
Дмитра Донцова. Мені дуже сподобалося все ним написане. Виховувало і надихало”.
…”У планах – спогади Маннергейма. Російською. Карл Маннергейм “Линия жизни. Как я отделился от России”. Цікава для мене історична особистість. Був кадровим військовим у Росії. І фактично став творцем незалежності Фінляндії. Людина, яка виховувалася в російській армії, у російській ідеології”.
(Цікавлюся, чи не читає Ігор Гузь прозу Стінга. Натякаю: мовляв, його добрий знайомий і книгоман Сергій Мартинюк (лідер гурту “Фіолет” і арт-директор фестивалю Бандерштат, з яким ми теж ходили до книгарні) рекомендує…)
…”Ні-і. Ми з Сергієм в різних …всесвітах. Тому Стінга – ні”.
…Частину своєї невеликої домашньої бібліотеки подарував Нацальянсу”.
Михеіла Саакашвілі. Зараз це в тренді. Він презентував її на книжковому форумі, просив придбати. Але у будь-якому випадку це щось цікаве. Не так давно прочитав книгу “Чому Грузії вдалося” Лариси Буракової. Хороша. Читав і Каху Бендукідзе”.
(Від книжок переходимо – до політики)
…”Я все-таки вважаю Саакашвілі сильним лідером. Амбіційним. Політичним монстром. Був у Грузії торік. Як член комітету мав серйозні зустрічі з прем’єром, з головою парламенту, віце-прем’єрами. Було цікаво почути думки і від тих, хто за нього зараз, і від тих, хто проти… Всі вони в один голос казали, що здобутки в нього були. Особливо – на першому етапі президентства. Він задавав ритм грузинській політичній системі. Потім звичайно були трохи диктаторські “замашки”, намагання придавати свободу слова – і це вилізло боком”.
…”Торік, коли Саакашвілі йшов на вибори у Грузії від влади, його партія взяла 44 відсотки. Зараз має 27. Це немало! Це більше, ніж БПП і “Народний фронт” нині. І це – опозиційна партія. Щодо Одеси, то не можна створити рай в одному регіоні, коли в країні маса проблем. Команда у нього цікава. Я особисто знаю Юлію Марушевську. Знаю Соломію Бобровську, заступника голови Одеської облдержадміністрації”.
…”Щотижня Київ-Луцьк. Дорога. Це чотири з гаком години. Маю час на книги. Намагаюся не розслаблятися”.
(Десь у домашній бібліотеці чи на задньому сидінні службового авто на згадку про розмову в книгарні в Ігоря Гузя лишиться “Хроніка волинського “камікадзе” Андрія Бондарчука, “Єврорегіон “Буг” Бориса Клімчука, “Володимир-Волинський у боротьбі за незалежність” Ярослава Царука, мемуари Лі Куан Ю “Сінгапурська історія”, “Сила звички” Чарлза Дахігга. Ну, і путівники стародавнім Володимиром…)
Олена ЛІВІЦЬКА
Фото Данила ГЕТЬМАНА
