Родини загиблих в АТО волинських Героїв оздоровлять у Франції
У Францію вже відправилася родина капітана Андрія Задорожнього, кадрового військового, який загинув, рятуючи товаришів по службі, по дорозі на Савур-Могилу. Його дружина Наталія, син Андрійко та дочка Аня будуть відпочивати у місті Брест.
Невдовзі туди ж поїдуть і родина старшого солдата Леоніда Крепеця, загиблого під Дзеркальним, останки якого нещодавно опізнали за результатами експертизи на ДНК, – дружина Віра та старший синок (геть схожий на тата) Ярослав. І ще волинські волонтери дооформлюють документи мамі загиблого солдата Дмитра Головіна та двом його дітям (виховував їх без дружини, котра покинула родину і мешкає у Москві), – повідомляє видання День.
Костянтин Зінкевич, один з перших в Україні волонтерів з початку цієї неоголошеної війни і керівник громадської організації “Активіст”, каже, що контакти з українською діаспорою у Франції почалися ще минулого року. Спочатку отримували посилки для українських військових від українських француженок Марії Налін та Ніни Франц. Допомога ця не припиняється донині. А потім надійшла і пропозиція прийняти на відпочинок і реабілітацію родини загиблих на сході воїнів, також і ті сім’ї, у яких батьки рахуються зниклими безвісти. Півроку довелося оформляти документи, адже, наприклад, Леонід Крепець, якого не було ні в списку загиблих, ні серед живих, не міг дати дозвіл на виїзд своєї дитини за кордон… Вірі довелося вирішувати це питання через суд з допомогою фахівців, яких надавала громадська організація “Активіст”. Костянтин Зінкевич вдячний Ірині Курило, котра всю документальну роботу у паспортних столах, судах, бюро перекладів та інших взяла на себе, використовуючи і власний транспорт. Дякує чиновникам, які без зайвих додаткових пояснень йшли назустріч, бюро перекладів “Консул” у Володимирі за безоплатні переклади та підтвердження усіх французомовних документів. Також величезна подяка Уляні Дейнеці, яка тягне величезну “лямку” у спілкуванні і співпраці з французьким посольством та організації усіх виїздів-приїздів родин героїв. Надзвичайна робота по організації поїздок та їх фінансуванню здійснюється також Іриною Галевич та радіо “Львівська хвиля”. Кошти для придбання квитків трьом волинським родинам для переїзду на інший кінець Європи виділило підприємство “Володимир-Волинмька птахофабрика”, а фірма-перевізник “Магеллан” зробила суттєві знижки. А перед українською громадою у Франції, котра започаткувала проект “Частинка себе”, завдяки якому українські діти і мають можливість реабілітуватися та оздоровитися у Франції, Костянтин просто схиляє голову…
Світлана Пельо, котра мешкає у Бретані, одна з тих, хто у Франції опікуються родинами загиблих українських військових. На питання, чому вони це роблять, відповіла так: “Ми об’єдналися, бо ми однодумці. Ми всі тут переживали Майдан, кожна по-своєму. Раніше ми представляли тут нашу малу батьківщину піснями, танцями у традиційних костюмах, готували наші страви для різних французьких асоціацій. Ми ніколи не забували, звідки походимо. Та коли почався Майдан, у нас також вийшло два табори… Деякі етнічні українки стали на бік Росії… І французи вже перестали будь-що розуміти в цій ситуації. Адже російська пропаганда тут велася десятиріччями. Тому кожна із нас почала вести проукраїнську пропаганду. Ми розповідали про ситуацію в Україні знайомим, близьким, колегам, а тоді “добралися” і до місцевої преси, соціальних мереж, проводили мітинги. Коли почалася в Україні ця війна, кожен робив що міг. Хтось пересилав гроші, хтось речі, а я, наприклад, пішла по аптеках і медичних кабінетах і назбирала так 35 кілограмів медикаментів, які ми з чоловіком відвезли у Париж і польським автобусом передали в Україну. А потім ми об’єдналися і почали допомагати українській армії. Тоді Марія запропонувала допомагати і родинам. Так і народився цей проект. Чому? Бо дуже болить душа за всю Україну. А по-друге, загиблі воїни – це українські герої, які зупинили та утримують від поширення нашою землею далі “рускій мір”.
