Перший фільм про озеро Світязь зняла донька відомого українського режисера
Розповіли про фільм «Світязь – озеро», який було знято у 1968-го році в Любомльському районі.
Режисером фільму виступила Майя Лінійчук, донька відомого українського режисера Якова Лінійчука, – повідомили у спільноті OZERA у Facebook.
Майя Лінійчук згадувала у своєму інтерв’ю про зйомки своєї першої кінороботи і допомогу батька – «За будь-якої погоди знімав, які прекрасні були пейзажі у фільмі – просто класичні».
Це саме він підказав Майї, як можна зробити епізод «місто пішло під воду озера», щоб його не захопили чужинці… Дуже скрупульозно відбирав він дублі. Разом з донькою працював у монтажній.
В іншому інтерв’ю Майя Яківна скромно називала себе асистентом режисера фільму «Світязь-озеро». Вона згадувала, що їй пощастило знімати цей фільм у досвідчених майстрів документального кіно, які відкрили для неї неоціненні риси кінодокументалістики, її достовірність, велику правду життя.
На жаль, цей фільм можна переглянути лише у стінах київського кінофотофоноархіву, тож ми відправились саме туди.
У читальній залі, ми дізнались, що тривалість фільму всього лише 10 хвилин, і хоч знято його було у 1968 році, та до архіву він потрапив лише за 3 роки, у 1971.
Щодо сюжету фільму, починається він з того, що на фоні води випливає напис «Світязь – озеро» і в цей час грає друга симфонія Рахманінова.
Потім на екрані з’являються рибалки, що вибирають сітку, видно як плаває риба, повзе земля та змій вповзає в воду. Вода дуже прозора і видно дно. Також показано колося очерета, оленя, що вибігає з лісу, а поряд пасуться коні, човен, що пливе на заході сонця. Вогнище на березі, рибалки в човнах тягнуть сітку… І в кінці фільму – схід сонця, озеро та на його фоні написи авторів кінофільму:
Автор сценарію – В. Земляк,
Режисер – М. Лінійчук,
Оператор – В. Орлянкін,
Звукооператор – Г. Стремовський,
Редактор – Н. Ільченко.
Під час фільму лунає такий текст:
– Світязь… Світязь – озеро… Чудо землі древлянської. На Волинському Поліссі – в краю синіх озер, Світязь – цар межи царів…
В народі його звуть «оком морським» кажуть, то визирає на світ підземне море.
Великі скарби і дивні таємниці криються в його пучині. Безліч століть живлять Світязь кришталево – чисті, студені джерела.
– Одне з Світязьких див – вугор. Риба – змій! Його батьківщина – Атлантичний океан. Там, на величезних глибинах, вугрі нерестяться і гинуть. А молодь виростає і повторює споконвічний дивовижний шлях батьків – тисячі кілометрів через океан, ріками і річечками, а де й суходолом, до прісноводних озер Європи. Світязь – найдальша точка цього путі.
– Світязь! Є в цій назві щось від незборимого вічного витязя…
– Кажуть, давно-давно стояло тут велике місто і теж Світязем звалось. Славилось багатством, сильними, красивими людьми.
– Якось, коли Світязький князь був у далекому поході, до міста підступила ворожа рать. Нерівні були сили… Та Світязь не скорився. Місто пішло під землю. Над ним скипіла хвиля, а красуні – світязянки стали очерет – травою…
– І кажуть в народі, що в часи лихоліття оживають світязянки, боронять свій край від ганьби і неволі.
Заступили вони шляхи і фашистської орді. І досі зберігають Шацькі ліси пам’ять про народних месників.
– Розвідниця Ярина Смоляр віддала життя за Світязь. Жорстоко помстилися партизани за Ярину, за таких як вона героїв – відомих і безіменних.
– Не корились волиняни, не корився і Світязь, свято оберігаючи клапоть вільної землі – Острів. Там переховувались партизани, юнаки і дівчата з навколишніх сіл, рятуючись від фашистської неволі.
– Минають тисячоліття, спливають віки…
А Світязь живе… повноводний, могутній… З глибоких недр землі бере він життєдайну силу, щедро налуває Прип’ять, Західний Буг, Дніпро…
