<

Обереги для воїнів АТО плете у геріатричному будинку в Луцьку мешканець Володимира-Волинського

Цей запис опубліковано більш як рік тому
19:35 | 19.02.2015 / Новини /
Перегляди
79
/ коментарі 3

У День спонтанного вияву доброти голова Володимир-Волинської районної ради Андрій Оніщук та екс-голова Володимир-Волинської РДА Володимир Савчук відвідали в обласному центрі земляків – інваліда І-ї групи, який мешкає у луцькому геріатричному центрі Руслана Кореця та воїнів АТО, які на даний момент проходять лікування у військовому шпиталі.

“Мої доньки побачили на одному з інформаційних каналів сюжет, де наш земляк Руслан Корець, який зараз проживає та лікується в геріатричному центрі у Луцьку, плете для вояків АТО обереги із бісеру. Чоловік звертався через ЗМІ з проханням допомогти йому матеріалами для його робіт. Дівчаток це дуже зачепило – тим паче вони також займаються народною творчістю. Вони накупили бісеру  для робіт Руслана і не давали мені проходу із питаннями, коли я зможу передати це йому в Луцьк”, – розповідає голова райради Андрій Оніщук.

“Я зацікавився долею земляка, тим паче, що навчався з ним в одній школі (ЗОШ №1 м. Володимира-Волинського), пам’ятаю його ще з тих юнацьких років. Виявляється, Руслан вже чотири роки постійно проживає у Луцькому геріатричному будинку. Він потребує спеціального догляду та постійної уваги лікарів. В результаті нещасного випадку, який стався декілька років тому, у чоловіка втрачені функції однієї половини тіла, не працює права нога та рука, майже відняло мову та зір на одне око. Медики ставлять не дуже втішні діагнози, але чоловік хоче жити і бути корисним”, – розповідає Андрій Юрійович.

Оніщук та Савчук приїхали під пансіонат, однак не врахували, що у закладі – карантин. Але, поїхати назад, не віддавши подарунків, не могли і таки вблагали керівництво будинку, аби хоч на хвильку зустрітися із Русланом.

“Окрім фізичних вад у Кореця ще й амнезія – він не пам’ятає назви певних явищ, подій, предметів. На пальцях показував нам, що також служив в армії, знає як там, каже, що пліте обереги, передає їх у церкву на освячення, а тоді у військкомат, що знаходиться недалеко від пансіонату”, – розповідає голова райради.

Почавши досліджувати історію Руслана Кореця, журналісти “БУГу” дізналися наступне: вироби із бісеру чоловік робив і до трагічного випадку. Коли розпочалися події на Сході України, цікавився ситуацією, спілкувався із волонтерами, які і розповіли йому, що військові там, далеко від дому дуже цінують щось зроблене руками небайдужих українців. Руслан загорівся ідеєю оберегів – хрестиків на ланцюжку. Це стало його змістом життя, тим, що кожного дня підіймало чоловіка з ліжка та примушувало однією рукою творити такі речі, які б підіймали бойовий дух тим, хто захищає нашу державу.

Працював старанно, щодня однією рукою, нанизуючи на рибальську жилку намистину за намистиною. Хрестики вийшли дуже гарні, двоколірні: жовто-блакитні та червоно-чорні.

Як повідомляє ZIK, чоловік знайшов у собі сили самотужки передати військовим саморобні обереги. Йти, начебто, не далеко, але навіть і ця подорож далася Руслану дуже важко. Подарунки для наших бійців прийняв у нього учасник АТО, старший офіцер відділення по роботі з особовим складом та громадськістю Волинського облвійськкомату лейтенант Анатолій Маринюк.

«Я б зробив більше оберегів, але у мене закінчився бісер. А де взяти ще – я не знаю. Можливо хтось, хто має вдома непотрібний бісер, чи дрібні намистини подарує їх мені. От, у мене, навіть залишилося два недороблених. Не вистачило матеріалу», – розповідає Руслан Корець.

Він попросив передати хлопцям на передову: «Тримайтесь і повертайтесь живі та з перемогою!» Крім того, передаючи обереги військовим, він попросив щоб хрестики обов’язково освятив хтось з військових капеланів.

“Я пишаюсь нашим земляком, такий дух, сила волі притаманні далеко не кожній повністю здоровій людині. Соромно стає якось за тих політиків, діячів, які замість консолідації та боротьби із зовнішнім ворогом, робить усе, аби розвалити залишки державності та “зжирають” один одного. Це не лише там, у Києві відбувається. Вистачає таких деструктивних елементів і у нас, на місцях”, – ділиться Андрій Оніщук.

Усі небайдужі можуть допомогти Руслану Корецю необхідними матеріалами – жилою та бісером.




коментарів: 3
  1. небайдужі то йому допоможуть, а чому сам Оніщук і Савчук не пішли і не купили бісеру у Луцьку???

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

28 Березня, Четвер