<




Перейменування вулиць у Нововолинській громаді: які варіанти запропонували мешканці

21:27 | 1.07.2022 / Нововолинськ / , /
Перегляди
4307
/ коментарі 4

30-го червня у Палаці культури у Нововолинську відбулися громадські слухання щодо перейменування 45 вулиць у громаді. Присутні містяни, науковці, історики, депутати та члени робочої групи з перейменування обговорювали майбутні варіанти.

Усього планують змінити 45 назв, серед яких вулиці Нововолинська, Гряд, Низкинич, Грибовиці та Благодатного.

Після перейменування вулиці мешканцям не потрібно змінювати документи, вони будуть дійсними. Витрати, які будуть стосуватися заміни вказівників та іншого, будуть виконані коштом міського бюджету тільки після закінчення війни, це буде зазначено в рішенні сесії.

Нагадаємо, 27-го квітня відбулося перше засідання спеціально створеної робочої групи, яка складається з істориків, науковців та активістів. Вони запропонували варіанти можливих назв вулиць. Мешканці надсилали свої пропозиції щодо перейменування, їх розглянули, 30-го червня під час громадського обговорення. Також свої думки висловлювали присутні.

До заходу через відеозв’язок долучилась головний спеціаліст Західного міжрегіонального відділу Українського інституту національної памяті, кандидат історичних наук Лариса Бондарук.

Попередні варіанти, які було запропоновані робочою групою:

Як повідомила заступниця міського голови Вікторія Скринник, яка проводила слухання, з частиною запропонованих комісією назв мешканці погодились.

Щодо решти вулиць надійшли такі заяви та пропозиції:

Вулиця Гагаріна у Нововолинську

Комісією була запропонована назва – вулиця 14 ОМБр.

Від мешканців будинку №20 на вулиці Гагаріна надійшла заява з незадоволенням, вони зазначили, що запропонована назва важко вимовляється, маленьким дітям буде важко її запам’ятати.

“Ми низько вклоняємось перед нашими воїнами, захисниками з 14 ОМБр, але не тільки, а перед усім воїнами ЗСУ. Ми молимо Бога за них і за перемогу, і за мир в Україні. Але назва вулиці звучить, на наш погляд, незвично. Це наша адреса з якою жити нам, нашим дітям та внукам і користуватися у побуті. Якщо дорослим вимовити назву вулиці не дуже просто, то як дітям, яких ми з садочка вчимо знати свою адресу. Просимо змінити назву нашої вулиці на більш простішу”, – йдеться у зверненні.

Вони висловили три пропозиції: вулиця Квітки Цісик (американська співачка українського походження, донька емігрантів зі Львова, які втікаючи від радянської влади опинились у США), вулиця Затишна, вулиця героїв України, або вулиця Андрія Кизила.

Запропоновані варіанти обговорили на слуханні:

Олександра Струбицька, членкиня громадської ради Нововолинська, помічниця народного депутата Ігоря Гузя на слуханнях запропонувала внести корективи, наприклад, замість 14 ОМБр – вулиця 14-ї бригади. Повідомила, що у Володимирі відбулося засідання робочої групи, де визначили, що у місті буде вулиця 51-ї бригади та вулиця 14-ї бригади.

“Відповідно, якщо була назва вулиці 14-ї бригади, це на мою думку, буде простіше, милозвучніше. Та не забуваємо, що наше місто дало дуже багато воїнів 14-ій бригаді, і саме цього року дуже багато воїнів привезли із 14-ї бригади”, – сказала Струбицька.

На що Лариса Бондарук зауважила, слово «бригада» залишається багатозначним, який може означати різні поняття.

Наталя Третяк, вчителька української мови та літератури: “На вулиці Гагаріна, яку хочуть перейменувати на 14-ї бригади, народився та живе воїн ЗСУ, який не служить в цій бригаді. З Нововолинська є хлопці, які служать не в 14-й бригаді, як їхня позиція. Тобто, хлопці, які служать в інших бригадах і живуть на Гагаріна, вони не герої, бо вони не в 14-ій? Можливо назвати вулицю не конкретно 14-ї бригади, а, наприклад, вулиця Захисників або Героїв ЗСУ”.

Юрій Велінець, доктор філософії та історії, співробітник Нововолинського історичного музею: “Згідний, що важко вимовляти 14-ї ОМБр. Також недоречно називати просто 14-ї бригади, бо може бути тракторна бригада, колгоспна бригада та інші варіанти. Серед запропонованих людьми є доречні варіанти, але деякі – ні. Наприклад, вулиця Квітки Цісик – це відома в діаспорі та для України американська співачка, але вона жодного відношення до Нововолинська не має, вважаю це недоречно. Щодо дискусій, щоб назвати на честь людей, які є загиблими воїнами АТО або зараз загинули, є занадто актуальним та сучасним, що потім може викликати додаткові питання. Думаю, вулиця героїв України оптимальна назва”.

Аліна Регешук, голова громадської ради Нововолинської громади:” У нас незавершена війна. Це не повага, до інших воїнів, є багато підрозділів, які воюють, але не входять в склад ЗСУ. Всі питання пов’язані з назвою вулиць іменами військових, або окремих частин має у нас відпасти, доки у нас тривають бойові дії”.

Вулиця Партизанська

Від комісії була пропозиція вулиця Курченка. Іван Герасимович Курченко – поет, який працював у школі Нововолинська.

Депутат Надія Жук сказала, що є колективне звернення від жителів вулиці Петрова, які хоті б, що саме їхню вулицю перейменували на вулицю Курченка. Адже чоловік жив поряд.

Мешканці ж Партизанської запропонували залишити стару назву.

“Нашу вулицю не потрібно перейменовувати на іншу назву. Тому, що партизани України це рух опору в тимчасово окупованій Україні, що виник як реакція на збройну агресію рф. Міжнародне гуманітарне право визначає, партизанів як учасників не державних військових обєднань, що не належать до регулярної армії. Тобто, військових загонів, які воюють проти окупаційного режиму. День партизанської слави – це свято України, відзначається щорічно з 2001 гоку 22-го вересня. Просимо вулицю залишити незмінною”, – написали мешканці.

Юрій Велінець : “У нас не уточнюється про яких партизанів йдеться, у нас вони були різні. Були партизани червні, були партизани українські, УПА, були білоруські, були армії крайова польської. Тобто цю назву ми можемо залишити”.

Володимир Рожелюк, депутат Нововолинської міськради: “Не згодний з доктором історії. Тоді ця назва була чисто комуністична. Це факт”.

Жителька Партизанської:”Ми вкладаємо в цю назву інший зміст. Не російських та не радянських партизанів. Зараз у нас йде війна. І вшанувати тих партизанів, які також багато чого зробили. Зараз їх дуже багато у різних окупованих областях. І вони нам допомагають”.

Віктрія Скринник зауважила, що назвали вулицю на честь радянських партизанів, а зараз ми робимо підміну понять та викручуємось.

Віктор Касьян: “Не маю відношення до цієї вулиці, але ви правильно кажете, що є маніпуляція понять. Але в назві немає слова радянських. І в теперішній час ми маємо партизанський рух, який воює за незалежність України. Вони не заслуговують якогось відзначення?Думаю, що це такий компромісний варіант – залишити стару назву”.

Ігор Софронюк, викладач історії та захисту України: “Зараз немає партизанів зовсім. Це пропаганда Арестовича. Є сили спеціальних операцій – підрозділ ЗСУ, які проводять в глибокому тилу спеціальні операції. У сучасній війні партизанів немає, де в Херсоні є ліс, щоб ховатись партизанам”.

Вулиця Чехова

Було запропоновано комісією – вулиця Стефаника (український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик).

Ось що про Василя Стефаника пише Укрінформ: “Народився майбутній письменник 14 травня 1871 року в селі Русів на Станіславщині (нині Снятинський район Івано-Франківської області). Все життя – не надто довге – 65 років – боліло його серце і за народ, і за рідний край.

Його новели належить до вершин красного письменства і найкращих зразків європейського експресіонізму. Вони перекладені 20 мовами світу.

Письменник болісно пережив крах незалежної України. В 1933 році відмовився від чималої радянської пенсії, якою комуністи хотіли його банально «купити». Стефаник знав про Великий голод і про репресії в радянській Україні. Втім, закінчуючи листа до Народного комісара освіти, написав: «А прихильником Великої України я був і буду».

Почувши, що письменник залишився без копійки, пенсію від імені УГКЦ йому призначив митрополит Андрей Шептицький. Стефаник пішов у банк і попросив, щоб гроші йому видали дрібними монетами. Забравши їх у полотняну торбу, вийшов на площу й почав роздавати жебракам, просячи помолитися за убієнних голодом українців…

Мешканці вулиці Чехова висловили незадоволення щодо запропонованої комісією нави вулиці на честь Стефаника. Запропонували залишити стару назву. Звернення підписало близько п’ятдесяти мешканців.

Скринник зачитала основні тези з заяви: “П’єси Чехова входять до репертуару багатьох театрів України. Таганрог, де родився Чехов, як відомо, українське місто, яке вкрала росія. А батько Чехова народився на Полтавщині. Чехов навіть вказав у переписі населення свою національність – «малорос». Він, порушуючи закони російської імперії, розсилав друзям і знайомим зарубіжні випуски української літератури, заборонені в росії Емським указом.

Дуже високо відгукувався про Чехова Коцюбинський та Іван Франко. Навіть майбутній президент Української республіки Грушевський друкував переклади творів Чехова в журналі «Літературно-науковий вісник». Серед предків Чехова явно проглядається 3/4 українців. Якщо когось бентежить українськість Воронезької області, звернуть увагу на карту українських етнічних земель від 1935-го року”.

Юрій Велінець: “З Чехова українець ніякий. Коли він називає себе малоросом, а це ідеологія, яка нав’язувалась російською імперією з 19 століття, тобто він не відзначав себе, як українець. Писав тільки російською та не писав про Україну. Навіть порівнюючи його з Гоголем, який оспівував традиції українського села, українських козаків описував, то у Чехова цього немає. Доречніше назвати вулицю на честь дійсно українського письменника та поета, який немає ніяких звязків з росією і точно є українцем”.

Віктор Касьян, житель вулиці Чехова: “Ну ви зачитали тільки вибірку з нашого матеріалу (до Скринник – ред.), але якщо прочитати краще. Можете передати пану історику, хай глибше прочитає, що і до чого. Ми наполягаємо залишити стару назву. Хотілось, щоб думка мешканців вулиці приймалась, як основа. Ви можете обговорювати. Я тут почув, що вирішать депутати. Депутати – представники від народу, і вони, вперше чергу, мають прислухатись до того, що каже народ. Ми не маємо таких вулиць, які мають ім’я Путіна, чи ще когось, це б не обговорювалось в жодному випадку. А тут я хочу, щоб в цих перегонах з перейменування не переходили через край. Треба, щоб цей процес був мінімізований, там, де немає надто критичного в назві, не треба її зачіпати”.

Олександра Струбицька: “У нас війна в країні триває вже 8 років і говорити про те, що треба економити на декомунізації та дерусифікації, ну я не буду говорити як це…Якщо людина вказує у своїх особистих документах, що вона – малорос, це вже нівелює те, що вона може претендувати, щоб вулиця в сучасні, незалежній Україні називалася на її честь. Я сподіваюсь, жителі вулиці знайдуть будь-який твір, який Чехов написав українською мовою, і нададуть робочій групі. Оскільки він є російським автором і п’єси в нього російською, у нього немає нічого про український побут”.

Ігор Софронюк: “…Ніколи малорос не був українцем. А він себе ніколи українцем не ототожнював….Василь Стефаник – це глиба української новели, і якщо порівнювати з Чеховим, то важко сказати, хто з них більша глиба. Просто нам завжди казали, що ми меншовартісні, а от москальська література та культура – «она чего-то стоит». Та нічого вона не варта!”.

Наталя Третяк, вчителька української мови та літератури: “Стосовно Валися Стефаника і Чехова. Ну то вибачте, малорос і українець, який у своїй новелі «Камінний хрест» розповів про трагізм людей-емігрантів, які були змушені виїхати у світ за очі. Ставили хреста і з горбом їхали за кордон, бо влад змусила їх виїхати, покинути свої оброблені землі, хати, добробут. Вони мусили вибрати: підкоритися або жити вільно, то вони вибрали волю, але в еміграції. Чехов у своїх творах жодним словом не заїкнувся про українців. А Стефаник плакав над Україною та українцями. То тут вже треба подумати. Вісім років війни, вторгнення страшне, де гунуть хлопці та дівчата, катують мирних мешканців, думати про Антона Палича Чехова, ми малороси чи глибокі українці”.

Вулиця Пирогова

Комісія запропонувала – вулиця академіка Амосова.

Від мешканки надійшла пропозиція назвати вулицю на честь Сергія Сеня (загиблий учасник АТО).

“Прошу змінити назву вулиці Пирогова на вулицю Героя Сергія Сеня. Він захищав незалежність та суверенітет України від військової агресії рф. У Нововолинській громаді є багато героїв, які загинули захищаючи батьківщину. Тому я вважаю, що доцільно назвати вулицю на їх честь”.

Олександра Струбицька: “При всій повазі до подвигу Серія Сеня, на жаль, у Нововолинській громаді за 2020 рік – 20 загиблих. По ГО «Незламні Нововолинці» ми також працюємо з 20-ма загиблими. Нам важко. Тут нам дуже важко робити такий вибір”.

Вулиця Декабристів

Пропозиція комісії – вулиця Дисидентів.

Від громадян надійшла заява з варіантами: вулиця Бузкова або Квіткова.

“Ми вважаємо, що назва дисидентів є заполітизованою. На нашій вулиці багато квітів і майже в кожному дворі росте бузок”.

Лариса Бондарук: “У цьому випадку я б відстоювала назву дисидентів. І тут все логічно: якби свого часу ті люди не жертвували своїм здоров’ям та життя, не пройшли радянські концтабори, то ті квіточки сьогодні б поливали наші окупанти”.

Зосим Колбун, краєзнавець та «рухівець»: “Підтримую думку Лариси Бондарук як першорухівець”.

Юрій Велінець: “Я теж за дисидентів, які відіграли надважливу роль в державотворенні та нашій історії. Щодо прикметникових назв: Бузкова, Квіткова, Сонячна, тут хіба враховувати географічні особливості, якщо вони притаманні певному іншому ландшафту міста чи краю. Ці прикметникові назви нав’язувались радянщиною. Вважаю, нам дійсно потрібно цього позбуватися та називати вулиці на честь наших героїв”.

Олександра Струбицька: “Мені згадуються слова Зосима Потаповича, який акцентує увагу вже не перший рік на тому, що наприкінці Радянського союзу в Нововолинську було близько 7 тисяч репресованих і з шани до них, ми маємо вулицю назвати дисидентів. У нас має бути якась ідентичність, у назві Бузкова її немає”.

Вулиця Несторова

Робочою групою запропонована вулиця Корнієвського. Анатолій Корнієвський – нововолинець, заслужений тренер України з гандболу. Вихованці Анатолія успішно виступають за національні збірні України та світу.

Від мешканців надійшла пропозиція – вулиця Захисників Азовсталі або Героїв Азовсталі.

“Ми не проти перейменування вулиці. Але ми проти запропонованого варіанту. Ми вважаємо, доцільно, щоб наша вулиця називалась Захисників Азовсталі або Героїв Азовсталі. Данні варіанти несуть особистий характер вшанування пам’яті загиблих побратимів та героїв Азовсталі”, – Шевчук Дмитро, житель вулиці Нестерова.

Аліна Регешук: “Ще раз хочу наголосити, назви подій, які є ще в процесі, взагалі не потрібно чіпати. Війна ще триває. Ми не маємо оцінки тих подій та немає завершення”.

Олександра Струбицька: “Впевнена, більшість присутніх не знають хто такий пан Корнієвський. Це видатний, заслужений тренер з гандболу, чиї вихованці виступають і до сьогодні в цілому світі. Наприклад, Дмитро Дорощук, який донедавна грав за команду Гданська, а перед цим виступав в Ізраїлі, його вихованець. І ще чимало нововолинців – його вихованці прославляють і Україну, і наше місто по всьому світу. І хотілось, аби містяни все ж таки звернули увагу на свою нововолинську ідентичність. При всій повазі до героїв Азовсталі, своїх потрібно знати”.

Вулиця Філатова

Від комісії прозвучала пропозиція вулиця Маріупольська.

Мешканці вулиці запропонували такі назви: Данила Братковського, Михайла Кравчука, Наталії Ужвій, Вугільної промисловості, Самсоновича, Онисима Курмаза, Леоніда Кравчука, Шахтобудівників. Також пропонують залишити стару назву.

“Частина вулиці Філатова висловлює свою незгоду з запропонованою назвою вулиці. Своє заперечення обгрунтовуємо достатньо важким психологічним сприйнятим запропонованої назви. Місто Маріуполь є кривавою раною в історії нашої держави, кожний свідомий громадянин України, згадуючи назву міста Маріуполь, буде пригадувати неймовірний жах, біль, страх та інші тривожні відчуття через які це місто стало відомим на увесь світ. Тому вважаємо, некоректним відчувати ці емоції кожен раз називаючи, озвучуючи чи пишучи свою адресу. Ні в якому разі не хочемо висловити свою неповагу до даного міста, відмовляючись від спільнокореневої назви вулиці, навпаки співчуваємо, пам’ятаємо та переживаємо разом. Однак вважаємо, більш коректно перейменувати вулицю на назву тісніше пов’язану з виникненням Нововолинська та Волинського краю”, – мешканці Філатова.

Вони запропонували такі варіанти:

Данило Братковський – громадський діяч, поет, борець за православ’я, оборонець прав українського населення на шляхетських сеймиках Київщини та Волині. Святий ПЦУ. Братковський – учасник і організатор ряду народних повстань на Правобережній Україні і в Галичині. Михайло Старицький вивів Братковського головним героєм драми «Остання ніч».

Михайло Кравчук – український вчений, математик Академії наук України, народився в Ківерцівському районі.

Наталія Ужвій – українська акторка. Народилась в Любомлі.

Я. Самсонович – польський науковець, який теоретично довів наявність покладів кам’яного вугілля на теренах Західної України.

Онисим Курмаз – українець з Донбасу, у 50-х роках керував будівництво шахти №1. Разом з шахтою почало будуватись місто.

Леонід Кравчук – перший президент України після відновлення її незалежності.

Також – Вулиця Шахтобудівників або вулиця Вугільної промисловості.

Олександра Струбицька: “У Нововолинську проживає дружина та донька білоруського добровольця Волата, людини, яка починаючи з 2016 року стояла на захисті України будучи білорусом. Кого зачіпає, що він білорус, у 2020 році він отримав українське громадянство. Він командував ротою білоруського добровольчого батальйону Кастуся Калиновського. У нас вже є прецеденти, в Хмельницькому є вулиця білоруського добровольця”.

Ольга, дружина білоруського добровольця Волата (позивний): “Я корінна нововолинянка, мої бабусі проживали в Нововолинську. Я служила у 14-й бригаді, де познайомилась зі своїм чоловіком (позивний Волата). Він у 2016 році приїхав на захист України від російського агресора. Він з побратимами воювали під галом за вашу і нашу свободу, це не лукашенківці. Вони приїхали сюди хто у 2014 році, хто у 2016, саме тоді коли для більшості українців війни не було. Чоловік був комісований, під Маріуполем він отримав важке поранення, у нього в голові та серці боли уламки. Він оббивав пороги воєнкомату, щоб його взяли знову воювати, йому сказали, що це неможливо. І потім коли почалось повномасштабне вторгнення він з побратимами, також білорусами, створили полк Кастуся Калиновського. Приїхавши до України вони усе своє життя поставили на кін. Вони знали, що туди вже не повернуться. Мій чоловік віддав за всіх українців своє життя”.

Володимир, представник громадської організації: “Знаю за цю сім’ю ще до повномасштабного вторгнення. Буваю часто у воєнкоматі та знаю, як він добивався, щоб його повернули в ЗСУ. Така людина гідна, щоб була названа вулиця на її честь. Я проти, щоб були наші нововолинці (загиблих героїв-нововлинців, на жаль, дуже багато), але якщо білорус, то не проти. Він покинув все та приїхав на захист України”.

Аліна Регешук: “Розумію, що всім болить. Але не ясно скільки ще триватиме війна і скільки людей загине. Що нам тоді скажуть. У кожного своя трагедія. Я тільки з повагою до тих, хто вже загинув. Дуже схиляюсь до тієї думки – не називати вулиці іменами загиблих воїнів, ми не можемо всіх переназвати”.

Сергій, житель Філатова: “Я за стару назву. Він родився та прожив в росії 35 років. Потім переїхав в Одесу. Лікував людям очі. Помер та похований в Україні. Ми хочемо, щоб вулиця осталась Філатова”.

Лариса Бондарук: “Тут потрібно вивчати його біографію. Якщо його робота була тісно пов’язана з Україною, то можна залишити, але якщо це тільки професійна діяльність, ми можемо вибрати також відомого офтальмолога, наприклад, американського чи англійського. Потрібно не забувати, що ми проводимо дерусифікацію. Тут та ж ситуація, що з Чеховим. Не тому, що рівняни, ковельчани захоплювались його творчістю та називали вулиці на його честь, це була політика русифікації від радянської влади”.

Вулиця 8-го Березня

Від робочої групи варіант – вулиця Сокольського (один з перших хірургів Нововолинська).

Громадяни просять перейменувати вулицю на Березнева, Черешнева або Квіткова. Бо поряд є співзвучна вулиця Сокальська, нова назва внесе плутанину в їхні адреси.

Зосим Колбун: “Пропоную цю вулицю назвати на честь Марії Рябченюк, відомої в місті дисидентки, дружини відомого громадського діяча Ананія Рябченюка, який був першим головою спілки політв’язнів та репресованих, його справу продовжувала його дружина”.

Володимир Рожелюк: “Щоб не було плутанини, можна додати вулиця хірурга Сокольского”.

Аліна Регешук:” Потрібно в назві вулиці вказувати ім’я людини, щоб було зрозуміло про кого йде мова”.

Вулиця Петрова

Робочою групою – вулиця Холодноярівська. Від людей надійшла пропозиція – вулиця Курченка. Іван Курченко – поет, педагог, відмінник народної освіти України, який працював в школі Нововолинська. Присутні погодились з запропонованою назвою від мешканців.

Вулиця Лермонтова

Робоча група запропонувала вулиця Чубинського (автор Гімну України).

Від мешканки надійшли такі пропозиції – вулиця Затишна, вулиця героїв Маріуполя, вулиця юнітед 24 (United24), щоб платформа отримала ще більшого розголосу, вулиця Европейська, Щастя, Збройних сил або вулиця Лондонська, з огляду на їхню підтримку.

Ігор Софронюк:” Я житель цієї вулиці. Буде перейменовано вулицю Маяковського на Левка Лук’яненка, це одна з центральних вулиць, де поряд проходить вулиця Грушевського, далі вулиця Вербицького і Грінченка, а виходить вона на вулицю Княгині Ольги. Тож вулиця Затишна сюди не впишеться”.

Вулиця Гастело

Від робочої групи надійшла пропозиція перейменувати на вулицю Базалицького (перший у Нововолинську підняв синьо-жовтий стяг).

У Нововолинську у квітні 1989 працівники котельні “Оснастка” Михайло Базалицький, Микола Сорока підняли стяг над заводом “СТО”. Це найвища точка міста. Там він був знятий співробітниками КГБ, і знову піднятий патріотами. 

Мешканці пропонують – вулиця Андрія Поповича.

До робочої групи також звернулись прикордонники та ДСНС, щоб хоча б одну з вулицю назвати Героїв прикордонників та вулиця Рятувальників або вулиця Героїв рятувальників.

Після громадських слухань робоча група засідатиме повторно, де буде підбито підсумки обговорень, далі запропоновані варіанти передають депутатам. Остаточне рішення стосовно перейменування прийматимуть на сесії міської ради.


коментарів: 4
  1. Господи!
    Люди,схаменiться!
    Чi в тому зараз наше спасiння?
    Попэрэду зима…
    А влада тiльки вулицi переiменовуе..

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 Грудня, П’ятниця
Погода у Нововолинську та Володимирі