Нововолинські, луцькі, та ковельські тепловики – найбільші боржники за газ

Найбільшими боржниками за газопостачання на Волині є «Луцьктепло», «Ковельтепло» та «Нововолинськтепло».

Тепловики лишень з обласного центру боргують за блакитне паливо понад 14 мільйонів гривень, – пише «Волинська правда».

Про це стало відомо під час засідання Антикризового енергетичного штабу у Волинській ОДА.

За словами директора ТзОВ «Волиньгаз збут» Миколи Тищука, населення Волині спожило більше 196 мільйонів метрів кубічних газу впродовж року, а це на 3,5% більше ніж торік. За спожитий газ волиняни сплатили майже 343 мільйони гривень, тобто 61,2%. Заборгованість населення сягає ще 97 мільйонів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються за рахунок державного бюджету сплатили за спожитий ресурс 93,2% від необхідної суми. Установи, що утримуються за місцеві кошти розрахувалися на 100,4% та обласного бюджету на 101,8%.

Одночасно заступник голови правління ПАТ «Волиньгаз» Андрій Карпомиз поінформував, що за спожите блакитне паливо в цілому в області розрахунки йдуть нормально, втім найбільшими боржниками нині є теплопостачальні організації Ковеля (700 тисяч гривень), Нововолинська (800 тисяч) та Луцька (14,7 мільйона гривень).

Окрім того, Нововолинськ та Луцьк відрізнився ще й своїми водоканалами, які продовжують нарощувати заборгованості за електроенергію. Як зазначає директор з комерційних питань ПАТ «Волиньобленерго» Дмитро Іванов, розрахунки за світло в області йдуть стабільно, окрім відчутної динаміки приросту заборгованостей Нововолинського та Луцького водоканалів.

Натомість, звітуючи про стан розрахунків, заступники міських голів Ковеля, Нововолинська та Володимира-Волинського пояснили, що основні суми заборгованостей, які у них виникають, пов’язані із різницею в тарифах. Ці гроші мала б погасити держава, однак із вирішенням питання поки зволікає. Одночасно, борги в містах продовжують наростати. Тому заступник голови Волинської ОДА Сергій Кошарук, закликав місцеву владу міст-боржників не покладати надмірних надій на державу, яка й так має чимало зобов’язань, а намагатися вирішувати «боргові питання» самостійно, залучаючи кошти від перевиконання бюджетів.