Фотопроект Юрія Білака показав життя шахт з середини
Юрій Білак народився у Франції у 1961 році в родині українських емігрантів.
“Коли я був малий, то мій батько був шахтарем на шахті Лілль. Я бачив, що він приходив додому з роботи весь чорний. Але тоді я був малий, я не розумів що це таке. Шахти у Франції закриті вже довгий час і коли я виріс, я поїхав в Україну дивитися, що це таке. Шахтарі на Донбасі коли зрозуміли, що я не знаю російської, всі говорили зі мною українською мовою.”
Фото проект був втілений в життя у 2010 році.
“Шахти та шахтарі
Деякі з цих фотографій з вугільних шахт були зроблені на заході України, а саме біля Червонограда та Нововолинська. Проходячи за головним бригадиром Сашею, я опустився на дно стовбурів двох шахт, де люди працюють на колінах у просторі висотою сімдесят сантиметрів. Над їх головами – п’ятсот метрів каменю.
Крім того я також був у шахтах на південь від Донецька. Моїм проводирем у східних шахтах був Геннадій, який працює шахтарем більше 25 років. Він трудиться в бригаді з п’ятнадцяти шахтарів шахти « Південнодонбаська», що біля міста Вугледар (тобто « дар вугілля »). Всього на шахті працює близько трьох тисяч чоловік. Робочий день Геннадія триває по шість годин протягом трьох днів, після яких він має один вихідний. Протяжність штреків (ходів) шахти більш ніж дев’яносто кілометрів, а глибина її досягає майже вісімсот метрів.
Коли я піднявся зі стовбура шахти №1, Геннадій запитав мене : « Ну що, що думаєш про те, що побачив ? ». На це я йому відповів : « Як на мене, то ви не просто шахтарі. В таких умовах працюють герої. Я дуже радий, що відвідав шахту, але ще більше радий, що вибрався з цього пекла ! » На що він відреагував : « Це не пекло, це моє місце роботи… ! ».”, – йдеться в описі фотовиставки на офіційному сайті фотографа.
