Михайло Волинець: Чому Україна – не Польща, де 90% електроенергії вироблено з використанням вугілля?

За прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, до 2030 р.очікується щорічне збільшення видобутку вугілля на 1,4-2%. Зараз частка електроенергії, виробленої з використанням вугілля, у різних країнах така: Україна – 26%, Німеччина – 58%, США – 60%, Китай – 70%, Польща – 90%. Свою думку  з приводу цих даних висловив голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець.

Україна входить до десятки країн з найбільшими запасами вугілля.  Прогнозовано вони становлять 117,5 млрд тонн. Проте свої ресурси ми не використовуємо сповна, – пишуть на сайті КВПУ.

«Цього року в Українібуде видобуто приблизно 40 млн тонн вугілля, або на половину менше, ніж раніше,– говорить Михайло Волинець. – При цьому чверть електроенергії буде вироблено з його використанням, тоді, як у сусідній Польщі – 90%. За короткий термін наша держава із експортера вугілля перетворилася на його імпортера. Це водночас призводить до розвалу вітчизняної вугільної галузі та теплової енергетики держави в цілому. Та ще до всього Україна стає залежною від Росії і у забезпеченні електроенергією.  Подивімося на досвід Польщі, яка робила все навпаки. Там вживали заходи для захисту власного енергетичного ринку. Незважаючи на те, що Росія демпінгувала й постачала вугілля кращої якості за нижчою на 30% ціною, уряд Польщі виділяв кошти із держбюджету на покриття збитків споживачів саме польського  вугілля».

А от Україна за 8 місяців цього року купила за кордоном енергетичного та коксівного вугілля майже на 27 млрд грн. Михайло Волинець вважає, що якби із цієї суми було виділено хоча б 5 млрд грн на власну вугільну галузь, то вона була б збережена, а шахтарі мали б робочі місця.

«Крім того це доцільно робити й для забезпечення енергетичної  безпеки  країни, – наголосив голова НПГУ. – Поки ж Україна купує у країни-агресора електроенергію за ціною 1,7 грн за КВт, а продає її в анексований тією ж Росією Крим по 0,91 грн за КВт. Це свідчить про антидержавну політику керівників енергетичної галузі».