Міський голова Любомля Роман Ющук – “один у полі воїн”

Жителі Любомля та й усього Любомльського району активно спостерігають за роботою міської ради, сесіями та засіданнями постійних комісій. Особливо за цієї депутатської каденції обговорення нагальних потреб міста постійно відбуваються зі скандалами та з’ясуванням особистих стосунків.

Міський голова Роман Ющук намагається проводити сесії відповідно до регламенту, проте йому це не часто вдається. Прикладом цього є останнє засідання сесії, на якому Ющук не зміг контролювати час розгляду питань. Також міський голова змушений був декілька разів підійматись зі свого крісла, аби на нього звернули увагу – депутати не чули ні зауважень, ні пропозицій, ні думок Романа Ющука.

Щодо цього, то і депутатам, і Ющуку варто повчитись у обранців громади Любомльського району – депутатів районної ради. Адже засідання сесії під керівництвом Миколи Сушика проходить у визначені терміни і відповідно закривається в один і той же день, а не переноситься двічі, а то й тричі.

Депутати Любомльської міської ради відкрито ігнорують Романа Ющука, незалежно від того, яке питання потрібно вирішити: чи бруківку покласти, чи землю виділити, чи затвердити заробітні плати для штатних працівників міської ради. Тут головне – бути проти.

Чимало депутатів на сесіях не чує, які питання розглядають колеги. Оскільки у залі балаган, шум, крик, звинувачення, образи тощо. Через це й міський голова робить зауваження депутатам, але ті не чують, а відкрито ігнорують. Водночас чимало рішень, які рекомендують комісії, особливо земельна, Роман Ющук не “пропускає”.

Звісно ж, ні для кого не секрет, що “заварюють кашу” декілька депутатів. Таким чином, інші депутати, навіть з інших фракцій, мов сліпі кошенята, йдуть за думкою опонентів Ющука, і не розуміють, як самі стають тими ж опонентами міського голови. Таких депутатів переважна більшість, які, до того ж, не мають своєї думки і свого бачення на проблемні питання.

Так само й відбувається з громадськістю: депутати обіцянками підкуповують активних громадян міста, а ті, в свою чергу, йдуть не проти міської ради, а саме проти Романа Ющука. Варто зважати й на політичні погляди, проте тут не політика, а лише фальшивий суб’єктивізм деяких людей.

“Романе Васильовичу, а Ви коли стали самодостатні? Два роки тому?”, – подібні питання звучать до Ющука від депутатів на засіданнях сесій, оскільки депутати переходять на особисте з’ясування стосунків під час обговорення актуальних питань міста.

Неабияк цікаво, що навіть журналісти одного регіонального ЗМІ зацікавлені “завалити” міського голову та дорікнути за неналежне виконання своїх обов’язків не представників міської влади, а саме міського голову. Не так давно, висвітлюючи світлини у соціальних мережах, додумуються коментувати, що Ющук не дбає про місто, оскільки “готується до ювілею”. З одного боку, колеги – молодці, оскільки варто вказувати на помилки влади, але й треба не забувати, що кожен має право на своє особисте життя.

Міський голова на останньому засіданні сесії теж дозволив перейти межу приватного життя, оскільки стверджував, що декілька людей у реєстрі на отримання земельної ділянки є підставними від деяких депутатів. Про це він говорив відкрито, аргументуючи свою думку. Звісно ж, це викликало неабияку реакцію і пряме звинувачення на адрес Ющука.

Через особисту неприязнь депутатів до міського голови й виникають різні перипетії у міській раді. Але депутати, та й сам Роман Ющук, забувають, що варто працювати на благо та розвиток міста, а не з’ясовувати приватні відносини, звинувачувати один одного та грати у політичні ігри. Як міському голові, так і депутатам варто дійти згоди, щоб рішення та робота міської ради вцілому сприяла благополуччю й благоустрою місту.

Дійти згоди легко, аби тільки обидві сторони знайшли шляхи виходу з цих міжусобиць. Співпраця полягає у пошуку компромісів, тому шановним депутатам та Романові Ющуку, треба налагоджувати стосунки та примиритись, а приватне життя залишати поза межами міської ради. Сподіваємось, що завтра, 14-го червня, на третьому пленарному засіданні це й відбудеться.

Мар’яна Грабовська видання “Кордон”.