Історія талановитого хокеїста Петер Бондра, який родився на Волині
7-го лютого 1968-го року у селі Баківці Луцького району народився Петер Бондра, який в майбутньому став відомим словацьким хокеїстом.
Батько Петера Іван у шістнадцятирічному віці в 1947 році приїхав на заробітки на Волинь. Іван Бондра був етнічним українцем, який проживав в Чехословаччині, а після закінчення Другої світової війни перебрався на Волинь. Він повірив у ідеали соціалізму і хотів зайнятися фермерством. Але не вийшло. Іван влаштувався водієм вантажівки в колгосп. Там познайомився з матір’ю Петера – Надією, яка за національністю була полячка. Надія була красунею, працювала фельдшером у місцевій амбулаторії, – пишуть Хроніки Любарта.
Початок жнив у колгоспі села Баківці, 1947. 1ua.com.ua
Колектив лікарської амбулаторії села Баківці, 1964, 1ua.com.ua
Подружжя оселилося в Баківцях. Петер був третьою дитиною в сім‘ї, у нього є два старші братиВолодимир та Юрай. Коли Петеру виповнилось три роки, його батько вирішив разом із сім’єю переїхати на свою батьківщину в містечко Попрад, розташоване біля підніжжя гір Татр.
У 1982 році батько Петера помер і виховання синів лягло на плечі матері Надії. По досягненню повноліття, на прохання матері, Петер поїхав в радянське консульство в Братиславі і отримав радянський паспорт, який пізніше довго заважав кар’єрі спортсмена.
Професійну спортивну кар’яру Петер розпочав у 1985 році в хокейному клубі Попрад в однойменному місті, яке розташоване на півночі Словаччини. Тут він провів сезон 1985-1986 року, а вже наступного дебютував у чехословацькій лізі як гравець клубу «Кошице».
Індустріальне містечко Попрад в Словаччині, www.wandelgek
В кінці 1980-х Петер одружився, і в 1990 році разом з дружиною Любою та синами Девідом таНіколасом переїхав до США.
Молода сім’я починає нове життя за океаном у містечку Ріва штату Меріленд, що розташоване на сході США. На момент прибуття в Північну Америку хокеїст був радянським громадянином і тільки через певний проміжок часу він домігся отримання громадянства Чехословаччини.
Петер Бондра з дружиною Любою та сином Девідом, s3.amazonaws.com
За свою спортивну кар’єру Петер виступав за хокейні клуби «Кошице», «Вашингтон Кепіталс», «Детройт Вайперс», «Оттава Сенаторс», «Попрад», «Атланта Трешерс», «Чикаго Блекгокс».
У 2004 році він увійшов в двадцятку найвидатніших гравців в історії «Кепіталз».
У складі національної збірної Словаччини провів 47 матчів (35 голів). Петер Бондра є учасником зимових Олімпійських ігор 1998 і 2006 років, учасник Чемпіонатів світу 2002 і 2003, учасник Кубка світу 1996. Серед інших досягнень земляка – звання «Чемпіон Чехословаччини» (1988). Учасник матчу всіх зірок НХЛ (1993, 1996, 1997, 1998, 1999). Володар Трофея Моріса Рішара (1995, 1998).
На Чемпіонаті світу в 2002 року у Швеції у фінальному поєдинку проти збірної команди Росії забив вирішальну шайбу (4:3) і збірна команда Словаччини здобула золоту медаль.
Петер Бондра має державні нагороди: Хрест Президента Республіки Словаччина (2002) та Медаль Президента Республіки Словаччина (2003).
Обоє синів, зірки НХЛ, пішли шляхом батька і також стали хокеїстами.
Цікаво, що волинянам більше відомий лише один хокеїст Бондра, хоча його старший брат Юрай, який народився на Волині в 1960 році, теж все життя присвятив хокею, успішно виступаючи за словацьку команду «Кошице».
Юрай Бондра, s3.amazonaws.com
До речі, першим катком для братів-хокеїстів став ставок в селі Баківці, розташований прямо біля батьківської хати. А батьківська хата Бондрів збереглась до цих часів, зараз там ніхто не проживає.
«Бондри не зводили житло, будівлю звели поляки 1938 року, переселенці тільки зробили косметичний ремонт на власне уподобання. Та найбільш неймовірним в українській історії цієї родини є інше. Здавалося, чужаки мали б триматися осторонь. Однак свідки тих подій у Баківцях розповіли, що будинок, в якому мешкали Бондри, був своєрідним прогресивним центром села. У хаті постійно збиралася молодь, влаштовували масові гуляння, поетичні читання та навіть організовували аматорські театральні постановки. Українці так здружилися із словацькою родиною, що навіть місцева жителька Раїса Мозолюк стала їм кумою, похрестивши майбутнього чемпіона», – пише журналіст Андрій Собуцький у матеріалі на «Волинь Sport».
