Глибокі думки з пісень Кузьми, в які ми не вслухалися

Кузьма був, є і буде визначною персоною, важливою людиною в історії української рок-музики.

Часто емоції, думки і переживання Андрія знаходили вираження у творчості. CHANGEUA пропонує ще раз пригадати глибокі думки артиста.

Ми чули їх, однак не вслухалися…

“Намалюю на папері дракончиків злих і буду з ними битися — один на один. І замок побудую собі з мокрого піска, і тільки той не зрозуміє, хто давно вже так не вміє.” (Бути маленьким)

“Хтось не доплив, бо йому помогли набрати повні трюми води, бо стати героями тої війни дуже хотіли вони.” (Люди як кораблі)

“Гордо пливем — і не вірить ніхто, шо ним зацікавилось зло, і серед вітрів ми не чуєм щурів, які прогризають нам дно.” (Люди як кораблі)

“Тягуча павутина зйомних квартир, і дві душі пробиті сотнями дір, так страшно, коли не знаєш, що завтра… Тепер я оглядаю знаки, часи, і знаю ціну світлої полоси — не варто шукати винних крім себе…” (Місця щасливих людей)

“В житті неважливий сигнал GPS, якщо не один ти рюкзак свій несеш.”(Місця щасливих людей)

“А, можливо, їхня біда полягала в тому, що відповідь треба було шукати в собі, а не в підручнику географії.” (Україна – то твоя земля!)

“А моя країна — суцільна руїна, і гордо ходить в кепках і спортивних штанах, а моя країна — суцільна руїна, як можна не любити свою землю аж так?”(Руїна)

“Стиснувши зуби всі стоять і пропускають кортежі, за місяць заробляють тільки фляшку вина, найбільша радість українця — дотягнути до завтра, ми всі давно в окопах, хоча це не війна.” (Руїна)

“Раз в житті дають людині крила, раз в житті ти можеш відірватись від землі, і вже коли піднявся, то не зупиняй політ — люби до смерті.” (Люби до смерті)

“Не думай про завтра — це за тисячу років, а я завжди поряд, і що таке щастя не знають мільйони, а ми його творим.” (Не думай про завтра)

“Дружба — це тоді, коли сльози у мужчини! Дружба — це тоді, коли мужчини до кінця!” (Лист до друга)

“Та ніщо не вічне, а любов — тим більше, він хотів як краще, а віддав назавжди, а вона чекала, просто сил не стало, і струна порвалась!” (Квінти)

“Шкода тих, що плюють, замість цілуватись, тих, що клянуть, замість усміхатись, і часом хочеться їх послати, а краще заспівати.” (Я не тримаю зла)

“А внизу просто під ногами лежить в пилюці наше щастя — тільки схилитися і підняти, на склі машини написати пальцем…” (Хай буде так, як хочеш ти)

“Давай повернемось у своє місто, з якого втікнути так хотіли. Давай одягнемо потерті джінси, в яких у школу нас не пустили. Давай послухаєм старі касети, які нас жити і любити вчили. По іменах згадаєм всіх друганів ще, які тоді занадто швидко жили.” (Лист до друга)