<

Думав, що не виживу, – волинянин розповів про про поранення у Волновасі та повернення на службу

10:17 | 9.08.2022 / Новини / , , /
Перегляди
443
/ Коментарі відсутні

Волинянин Дмитро Клекоцюк, старший сержант Держприкордонслужби, з перших днів повномасштабного вторгнення боронив Донбас: служив у прикордонній комендатурі швидкого реагування.

Суспільному 21-річний військовий розповів, що після поранення служить на українсько-польському кордоні, але досі не може звикнути до тутешньої тиші.

«От я прямую в наряд і у мене таке, що зараз щось прилетить, десь може бути постріл. Страшно, бо я не можу звикнути, що не стріляють і немає таких бойових дій», – говорить боєць.

Про те, що 24-го лютого в Україні розгорнулася повномасштабна війна, Дмитра Клекоцюка повідомила дружина:

«Збудила о третій ночі й каже: дивися, на передовій усе світиться від вибухів. Я вийшов на балкон, виглянув і зрозумів, що почалася війна. Буквально через пів години мені зателефонував начальник і сказав прибувати у відділ, щоб далі оперативно висуватися на оборону та охорону Волновахи».

На той час чоловік уже служив у складі першого прикордонного загону міста Маріуполя, коли його підрозділ вів ближні бої під час оборони Волновахи. Це місто – побратим Луцька. Зі слів Дмитра Клекоцюка, оборону військові зайняли в старому гуртожитку.

«Було дуже страшно. Перші вибухи, гради. Уперше побачив, як помирають люди. Уперше стріляв у людину, було дуже тяжко. Але як сказали: або ти, або тебе. Як ми приїхали на захист міста, Волноваха була ще ціла», – каже прикордонник.

Після того як минуло чотири-п’ять днів, розповів чоловік, Волноваха була вщент розбомблена:

«Це був жах, що зробили з містом. Воно було розвалене. Будинки усі горіли, багато постраждало цивільних людей, військових».

6-го березня, коли вибивали ворога з території залізничного вокзалу Волновахи, Дмитро отримав численні осколкові поранення і контузію.

«Я пам’ятаю спалах і вибух. Далі мене відкинуло, очі осколками заліпило. Я нічого не бачу, повзу. Просто повзу на руках і потім ще один вибух! Я думав, що все, вже не виживу після цього. Потім мене хтось за бронежилет тягне. Це був мій начальник застави», – каже старший сержант.

Після поранення військовий пробув у підвалі ще добу, перш ніж його змогли вивезти до лікарні. Дмитро Клекоцюк каже: втрачав свідомість, нічого не бачив і не відчував ніг, тож подумав, що їх йому відірвало. Сподівання втрачалися, каже боєць, однак 7-го березня до їхньої позиції підійшли військові 53-ї бригади.

Дмитра вивезли спершу в Курахове, потім у Покровськ, а згодом – у Дніпро. Бійцеві частково зробили пересадку шкіри на обличчі, витягнули всі осколки. Після операції і лікування у госпіталі чоловік повернувся на фронт: спершу півтора місяця воював у Кураховому Донецької області, згодом відправили на ротацію у Черкаси. Пізніше чоловік пройшов додаткове лікування в госпіталі у Києві.

«Я ж хлопців не покину, поїду до них. У Кураховому – теж обстріли, прильоти, артилерія, гради. Потім я написав рапорт на переведення у зв’язку з пораненням і сімейними обставинам. У мене жінка вагітна», – розповів прикордонник.

Поки Дмитро Клекоцюк боронив Волноваху, дружина теж перебувала на лінії фронту в селищі Новотроїцьке Херсонської області. Виїхати евакуаційним коридором змогла 11-го березня.

«Син у мене народиться у серпні. Це для мене найголовніше. Я за це найбільше переживаю, щоб народився здоровим», – каже військовий.

Дмитро зазначив, що хоче боронити державу й здобувати перемогу.

«Нам треба іти вперед і вперед. Ми стільки людей втратили – і військових, і цивільних, стільки міст знищених. Треба йти до кінця!» – додав прикордонник.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *




27 Вересня, Вівторок
Погода у Нововолинську та Володимирі