1,5 тонни гуманітарної допомоги для АТО відправила волинянка з Італії

Мама волинського бійця з 2014 року займається волонтерством із Сицилії. Старший лейтенант, а нині вже капітан 54-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України Олексій Гуменюк прослужив у зоні АТО понад рік.

Так склалося, що після закінчення Дніпропетровського університету залізничного транспорту старовижівчанин прийшов працювати на Придністровську залізницю, тож жив і працював у Дніпрі, – повідомляють Волинські новини.

31 липня 2014 року його мобілізували. Відтоді мама Світлана Давидівна втратила спокій. «Де він? Що з ним? Чи не поранений?» – прокидалася та засинала лише з такими тривожними думками. Та й сном було важко назвати той стан, коли думка думку наздоганяла.

– У той час стрічка новин в інтернеті та на телебаченні супроводжувала мене всюди, – згадує Світлана Гуменюк. – Коли дивилася сюжети з передової, серед військовослужбовців очі все шукали рідне обличчя сина. Він телефонував рідко, заспокоював, мовляв, усе гаразд, але де перебуває, не казав.

Якось Олексій розповів матері, що в них були волонтери з Кривого Рогу, спілкувалися, привезли торт. У маминій пам’яті зринули кадри з-під Дебальцевого, які нещодавно бачила по телевізору: розбитий міст, два треки для бойових машин, на перед­ньому плані один зі старших бійців розповідає про візит волонтерів і торт, який вони привезли. Ще тоді їй здалося, що позаду цього солдата нібито її Олексій. Перелопатила весь інтернет і відшукала знайомий сюжет, почала переглядати – справді на задньому плані в кадрі упізнала сина: він стояв з автоматом у руках. Ось він бере бінокль, усміхається, ніби теж відчуває, що мама його бачить.

– Так завдяки криворізьким волонтерам я довідалася, де він служить, – провадить Світлана Гуменюк. – Це було ще задовго до подій, які розгорнулися у дебальцевському котлі.