<

Хто на Волині утискає російськомовне населення

Цей запис опубліковано більш як рік тому
18:00 | 30.09.2014 / Новини / , /
Перегляди
6
/ Коментарі відсутні
523592_1_w_300

Представники російської общини на Волині обурені заявами  деяких «захисників» тої ж російської культури про «утиски їх націоналістами».

А ще вони дуже тішаться толерантності волинян, які не реагують на такого роду провокації, – пише інформаційне агентство Волинські новини.

Нагадаємо, в серпні цього року у Луцьку відбувалися зустрічі представників ОБСЄ з російськими общинами. Про одну з них на всю Україну розтрубили всім відомі волинські комуністи на шпальтах своєї газети. Так, зі слів «головного комсомольця України» Олександра Кононовича, який очолює організацію «Русская община Волыни», у Луцьку утискають росіян.

Про це йшлося під час зустрічі з представниками місії ОБСЄ Сарою Банотті та Антоном Агафоновим.

«Староста Російської общини Волинської області Олександр Кононович поінформував спостерігачів ОБСЄ про важку долю російських і російськомовних громадян, що мешкають в сьогоднішній націоналістичній Україні. Було акцентовано увагу місії на розгул ідеології націонал-фашизму в Україні і підживлення цих радикальних процесів в суспільстві олігархічною владою країни», – йдеться в інформації,розміщеній на шпальтах партійної газети.

Та, як відомо, тими ж серпневими днями відбулася ще одна зустріч – без згаданих проповідників комуністичної ідеології з іншими представниками ОБСЄ, які нині моніторять ситуацію на Сході України. Керівник обласного громадського центру російської культури «Співвітчизник» Галина Соловйова у коментарі кореспонденту Інформаційного агентства Волинські Новини зазначила, що заява про утиски в Луцьку не відповідає дійсності.

«Коли я прочитала, що вони розповіли під час тієї зустрічі про «геноцид», то була глибоко обурена… Я вважаю, що це ніщо інше, як провокація. Такого тут ніколи не було й немає, настільки люди тут тактовні. Мене дуже тішить, що цим вигадкам не повірили. І прикро, що така інформація вийшла на державний рівень. Адже я ніколи не чула, щоб про мене погано говорили. Так, часом мені закидають «Що твій Путін зробив?». «Але ж при чому я до Путіна? – відповідаю, – Я тут живу, я люблю це місто, люблю цю державу, мені тут комфортно, затишно, в мене тут Президент», – каже вона.

Більшість росіян, які живуть в Луцьку, – військові, адже тут свого часу базувалися льотна і ракетна дивізії. Оскільки ракетні училища були лише в Росії, тому й дивуватися не доводиться, що більшість ракетників розмовляє російською мовою. Але ніколи, стверджує Галина Соловйова, на Волині не відчували утисків.

«Ті, хто хотів поїхати, виїхали до 1995-1997 років. А ті, хто залишився, значить – полюбили це місто. Ми могли поїхати в Підмосков’я – у Хімки до батьків чоловіка . Але ми порадилися і вирішили залишитися тут. До слова, він народився на Україні і завжди цим пишався. Куди нам їхати? На Батьківщину мого батька в Алтайський край? Там нікого практично не залишилося. Так, там живуть племінники, вони дзвонять, кличуть до себе. Але я їм вже по духу чужа, хоч і по крові близька», – пояснює жінка.

Свого часу вона була депутатом міськради, куди її обрали ті самі «бандерівці», які начебто «утискають» росіян. Жодних утисків не відчуває вона і з боку сусідів по дачній ділянці.

Тим часом, «Співвітчизник» квартирується в Луцькому Палаці культури – по-сусідству з «Правим сектором». І жодного разу з ними не було конфліктів, стверджує жінка. Єдина проблема – відсутність фінансування як з боку України, так і з боку Росії, адже всі заходи центру відбуваються на ентузіазмі.

«Ще в квітні дехто з наших боявся приходити. Але ж ми нічого крамольного не робимо – просто співаємо пісні в ансамблі. Зараз, звичайно, репетиції припинили. Бо в такий час співати – блюзнірство і дикість. Те, що відбувається тепер, – це неправильна війна, її треба припинити. Скрізь страждають невинні люди, молоді хлопці, діти. Комусь це вигідно, але не простим людям, які там гинуть», – каже вона.

Дивується жінка і з приводу заяв про нетолерантність керівництва школи №5 Луцька, де нібито не поспішали набирати російськомовний клас, хоч питання і вирішили.

«Дуже прикро, коли таких людей, як керівники школи, звинувачують в негативних речах. Мої діти вчилися в цій школі. Вони чудово володіють і російською, і українською, і англійською мовами. Цього року теж набрали такий клас. Чого ще бракує?», – резюмує Галина Соловйова.




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

28 Березня, Четвер