У Володимирі-Волинському попрощалися з 24-річним загиблим в АТО
У Володимирі-Волинському 12 вересня похоронили оперуповноваженого Луганського прикордонного загону старшого лейтенанта Олександра Максименка, – повідомили у прес-службі Володимир-Волинської міської ради.
Олександр підірвався на міні поблизу села Нижньобараниківка Біловодського району Луганської області, обстежуючи ділянку кордону під час супроводу знімальної групи місцевої телекомпанії ІРТА, яка хотіла зняти сюжет про дві сім’ї з села Бараниківка, розстріляних наприкінці серпня вогнем з російської території.
Похоронна процесія з тілом Олександра пройшла від його рідного дому на вулиці Туполєва до Свято-Успенського кафедрального собору, який не міг вмістити усіх, хто хотів попрощатися зі своїм земляком та товаришем по службі.
Священики відправили панахиду за загиблим героєм. Мліла і кричала від горя мама, біля якої постійно перебував лікар, плакали дружина, тато і брат. Плакали усі присутні, скупі чоловічі сльози витирали прикордонники. Теплі слова розради для родини сказав о. Олексій Никитюк. Йому було особливо боляче, адже 27 липня цього року він повінчав молоде подружжя – Олександра і Зою – на довге і щасливе життя. «Гине цвіт української нації, наша молодь, наше майбутнє, ті, ким ми завжди пишалися. І в ці важкі часи, коли країна переживає таку біду, ми повинні об’єднатися у молитвах до Господа і просити, щоб Він почув материнські страждання і сльози”, – сказав він і закликав не забувати тих, хто за віру, державу віддав своє життя. Висловив співчуття родині і перший заступник міського голови Микола Веремчук, який запевнив, що влада завжди буде пам’ятати про свого земляка, який віддав своє життя за Україну і допомагатиме сім’ї. Священик Микола Гінайло закликав молитися, щоб Господь послав на українську землю мир, зупинив війну і пам’ятати, що Олександр так любив Батьківщину, що пролив за неї свою кров.
Офіцером з великої букви, гідним представником Волині назвав О. Максименка товариш по службі Олег Гросу, який запевнив, що смерть бойового побратима не була даремною, «бо ми відстоїмо ті ідеали, за які боровся Саша».
Болить душа за обірвану так рано людську долю, за те, що син, який має незабаром народитися, побачить тата лише на фотографії. Вічна пам’ять Герою! Висловлюємо щирі слова співчуття рідним і близьким загиблого.
