<

Жартував, що робити ремонт не його заняття – ​він краще вміє захищати Батьківщину, – дружина героя-танкіста з Устилузької громади

15:37 | 6.05.2022 / Інтерв'ю / , /
Перегляди
1572
/ Коментарі відсутні

Про свого загиблого чоловіка — ​танкіста 14-ї окремої механізованої бригади імені Князя Романа майстра-сержанта Олександра Цюпака — ​пані Тетяна може розповідати годинами.

Він, уродженець селища Луків Ковельського району, кадровий військовослужбовець, із квітня 2014 року брав участь в АТО у складі 51-ї окремої механізованої бригади. Потім уже разом з іншими військовими 14-ї ОМБр імені Князя Романа боронив українську землю в ході проведення ООС, повідомляє Волинь.

Тетяна детально пам’ятає останню розмову з чоловіком вранці 12-го березня. Він, як завжди, оптимістично заявив, що в них все нормально, що зараз збирається з хлопцями посмажити картоплю, підзарядити телефон. Обіцяв увечері подзвонити…

Олександр, аби вберегти рідних від надмірних хвилювань, не розповів про важкий бій напередодні в населеному пункті Наливайківка Київської області.

Тоді танковий екіпаж під його керівництвом знищив кілька одиниць броньованої техніки ворога, а під час активних бойових дій у напрямку Макарова відбивав атаку противника. Подібне пекло повторилося й цього трагічного дня, коли Олександр Цюпак загинув унаслідок шквального артилерійського обстрілу.

“Саша був дуже врівноважений, завжди мене, панікерку, заспокоював, — ​розповідає крізь сльози Тетяна. — ​Я його просила восени залишити службу — ​він сказав, що не може зараз, треба трохи почекати…”

Подружжя недавно придбало в Залужжі Устилузької громади Володимир-Волинського району будинок, хотіли робити ремонт. Але він жартував, що це не його заняття і що він найкраще вміє захищати Батьківщину.

“А яким Саша був зразковим батьком! — ​не стримує захоплення жінка. — ​Під час перебування вдома він багато спілкувався з 9-літнім Данилком і 12-річною Катрусею. Любив поїхати з ними у Володимир, подивитися мультики, завести на морозиво. Тринадцять років я була з ним щаслива… Він для мене був надзвичайно хорошим чоловіком!”

Пригадала, як під час одного інтерв’ю на запитання, чи хотів би він бачити свого сина військовим, Олександр Цюпак відповів: «Хочу, щоб він став гідним громадянином гідної країни»…

Поховали Олександра Цюпака 15-го березня у селі Залужжя Володимир-Волинського району.

З однієї родини впродовж місяця загинуло на війні двоє молодих козаків…

Найперше про непоправну втрату родини повідомили старшому братові Тетяни — ​Віктору Чайці, який на той момент вдруге перебував у госпіталі після поранення. Вийшло так, що вони зі швагром служили майже поряд, хоча Віктор був піхотинцем. Потім уже зателефонували з військкомату…

“Це сім’я справжніх патріотів, — ​сказала про своїх відважних односельчан директорка Устилузького будинку культури Галина Геріян. — ​Двоє братів Тетяни — ​старший Віктор і молодший Василь — ​теж були на фронті. На жаль, Василя вбили окупанти. З ним попрощалися 27-го березня… З однієї родини впродовж місяця загинуло на війні з росією двоє молодих людей…”

Тетяна поділилася спогадами про загиблого 24-річного брата.

“Він був природженим бійцем, рішучим, сміливим, готовим завжди йти «на амбразуру», — ​мовила Тетяна. — ​Ще в 11-му класі рвався воювати. Всі рідні дуже хвилювалися, коли він поїхав під Київ, де проходив вишкіл у ДУК «Правий сектор».

Після закінчення школи пішов в училище, але невдовзі, за прикладом брата, попросився у Збройні сили України, підписав контракт і рвонув на Схід”

Так брати Чайки і служили в одній роті, але на різних бойових позиціях. Старший командував опорником, а Василь тимчасово виконував обов’язки головного сержанта роти.

Тетяна пригадала, як після загибелі Саші просили Василя бути обачним. Він завжди казав, що куля його не зачепить, а повернеться до ворога. На жаль, 25-го березня Василь Чайка загинув від осколкового поранення, яке отримав на Миколаївщині.

Жураністка видання пише, що спочатку спілкуватися з Тетяною було непросто. А вже за хвилину зрозуміла, що такі жінки, незважаючи на біль втрати, вміють триматися. Бо для них служіння Батьківщині — ​не просто слова.

“Вона горда, що її найближчі люди боронили рідну землю. І, відверто кажучи, її оптимістичні слова про неминучість перемоги над рашистами й мені підняли дух. Дякую вам, Тетяно, за вашу мужню позицію, за ваших героїчних хлопців!” – йдеться у повідомленні.

Нагадаємо: Президент вручив орден «Золота Зірка» дружині загиблого Героя з Устилузької громади


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *