Юрій Лукницький: «Навіть стіл готовий зіграти, якщо буде треба»

19:23 | 26.01.2018 / Рубрика: Інтерв'ю / Прокоментуй!

Із чарівного принца – у смішного незграбу, з мужнього воїна – в немічного старця. Мистецтво перевтілення – одне з найбільш цікавих і водночас складних. Йому навчаються роками, а вдосконалюють його десятиліттями.

Хтось із дитинства мріє стати актором, але не кожному із тих, хто обрав акторство своїм фахом, вдається впевнено стати на котурни. Наш герой, актор Народного аматорського театру-студії «Різнобарв’я» Юрій Лукницький завжди любив театр, але ніколи не планував грати на сцені. А тепер його називають одним із найяскравіших артистів-аматорів – нещодавній бенефіс це переконливо довів. Про те, що привело його по інший бік куліс, про улюблені ролі і екстремальність театру Юра розповів спеціально для «Молодіжної тусовки», – пише Слово Правди.

   – Майже два роки тому ти так упевнено дебютував на нашій аматорській сцені, що одразу подумалося: у цього хлопця, певно,уже є акторський досвід…

– Насправді до «Різнобарв’я» жодного разу в театрі не грав.  Не будемо ж брати до уваги участь у шкільних ранках? J Коли вчився у Нововолинському ліцеї,правда, кликали у драмгурток, але якось із ним не склалося. Акторській майстерності не навчався,навіть у художній самодіяльності участі не брав. Та й освіта у мене не надто творча – економіст з трудових ресурсів, працюю в управлінні соцзахисту населення.

   – Що ж тебе привело у «Різнобарвя»?

Якось в управлінні побачив запрошення на прем’єру вистави, з якою дебютував театр, – «Мораль пані Дульської». Зацікавився ним, а моя колега Тетяна Ткачук, яка на той час уже грала в театрі, запросила на репетицію. Спершу віднікувався. Але Таня передала слова режисера Лариси Половньової, мовляв, театру дуже потрібні актори-чоловіки. Інших особливих позаробочих справ не мав, тож прийшов спробувати. Якраз репетирували уривок з вистави «За двома зайцями». Когось із акторів не було, Лариса Леонідівна попросила почитати текст за нього. Результат їй сподобався. І в двох наступних уривках з класичних українських п’єс, які склалися у виставу «Підступність і кохання по-українськи», мене уже задіяли як актора. Передпрем’єрний показ провели на День вишиванки. Дебют сподобався і мені, і тим колегам,рідним та друзям, які прийшли на виступ. Отак і справдилися слова Лариси Половньової: «Хто раз приходить до нас у театр – лишається назавжди».

   – На перших порах з незвички не було страшно?

– Жодного дискомфорту на сцені не відчував. Я по життю такий, що люблю пожартувати, піддурити, якусь байку розказати. Так, що люди в це вірять. Правда, завжди зізнаюся, що то був жарт, бо обманювати не люблю і ніколи не використовую це комусь на шкоду. Але в театрі така жартівлива натура неабияк  допомагає. Навіть вперше вийшовши на сцену,  не стидався і не ніяковів. Мама на моєму дебюті хвилювалася більше, ніж я. В мене руки не тремтіли,голос не зривався – знав, куди і чого прийшов, то навіщо ті переживання?

"Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненко

Фрагмент уривку з вистави "Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненко у виконанні Юлії Голядинець 01.12.2017 р. Аматорська зйомка.

Posted by Народний аматорський театр-студія "Різнобарв'я" on Sonntag, 24. Dezember 2017

Так що долати страх сцени не доводилося. А от працювати над акторським мистецтвом  – так, ще й багатенько. Ми ж бо не просто театр, а театр-студія. У нас не тільки репетиції відбуваються, а й заняття зі сценічної мови, вправи, лекції про історію театру.

   – Після бенефісу у багатьох склалося враження про тебе як про універсального актора, який може все – хоч Цезаря, хоч сільського дурника зіграти.

   – Лариса Леонідівна каже, що я актор без амплуа. Маю до десятка ролей, у яких з’являвся на сцені, і вони дійсно різні. Хоча спершу, в українських уривках, я грав, можна сказати, себе – жартівника і балагура. Але наша режисер запропонувала відійти від комедійних ролей і спробувати щось глибше. Переважно це образи старших чоловіків, таких, знаєш, з життєвим досвідом. Вважаю, що  вони мені не вдаються настільки добре, як веселі. Мені простіше розсмішити людину, ніж показати важкі, глибокі емоцій. Ну бо  сміх – це ж завжди легше. Але зараз  вчуся вживатися в інші ролі, де треба показати те, чого ти у своєму житті не переживав. У п’єсі Шиллера  «Підступність і кохання» граю камердинера – це невелика роль,на кілька абзаців. Але у ній треба передати горе старого чоловіка, прибитого новиною про те, що його синів відправляють на далеку війну – по суті, на вірну смерть. В цьому образі зосереджена вся трагедія тогочасного суспільства, простих людей, які клали життя заради інтересів вельмож. От це справді непроста задача.

   – Довго готуєшся до ролі?

– По-різному буває. Он бенефіс готували в авральному режимі. Але старалися зіграти так, як на прем’єрі. Подумати глибше, як то роблять професійні актори, вивчити історію свого персонажа, вжитися в роль особливого часу не було. Але навіть актор-аматор, який не має професійної освіти, щоб зіграти якийсь образ, має  зрозуміти його.

Ті ролі, які доводилося втілювати, я переважно розумів. У загальних речах – епохах, історичних передумовах – орієнтуюся непогано,бо з дитинства цікавлюся історією, завжди любив читати. Але навіть якщо є якісь труднощі з розумінням персонажа, то прояснити його допомагає Лариса Леонідівна. Вона ж дає безцінні поради щодо манер і звичаїв поведінки, притаманних певному періоду, суспільному середовищу.

   – Часом доводиться дуже швидко, в межах однієї вистави, «перемикатися» між ролями. Як це робиш?

– Важко описати. Йдеться швидше про якесь самоналаштування. З до-акторського досвіду знаю, що жарти і побрехеньки завжди найкраще вдаються тоді,коли сам у них віриш. Можливо, я в той момент настільки вірю в те, про що говорю,  що й гра вдається добре. Скажу так, що переключити свідомість на інший образ вдається легше й швидше, ніж перевдягнути костюм – з цим бувають більші проблеми і форс-мажори.

   – Від одного молодого актора колись почула, що взагалі-то театр він не любить, хоч сам грає залюбки. А ти як ставишся до цього видумистецтва?

– Обожнюю театр! Не лише як актор-аматор, а насамперед як глядач. Коли вперше побував на виставі «Різнобарв’я», був захоплений грою. Розумію,що цьому передувала колосальна робота. Правда,відколи долучився до театру, споглядати виставу можу лише з іншого боку куліс. Бо навіть якщо не задіяний безпосередньо на сцені, то вдосталь маю завдань поза нею.

   – Якщо обирати між театром і кіно, що обереш ти?

– Театр, він набагато цікавіший. Найперше тому, що дія відбувається в реальному часі, актор не має права на помилку – повторних дублів не буде,глядач побачить усе як є. І якщо ти забув текст, переплутав чи збився – назад не перемотаєш. Мусиш викручуватися, імпровізувати. А глядач відчуває найменшу фальш, і за спецефектами її не заховати. Кіно – це про картинку, а не про гру. Тому й акторів переважно підбирають таких, які виглядають презентабельно. У театрі важливіше не те,як ти виглядаєш, як те, що ти можеш донести. Театр цікавіший ще й тим, що більш екстремальний.

   – Хто з відомих акторів тобі найбільше імпонує?

– З українських подобається Наталя Сумська, її чоловік Анатолій Хостікоєв, Богдан Бенюк, який має імідж такого комедійного артиста, але вміє перевтілюватися і в глибокі ролі. Звісно, поза конкуренцією уже покійний Богдан Ступка. Правда, під кінець він знімався у дуже неоднозначних фільмах проросійського пропагандистського характеру. Але це не применшує його акторський талант і майстерність. Про закордонних «кіношних» говорити складніше, бо з часом смаки міняються. Більше подобаються старші актори –  Ентоні Хопкінс, Джек Ніколсон, Роберт де Ніро. Раніше  цікавим був Джонні Депп. Загалом люблю тих, хто з’являється у фільмах в абсолютно різних іпостасях.

   – Чи є у тебе роль-мрія,яку хотілося б зіграти?

– Гм, ніколи й не задумувався. Спокійно погоджуюся на все, що пропонують. По-перше, ми все-таки аматори, а не професійні актори, і дуже дивно було б з нашого боку «крутити носом». По-друге, режисеру ліпше видно,хто у якій ролі виглядатиме краще, хто із якою впорається. Тож очікувань не маю, повністю покладаюся на чуття Лариси Леонідівни і стараюся зіграти якнайкраще. Переконаний, що немає «поганих» ролей – навіть найдрібнішу можна зіграти так, щоб запам’ятатися глядачам.

   – Тобто такої, за яку б точно не взявся, теж нема?

– Та я навіть стіл готовий зіграти,якщо скажуть! От зараз наші актриси готують виставу «8 люблячих жінок». Там таке розмаїття образів – і молода дівчина, і вагітна жінка, і бабуся на візку. Часом буваю на репетиціях, і коли когось із задіяних акторів нема, то режисерка просить мене почитати їхній текст. Трохи видурнююся, але жіночу роль відіграю. То жартую часом з дівчат, що як не будуть ходити на репетиції, візьму і їхні ролі зіграю сам, усі вісім! (сміється) А взагалі, чоловіка в образі жінки, як у фільмі «Здрастуйте, я ваша тітка!» без проблем міг би показати.

   – Незабаром у вас відбудеться чергова премєра. Розкажи, що готуєте на неї.

– У неділю, 28 січня буде вистава,але не проста, а «з бонусом». Сама вистава складатиметься з уривків із класичних п’єс – «Ромео і Джульєтта» та «Приборкання норовливої» Шекспіра, «Підступність і кохання» Шиллера, «Цезар і Клеопатра» Бернарда Шоу. А бонусом стане анонс ще однієї майбутньої прем’єри – вистави «Обов’язкова величина». Я задіяний у всіх уривках. Тож приходьте -28 січня, 17.00,культурно-мистецький центр. Побачимось!+

розмовляла Віталіна МАКАРИК.

Додати коментар


Погляд

І тут сестра ,смачно поїдаючи “сємочкі”, починає мене інструктувати, як аналізи я маю розливати по пробірках
Вчора дитині стало погано,біль в животі…викликали швидку. Приїхала коретка, совєтскіх часів..на яких вже навіть поліція не їздить,а дітям не зашкодить. Забрали на ...

Новини

23 лютого, П’ятниця
16:09
Знайшлися “зниклі” матір та донька з Іваничівщини, яких розшукувала поліція
15:09
У Польщі група грузинів і українців напали на поліцію, є четверо поранених
14:36
В Україні подешевшав бензин: які українські АЗС знизили вартість палива?
14:17
Якими будуть напрямки для нового набору проектів на бюджет участі у Володимирі-Волинському?
14:04
Відбудеться чергова сесія Нововолинської міської ради
13:33
Баскетбольні щити з кільцями встановили у Володимир-Волинському спорткомплексі
13:06
«Волинські шахти нікому не потрібні», – нардеп Ігор Гузь
12:39
“Мінімалка” в Україні може зрости до 4100 гривень
12:39
Центр надання соціальних послуг відкрили у Льотничому
12:28
Понад 20 тисяч боржників з аліментів уже позбавлені права на керування авто, – міністр юстиції
12:05
Проголосували за план благоустрою Володимира-Волинського на 2018 рік
11:57
Назвав Уляну Супрун “ї*анутою”. Через нецензурні висловлювання хочуть покарати главу Закарпаття 18+ 1
11:34
З’явилося відео першого повітряного випробування літаючого таксі Airbus Vahana
11:17
У Волинській області “валютник” пропонував 10 тисяч гривень хабаря працівнику поліції
10:40
Волинянин убив родича сковорідкою, а труп спалив разом з хатою
10:34
У 2017 році Україна виконала лише 41% завдань за Угодою про асоціацію з ЄС
09:48
За перший місяць 2018 року волиняни заплатили майже 18 мільйонів гривень військового збору
08:22
Бійці АТО з одного пострілу знищили БМП ворога
07:39
Українців попереджають про новий вид кредитного шахрайства
07:25
В Україні визначилися із способом блокування російських сайтів
Усі новини