Юрій Лукницький: «Навіть стіл готовий зіграти, якщо буде треба»

Цей запис опубліковано більш як рік тому
19:23 | 26.01.2018 / Рубрика: Інтерв'ю / Прокоментуй!

Із чарівного принца – у смішного незграбу, з мужнього воїна – в немічного старця. Мистецтво перевтілення – одне з найбільш цікавих і водночас складних. Йому навчаються роками, а вдосконалюють його десятиліттями.

Хтось із дитинства мріє стати актором, але не кожному із тих, хто обрав акторство своїм фахом, вдається впевнено стати на котурни. Наш герой, актор Народного аматорського театру-студії «Різнобарв’я» Юрій Лукницький завжди любив театр, але ніколи не планував грати на сцені. А тепер його називають одним із найяскравіших артистів-аматорів – нещодавній бенефіс це переконливо довів. Про те, що привело його по інший бік куліс, про улюблені ролі і екстремальність театру Юра розповів спеціально для «Молодіжної тусовки», – пише Слово Правди.

   – Майже два роки тому ти так упевнено дебютував на нашій аматорській сцені, що одразу подумалося: у цього хлопця, певно,уже є акторський досвід…

– Насправді до «Різнобарв’я» жодного разу в театрі не грав.  Не будемо ж брати до уваги участь у шкільних ранках? J Коли вчився у Нововолинському ліцеї,правда, кликали у драмгурток, але якось із ним не склалося. Акторській майстерності не навчався,навіть у художній самодіяльності участі не брав. Та й освіта у мене не надто творча – економіст з трудових ресурсів, працюю в управлінні соцзахисту населення.

   – Що ж тебе привело у «Різнобарвя»?

Якось в управлінні побачив запрошення на прем’єру вистави, з якою дебютував театр, – «Мораль пані Дульської». Зацікавився ним, а моя колега Тетяна Ткачук, яка на той час уже грала в театрі, запросила на репетицію. Спершу віднікувався. Але Таня передала слова режисера Лариси Половньової, мовляв, театру дуже потрібні актори-чоловіки. Інших особливих позаробочих справ не мав, тож прийшов спробувати. Якраз репетирували уривок з вистави «За двома зайцями». Когось із акторів не було, Лариса Леонідівна попросила почитати текст за нього. Результат їй сподобався. І в двох наступних уривках з класичних українських п’єс, які склалися у виставу «Підступність і кохання по-українськи», мене уже задіяли як актора. Передпрем’єрний показ провели на День вишиванки. Дебют сподобався і мені, і тим колегам,рідним та друзям, які прийшли на виступ. Отак і справдилися слова Лариси Половньової: «Хто раз приходить до нас у театр – лишається назавжди».

   – На перших порах з незвички не було страшно?

– Жодного дискомфорту на сцені не відчував. Я по життю такий, що люблю пожартувати, піддурити, якусь байку розказати. Так, що люди в це вірять. Правда, завжди зізнаюся, що то був жарт, бо обманювати не люблю і ніколи не використовую це комусь на шкоду. Але в театрі така жартівлива натура неабияк  допомагає. Навіть вперше вийшовши на сцену,  не стидався і не ніяковів. Мама на моєму дебюті хвилювалася більше, ніж я. В мене руки не тремтіли,голос не зривався – знав, куди і чого прийшов, то навіщо ті переживання?

"Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненко

Фрагмент уривку з вистави "Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненко у виконанні Юлії Голядинець 01.12.2017 р. Аматорська зйомка.

Posted by Народний аматорський театр-студія "Різнобарв'я" on Sonntag, 24. Dezember 2017

Так що долати страх сцени не доводилося. А от працювати над акторським мистецтвом  – так, ще й багатенько. Ми ж бо не просто театр, а театр-студія. У нас не тільки репетиції відбуваються, а й заняття зі сценічної мови, вправи, лекції про історію театру.

   – Після бенефісу у багатьох склалося враження про тебе як про універсального актора, який може все – хоч Цезаря, хоч сільського дурника зіграти.

   – Лариса Леонідівна каже, що я актор без амплуа. Маю до десятка ролей, у яких з’являвся на сцені, і вони дійсно різні. Хоча спершу, в українських уривках, я грав, можна сказати, себе – жартівника і балагура. Але наша режисер запропонувала відійти від комедійних ролей і спробувати щось глибше. Переважно це образи старших чоловіків, таких, знаєш, з життєвим досвідом. Вважаю, що  вони мені не вдаються настільки добре, як веселі. Мені простіше розсмішити людину, ніж показати важкі, глибокі емоцій. Ну бо  сміх – це ж завжди легше. Але зараз  вчуся вживатися в інші ролі, де треба показати те, чого ти у своєму житті не переживав. У п’єсі Шиллера  «Підступність і кохання» граю камердинера – це невелика роль,на кілька абзаців. Але у ній треба передати горе старого чоловіка, прибитого новиною про те, що його синів відправляють на далеку війну – по суті, на вірну смерть. В цьому образі зосереджена вся трагедія тогочасного суспільства, простих людей, які клали життя заради інтересів вельмож. От це справді непроста задача.

   – Довго готуєшся до ролі?

– По-різному буває. Он бенефіс готували в авральному режимі. Але старалися зіграти так, як на прем’єрі. Подумати глибше, як то роблять професійні актори, вивчити історію свого персонажа, вжитися в роль особливого часу не було. Але навіть актор-аматор, який не має професійної освіти, щоб зіграти якийсь образ, має  зрозуміти його.

Ті ролі, які доводилося втілювати, я переважно розумів. У загальних речах – епохах, історичних передумовах – орієнтуюся непогано,бо з дитинства цікавлюся історією, завжди любив читати. Але навіть якщо є якісь труднощі з розумінням персонажа, то прояснити його допомагає Лариса Леонідівна. Вона ж дає безцінні поради щодо манер і звичаїв поведінки, притаманних певному періоду, суспільному середовищу.

   – Часом доводиться дуже швидко, в межах однієї вистави, «перемикатися» між ролями. Як це робиш?

– Важко описати. Йдеться швидше про якесь самоналаштування. З до-акторського досвіду знаю, що жарти і побрехеньки завжди найкраще вдаються тоді,коли сам у них віриш. Можливо, я в той момент настільки вірю в те, про що говорю,  що й гра вдається добре. Скажу так, що переключити свідомість на інший образ вдається легше й швидше, ніж перевдягнути костюм – з цим бувають більші проблеми і форс-мажори.

   – Від одного молодого актора колись почула, що взагалі-то театр він не любить, хоч сам грає залюбки. А ти як ставишся до цього видумистецтва?

– Обожнюю театр! Не лише як актор-аматор, а насамперед як глядач. Коли вперше побував на виставі «Різнобарв’я», був захоплений грою. Розумію,що цьому передувала колосальна робота. Правда,відколи долучився до театру, споглядати виставу можу лише з іншого боку куліс. Бо навіть якщо не задіяний безпосередньо на сцені, то вдосталь маю завдань поза нею.

   – Якщо обирати між театром і кіно, що обереш ти?

– Театр, він набагато цікавіший. Найперше тому, що дія відбувається в реальному часі, актор не має права на помилку – повторних дублів не буде,глядач побачить усе як є. І якщо ти забув текст, переплутав чи збився – назад не перемотаєш. Мусиш викручуватися, імпровізувати. А глядач відчуває найменшу фальш, і за спецефектами її не заховати. Кіно – це про картинку, а не про гру. Тому й акторів переважно підбирають таких, які виглядають презентабельно. У театрі важливіше не те,як ти виглядаєш, як те, що ти можеш донести. Театр цікавіший ще й тим, що більш екстремальний.

   – Хто з відомих акторів тобі найбільше імпонує?

– З українських подобається Наталя Сумська, її чоловік Анатолій Хостікоєв, Богдан Бенюк, який має імідж такого комедійного артиста, але вміє перевтілюватися і в глибокі ролі. Звісно, поза конкуренцією уже покійний Богдан Ступка. Правда, під кінець він знімався у дуже неоднозначних фільмах проросійського пропагандистського характеру. Але це не применшує його акторський талант і майстерність. Про закордонних «кіношних» говорити складніше, бо з часом смаки міняються. Більше подобаються старші актори –  Ентоні Хопкінс, Джек Ніколсон, Роберт де Ніро. Раніше  цікавим був Джонні Депп. Загалом люблю тих, хто з’являється у фільмах в абсолютно різних іпостасях.

   – Чи є у тебе роль-мрія,яку хотілося б зіграти?

– Гм, ніколи й не задумувався. Спокійно погоджуюся на все, що пропонують. По-перше, ми все-таки аматори, а не професійні актори, і дуже дивно було б з нашого боку «крутити носом». По-друге, режисеру ліпше видно,хто у якій ролі виглядатиме краще, хто із якою впорається. Тож очікувань не маю, повністю покладаюся на чуття Лариси Леонідівни і стараюся зіграти якнайкраще. Переконаний, що немає «поганих» ролей – навіть найдрібнішу можна зіграти так, щоб запам’ятатися глядачам.

   – Тобто такої, за яку б точно не взявся, теж нема?

– Та я навіть стіл готовий зіграти,якщо скажуть! От зараз наші актриси готують виставу «8 люблячих жінок». Там таке розмаїття образів – і молода дівчина, і вагітна жінка, і бабуся на візку. Часом буваю на репетиціях, і коли когось із задіяних акторів нема, то режисерка просить мене почитати їхній текст. Трохи видурнююся, але жіночу роль відіграю. То жартую часом з дівчат, що як не будуть ходити на репетиції, візьму і їхні ролі зіграю сам, усі вісім! (сміється) А взагалі, чоловіка в образі жінки, як у фільмі «Здрастуйте, я ваша тітка!» без проблем міг би показати.

   – Незабаром у вас відбудеться чергова премєра. Розкажи, що готуєте на неї.

– У неділю, 28 січня буде вистава,але не проста, а «з бонусом». Сама вистава складатиметься з уривків із класичних п’єс – «Ромео і Джульєтта» та «Приборкання норовливої» Шекспіра, «Підступність і кохання» Шиллера, «Цезар і Клеопатра» Бернарда Шоу. А бонусом стане анонс ще однієї майбутньої прем’єри – вистави «Обов’язкова величина». Я задіяний у всіх уривках. Тож приходьте -28 січня, 17.00,культурно-мистецький центр. Побачимось!+

розмовляла Віталіна МАКАРИК.

Додати коментар


Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Погляд

“Тендерознавці” всюди або Читай закони не перед сном
Можливо, це тепер культура суспільства така, що людина, не розібравшись, пише про свої «сенсаційні відкриття» в соцмережі, банально сподіваючись отримати за це трохи лайків. ...

Новини

17 лютого, Неділя
15:42
Громада села П’ятидні одноголосно вирішила перейти до ПЦУ
15:14
В Україні з’явиться ще один міжнародний аеропорт
14:42
«Золотого ведмедя» на Берлінале отримав фільм «Синоніми»
13:18
Затоплення шахти у Зімбабве: загинуло 22 гірника
12:17
Перший у Володимирі-Волинському храм перейшов до ПЦУ 8
11:28
У Канаді зійшли з рейок 37 вагонів з нафтою
10:13
У Києві чоловік нацькував бійцівського пса на патрульних, собаку застрелили 1
09:24
З 1 березня пенсії зростуть щонайменше на 17 відсотків
08:12
Фейсбук буде видаляти інформацію про шкідливість вакцинування
06:49
У Тернополі поховали рідного брата митрополита Михаїла
04:36
Розповіли про оформлення послуги «Муніципальна няня» 1
02:14
Дослідження виявили, що самооцінка жінки залежить від того, скільки часу вона проводить у соцмережах 2
16 лютого, Субота
23:48
У Любомлі рятувальники розповіли селянам про безпеку життєдіяльності
22:34
ДТП у Луцьку: автівка влетіла в житловий будинок
21:27
Розповіли, де у Володимирі-Волинському можна купити «доступні ліки»
20:19
У Горохові «швидка» не може доїхати на виклик через погану дорогу 3
19:15
Релігійна громада села Суходоли офіційно приєдналась до ПЦУ 7
18:11
Волинській ОДА відмовили у позові до Волиньради щодо бюджету
17:01
Внаслідок ДТП у Києві жінка згоріла живцем в таксі
16:05
Оприлюднили фото жахів “русского мира” в Луганську 17
Усі новини